Соціально-техногенні небезпеки
ПП
3. Корупція і криміналізація суспільства, маніпуляція свідомістю як соціальні фактори впливу на життя та здоров’я людини
Корупція (від лат. corrumpere – псувати) – протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.
Головним стимулом до корупції є можливість отримання економічного прибутку (ренти), пов'язаного з використанням владних повноважень, а головним стримуючим чинником – ризик викриття і покарання.
За макроекономічними і політекономічними дослідженнями, корупція є найбільшою перепоною до економічного зростання і розвитку, здатною поставити під загрозу будь-які перетворення.
Причини корупції (для кожної із країн можуть відрізнятися):
невдало побудована система державного управління (або незакінчені реформи в системі органів державного управління),
непрофесійність топ-менеджерів в державі,
відверто недосконала судова система,
політична корупція в парламенті,
брак політичної волі національних лідерів щодо ефективного протистояння проявам корупції, насамперед проявам політичної корупції,
слабкість інститутів громадянського суспільства
Класифікація видів корупції за різними критеріями:
за типами взаємодіючих суб'єктів (громадяни і дрібні службовці, фірми і чиновники, нація і політичне керівництво);
за типом вигоди (отримання прибутку або зменшення витрат);
за спрямованістю (внутрішня і зовнішня);
за способом взаємодії суб'єктів,
ступенем централізації,
передбаченістю тощо.
Слід відрізняти корупцію від лобізму. При лобіюванні посадова особа також використовує свої владні повноваження для підвищення шансів перепризначення або для просування посадовими сходах в обмін на дії на користь певної групи.
Корупція за типами взаємодіючих суб'єктів
Побутова корупція породжується взаємодією пересічних громадян і чиновників.
Ділова корупція виникає при взаємодії влади і бізнесу.
Корупція верховної влади відноситься до політичного керівництва і верховних судів в демократичних системах.
У сучасному суспільстві формується ринок корупційних послуг.
Області збагачення корупціонерів:
Інвестиційні проекти багато в чому визначаються рішеннями, які вищі чиновники приймають на свій розсуд.
Державні закупівлі, як правило, припускають вибір об'єктивно кращої пропозиції з декількох на основі конкурсу, проте іноді чиновник може забезпечити перемогу продавця, що пообіцяв найбільші «комісійні» («відкат») з операції.
Позабюджетні рахунки часто створюються з легітимною метою (пенсійні, дорожні фонди тощо).
Корупція в судовій системі (відносяться до суддів, можуть стосуватися і посадових осіб, уповноважених розглядати відповідні справи органів внутрішніх справ, органів пожежного нагляду, податкових, митних органів тощо)
«Вилки» в законодавстві. Багато норм дозволяють судді вибирати між м'яким і жорстким заходами покарання, щоб він міг максимально врахувати ступінь провини, тяжкість правопорушення та інші обставини. При цьому у судді з'являється важіль дії на громадянина, що зробив правопорушення. Чим більша різниця між верхньою і нижньою межами покарання, тим більший хабар буде готовий заплатити громадянин.
Альтернативне адміністративне стягнення. Існують норми права з накладенням альтернативного адміністративного стягнення, наприклад, штраф або арешт. Від більшості норм-«вилок» їх відрізняє не тільки ширший діапазон покарань (і отже, сильніша мотивація у порушника до дачі хабара), але і те, що правосуддя здійснюють представники виконавчої, а не судової, влади. Перекваліфікація складу правопорушення.