Цистицеркоз

тенуїкольний (тонкошийний, серозних

покривів). Цестодозне захворювання, що викликається тонкошийним цистицерком Taenia hydatigena - личинковою формою стрічкового гельмінта, що паразитує в тонкому кишечнику собаки (м’ясоїдних тварин).

Личинка, мігруючи через паренхіму печінки дуже виснажує тварину.

Післязабійна діагностика. Оглядають серозні

покриви черевної порожнини (плевру, очеревину), а також внутрішніх органів. Частіше їх виявляють на сальнику, брижі і печінці. Молоді паразити локалізуються як правило на поверхні цих органів, більш старі й крупні – у мішкоподібних розширеннях плеври і очеревини та на печінці під глісоновою капсулою. Дуже рідко – в паренхімі печінки і легень. У паренхімі печінки дорослих тварин паразити через здавлювання з боку щільної печінкової тканини в більшості випадків гинуть на ранній стадії розвитку, перетворюючись на казеозні або звапнені вузлики. В печінці молодих тварин, коли тканина ніжна, паразити легко рухаються, викликаючи в паренхімі значні зміни - довгі звивисті ходи, наповнені кров’ю і зруйнованими печінковими клітинами з забарвленням спочатку в темно-коричневий, а пізніше – бурий чи зеленкуватий кольори, а в кінці цих ходів можна виявити живих чи мертвих паразитів. Дуже рідко, але такі ж ходи можуть бути у легенях.

Диференційна діагностика. Молоді

цистицерки модна сплутати з Cysticercus bovis і Cysticercus сеllulоsе.

В стадії казеозного розпаду – з туберкульозними вузликами. Основна відмінність – в стані регіональних лімфовузлів: за ураження тонкошийним цистицерком вони не змінюються, тоді як за туберкульозного ураження в них специфічні зміни. За мікроскопічного дослідження в паразитарному казеозному осередку виявляють гачки, що не розпадаються.

Тонкошийні цистицерки в органах інколи можна сплутати з міхурами ехінококів. Перші розміщуються зазвичай лише на периферії органу і мають досить виражену голівку, що знаходиться на довгій тонкій шийці.

Санітарна оцінка

У випадках множинного ураження печінки або брижі їх утилізують, а тушу випускають без обмеження.

За наявності поодиноких цистицерків

на серозних покривах чи печінці проводять зачищення, після чого тушу та інші продукти забою випускають без

обмеження.

Діагностика не важка, оскільки ехінококовий міхур знаходиться на поверхні органу або усередині і при розрізі тканин добре видний. Найчастіше уражуються ехінококом дорослі тварини.

У тканинах печінки і легенів спостерігають множинні патологоанатомічні зміни з проявом активного гепатиту і змішаного цирозу, множинних ателектазів і дифузного легеневого фіброзу, які можуть поширюватися по всій паренхімі органу. За відсутності видимих патологоанатомічних змін вони все ж виявляються довкола стінки цисти на відстані до 2 см.

При проведенні експертизи необхідно встановити, особливо у великої рогатої худоби, що ехінокок загинув на ранніх стадіях розвитку. Загиблі ехінококи зморщуються, вміст піддається казеозному розпаду з подальшим звапнінням, довкола утворюється щільна сполучна капсула.