Норми радіаційної безпеки

Порядок захисту населення від радіоактивного опромінення визначений в спеціальному документі “Норми радіаційної безпеки” (НРБ–76/87), у якому наведиться ціла система дозових меж та принципи їх застосування.

Цим документом передбачено три категорії людей, які можуть потрапити під опромінення, і для яких установлюється свій порядок дозиметричного контролю:

категорія А – це персонал або люди, що постійно працюють в умовах опромінення;

категорія Б – це обмежена частина населення, яка безпосередньо не працює з опроміненням, але за умовами роботи або проживання може потрапити під дію опромінення;

категорія В – це остання частина населення міста, області, країни.

При визначені норм радіаційної безпеки також враховувалося і те, що різні органи тіла людини мають різну чутливість до опромінення.

Так, Міжнародною комісією з радіаційного захисту визначені коефіцієнти радіаційного ризику для різних тканин і органів людини в наслідок їх рівномірного опромінення. Ці коефіцієнти становлять:

• 0,03 – кісткова тканина;

• 0,04 – щитовидна залоза;

• 0,12 – червоний кістковий мозок;

• 0,12 – легені;

• 0,15 – молочні залози;

• 0,24 – яєчники, або сім’яники;

• 0,30 – інші органи.

Виділяється три групи критичних органів людини:

І – все тіло та червоний кістковий мозок;

ІІ – м’язи, щитовидна залоза, жирові тканини, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталики ока та інші органи крім тих, що належать до першої і третьої груп;

ІІІ – шкіряний покрив, кісткова тканина, передпліччя, гомілки, стопи.

Таблиця 1

Дозові межі сумарного внутрішнього і зовнішнього опромінення

Дозові межі сумарного внутрішнього і зовнішнього опромінення, (бер за календарний рік)	Групи критичних органів
	І	ІІ	ІІІ
Категорія А (ГДД)	5	15	30
Категорія Б (МД)	0,5	1,5	3
Категорія В	Не більше ніж для категорії Б

Режим радіаційного захисту населення

Режим радіаційного захисту – це регламентація дії людей в зонах радіаційного зараження по використанню засобів захисту в цілях максимального зменшення доз опромінення.

Режим радіаційного захисту передбачає цілеспрямоване використання захисних споруд та захисних властивостей промислових і житлових приміщень, а також обмеження перебування людей на відкритій місцевості.

Тривалість режиму радіаційного захисту залежить від рівня радіації; та захисних властивостей промислових і житлових будівль та захисних споруд.

У разі ускладнення радіаційної обстановки при аварії на АЕС або на будь яких інших РНО, Верховна Рада України ухвалила Закон № 15/98 – ВР “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” від 14.01.1998.

Цей закон визначає чотирі зони радіаційного забруднення, та тимчасові режими захисту населення: (укриття людей та тимчасова їх евакуація, а також протирадіаційна профілактика).

Зони радіаційного забруднення місцевості при аваріях на РНО

Зони радіаційного забруднення при аваріях на РНО характеризуються щільністю забруднення місцевості радіонуклідами, і становлять:

1. Зона періодичного радіаційного контролю (0,5 – 1 Кі/км²) У цій зоні:

• Дозволено без обмеження збирання грибів, ягід, сіна, та лікарських рослин;

• М’ясо і рибу, отримані при полюванні і рибальстві, обов’язково необхідно перевірити на вміст у них радіонуклідів;

• Обмеження на утримання сільськогосподарської птиці і тварин не запроваджується.

2. Зона посиленого радіаційного контролю (1 – 5 Кі/км²). У цій зоні:

• Повинен бути обов’язковий дозиметричний контроль заготовлених грибів, ягід, сіна, та лікарських рослин;

• У підсобних господарствах рекомендується проводити періодичний дозиметричний контроль кормів та м’ясних і молочних продуктів;

3. Зона гарантованого добровільного відселення (5 – 15 Кі/км²). У цій зоні:

• Заборонена заготівля грибів, ягід, сіна, та лікарських рослин;

• Вводиться особливий режим сільського господарства:

• обмеження обробки землі;

• перехід с/г на вирощування технічних культур (льон та інше);

• розвиток тваринництва, інтенсивне конярство, тощо;

• випас худоби на пасовищах при висоті трави не менше 10 см

4. Зона відчуждження (більше 15 Кі/км²) – це територія, з якої проводиться негайна евакуація населення після аварії, і на якій не здійснюється ніяка господарська діяльність.