Санітарна оцінка.
Туші та інші продукти забою за відсутності патологічних змін за ураження стронгілідами випускають без обмеження, а
внутрішні органи утилізують.
За значної інвазії виснажені туші з внутрішніми органами утилізують.
Аскароз – нематодозне захворювання. Збудником є
Ascaris suum.
Хворіють свині, особливо поросята 2-6 місячного віку. Личинку аскариди в періоді міграції можна виявити в легенях. Доросла самка має довжину 20-40 см і ширину 5-6 мм; довжина самця 15-25 см і ширина близько 3 мм. Личинки уражують також печінку та інші внутрішні органи; імагінальні (дорослі) аскариси - кишечник.
Діагностика. Діагностувати аскаридоз можна до і після забою. Під час передзабійної діагностики зазвичай спостерігають ознаки пневмонії, кашель, прискорене дихання, зниження апетиту, блювоту: за хронічного перебігу хвороби - виснаження, а інколи і епілептичні припадки.
За післязабійної діагностики є зміни в легенях, характерні для пневмонії. У легенях знаходять аскарид. У кишечнику виявляють катаральне запалення, інколи розрив кишок і перитоніт з кровотечею в черевну порожнину.
Санітарна оцінка. М'ясо, отримане від свиней, хворих на аскароз, за відсутності патологоанатомічних змін в органах і тканинах випускають
без обмеження. Уражені органи і
тканини направляють на технічну
утилізацію.
Туші з ознаками виснаження утилізують.
Неоаскароз жуйних – хворіють телята до 4-х місячного |
|
|
віку. Дорослі ВРХ – носії. Збудник – нематода Neoascaris |
|
vitulorum відноситься до родини Anisakide і паразитує в |
|
тонкому кишечнику: статевозрілі форми – лише у телят віком |
|
від 20 днів до 4-х міс., личинки – у дорослих тварин в період |
|
міграції личинок неоаскарисів. До плода личинка потрапляє |
|
внутрішньо-утробно. Рідше уражуються тварини, поїдаючи |
|
корм, контамінований яйцями неоаскаріс. |
|
Післязабійна діагностика. Діагностують після забою, |
|
оскільки перед забоєм у телят лише одна характерна ознака |
|
захворювання - неприємний кислий запах з рота, який не |
|
завжди уловлюється. За післязабійної діагностики - катаральне |
|
запалення в тонких кишках і наявність паразитів. Інколи в |
|
кишках виявляють цілі клубки паразитів. М'ясо сильно |
|
інвазованих телят часто видає специфічний запах, що |
|
нагадує запах хлороформу або ефіру, і має неприємний |
|
присмак. |
|
Санітарна оцінка. Туші, отримані від забою хворих тварин, та |
|
інші продукти забою за відсутності виснаження і |
|
патологічних змін випускають без обмеження. Внутрішні |
|
органи утилізують. |
|
За інтенсивної інвазії, що супроводжується виснаженням, або |
|
за наявності специфічного стороннього запаху м'ясо та |
|
інші продукти забою, крім шкур, направляють на технічну |
|
утилізацію. |
Ценуроз
Захворювання, що викликається личинковими формами цестод з роду Milticeps Goeze, характеризується утворенням в уражених органах ценуроміхуроподібних утворень, наповнених рідиною, на внутрішній поверхні яких розміщуються сколексипаразита.
За ценурозу зустрічаються дві форми захворювання: за одного розвиток личинкової стадії спостерігають в мозку, іншому – уражується м'язова, сполучна тканина і підшкірна клітковина.
На ценуроз хворіють вівці, рідше велика рогата худоба. Із 20 видів мультицепсів зареєстровано у нас два: Multicepsmulticeps Leskeі М. skrjabini Popov.
Ценуроз овець (вертячка) – викликає личинкова
форма цестоди (стрічкового гельмінта) Таеnia multiceps multiceps, що локалізується в мозку овець, рідше ВРХ. Статевозрілий паразит локалізується в тонкому кишечнику собак.
Тіло статевозрілого паразита досягає 60-80 см довжини і має до 300 члеників. Сколекс озброєний віночком з 22- 32 великих і малих гачків і має чотири присоски.
Личинкова форма паразита coenurus cerebralis є напівпрозорим міхуром величиною від лісового горіха до курячого яйця, що містить усередині велику кількість сколексів, абсолютно ідентичних за своєю будовою із сколексами дорослих паразитів.
Передзабійна діагностика. Захворювання спостерігають у молодих овець не старше двох років, що характеризується безцільними круговими рухами тварин. Захворювання можна діагностувати у телят за таких же клінічних ознак, як у овець.
Післязабійна діагностика. Вона заснована на аналізу патологоанатомічних змін мозку. На мозковій тканині виявляють ценурозні міхури розміром від горошини до кулака дорослої людини. Міхур може розміщуватися і в глибині тканини і на поверхні мозку. Якщо міхур на поверхні мозку, спостерігається потоншення кісток черепа до такої міри, що під тиском пальця їх можна продавити. Одночасно відзначають атрофію мозкової тканини.
