Післязабійна діагностика.

Проводять огляд пахвової ділянки, підшкірної клітковини, жирової тканини, внутрішніх органів, черевної і тазової порожнин на наявність плероцеркоїдів. Додатково проводять поздовжні розрізи м’язів шиї, спини, анконеусів і м’язів стегна. Виявляють під час зняття шкіри й огляду туш, спаргануси знаходяться у сполучнотканинній капсулі й у разі нагрівання шматків м’яса вони виходять з них назовні.

Санітарна оцінка.

За виявлення поодиноких (1-3) плероцеркоїдів у підшкірній жировій тканині, туші та внутрішніх органах за відсутності свищевих ходів, проводять

зачищення уражених тканин і органів, а тушу і неуражені внутрішні органи направляють на високотемпературну промпереробку.

У свинині спаргануси залишаються живими за проварювання шматків м’яса масою 500 г упродовж 1 год, просолювання у розчині кухонної солі масовою часткою 20 % та заморожування за температури від мінус 8 до мінус 10 С – 48 год.

У випадку множинного ураження (більше 4

плероцеркоїдів), виявлення свищевих ходів та поганої вгодованості тушу та внутрішні органи утилізують.

В уражених тушах показник рН м’яса підвищується до 6,3-6,9 (у здорових – 5,9). Реакція на пероксидазу негативна, що вказує на порушення ферментативних процесів у м’язі та обсіменіння умовно-патогенною мікрофлорою - БГКП та протея.

Токсоплазмоз – протозойне захворювання домашніх

та диких тварин, птиці, людини, що викликається внутрішньоклітинним паразитом із роду Toxoplasma, що відноситься до найпростіших роду Toxoplasma.

Представники котячих – дефінітивні живителі, а проміжними є всі продуктивні тварини і людини.

Паразити зустрічаються майже у всіх органах: у м’язах скелету, легенях, печінці, селезінці, підшлунковій залозі, л/в, нирках, стінках кишечнику, клітинах мозку, кришталику ока, періодично в крові. Уражує нервову і ендокринну системи. За гострого перебігу хвороби виділяється токсоплазма з молоком,

слиною, носовим слизом, сечею, калом, знаходиться в м’ясі. В кислому середовищі (сметана, кисляк) швидко гине. Вони можуть знаходитися у вільному стані поодинці або у вигляді скупчень - псевдоцист (цистні форми оточені досить стійкою мембраною).

Післязабійна діагностика. Патологоанатомічні зміни у тварин специфічні. Можна виявити збільшення печінки з ознаками переродження, збільшення і гіперемію селезінки з геморагіями, набряк легенів, дрібні некротичні вогнища (товщиною 150—500 мкм) в більшості органів і їх лімфатичних вузлах, часто некротичний ульцерозний ентерит. За гістологічного дослідження в клітинах різних тканин і некротичних осередках органів знаходять велику кількість токсоплазм.

Діагноз на токсоплазмоз ставлять за результатами лабораторного дослідження. Сюди відноситься

гістологічне дослідження зрізів органів, в яких токсоплазми можуть бути виявлені у вільному стані як псевдоцисти, розміщені усередині клітин, а за хронічного перебігу - у формі цист. Проводять серологічні дослідження у вигляді реакції зв’язування комплементу (РЗК) з токсоплазмозним антигеном або кольорової сироваткової проби за Себіним і Фельдманом. За необхідності проводять біологічну пробу на білих мишах, які після зараження гинуть через 5-10 днів.

Санітарна оцінка м'яса.

Оскільки основним джерелом зараження людей є домашні тварини і птиця, зараження відбувається найчастіше аліментарним шляхом через інфіковані харчові продукти (сирі м'ясо, молоко, сирі яйця тощо). Особливо небезпечне сире або піддане недостатній тепловій обробці свиняче м'ясо, що може містити велику кількість патогенних токсоплазм. Зараження людини можливе також через контакт з інфікованими тваринами та інфікованим середовищем. Токсоплазми можуть проникати в організм через слизові оболонки і дрібні пошкодження шкіри.

Туші тварин, хворих на токсоплазмоз, знешкоджують проварюванням, а внутрішні органи і мозок (що часто містить токсоплазм) направляють на технічну

утилізацію.

овальної, паличкоподібної та іншої форми.

Передзабійна діагностика. У хворих тварин можна виявити загальні для цієї групи захворювань ознаки: високу температуру, загальне пригнічення, відсутність апетиту, інколи коматозний стан, анемічність, іктеричність помітних слизових оболонок, часто гемоглобінурію, атонію шлунка і кишечнику, діарея або закрепи, набряки в ділянці кінцівок, грудей і живота. За тейлеріозу великої рогатої худоби найважливішими ознаками є різке, часто однобічне збільшення (у 2-4 рази), ущільнення і болючість за натискання низки лімфатичних вузлів: поверхневих пахових (надвим’яних), передлопаткових і колінної складки, - в дрібної рогатої худоби, крім того, набряки в міжщелепному просторі, інколи повік і шиї.

Післязабійна діагностика.

Загальні патологоанатомічні ознаки для всієї групи піроплазмідозів: слизисті оболонки, серозні покриви, внутрішні органи і тканини, підшкірна клітковина жовтяничні з крововиливами; печінка збільшена, щільна, жовтувато-червоного кольору, гіперемована, на розрізі соковита; жовчний міхур розтягнутий і містить жовч напівгустої консистенції бурого або зеленуватого кольору; селезінка сильно збільшена (у 2-3 рази), на розрізі соковита, зерниста, пульпа її злегка розм'якшена, але не стікає з поверхні розрізу; нирки збільшені, жовтяничного кольору, ніздрюваті, набряклі; сеча забарвлена в жовто-червоний або червоний колір; під епікардом і ендокардом точкові і плямисті крововиливу, легені часто набряклі і анемічні, кров водяниста, погано згортається, м'язи ніздрюваті й анемічні, лімфатичні вузли туші і органів збільшені, соковиті, гіперемовані, місцями з крововиливами. В жуйних - переповнення книжки дуже спресованими кормовими масами (завал).