Оцінка результатів
Результати вважають позитивними, якщо в зразках дослідженої продукції виявлена хоч би одна личинка капсульної або безкапсульної трихінели.
Диференційна діагностика
Диференційна діагностика. Капсулоутворювальних трихінел необхідно диференціювати від інших паразитів, що найчастіше зустрічаються в м'ясі і м’ясопродуктах – саркоцист (мішерові мішечки) і мікроцистицерків (молодих цистицерків).
Диференціація заснована на морфології збудника і будові капсули:
– капсульна тріхинела має капсулу лимоноподібної, округлої форми, у середині – спірально згорнута личинка (або декілька личинок);
– саркоциста не має сполучнотканинної капсули, вона розміщена у власній тонкій прозорій оболонці циліндричної або неправильної форми (серпо-, веретеноподібні), що проростає всередину мішечка і ділить його на вічка (утворює камери, всередині яких знаходяться мерозоїти). Саркоцисти, на відміну від трихінел, бувають різного розміру, а звапніння їх починається найчастіше з центру, у формі пошарових відкладань, на периферії мішечків, запнених не повністю, можна помітити характерні спороцисти;
– мікроцистицерки, на відміну від трихінел, локалізуються між м'язовими волокнами (а не в їх середині), овальної форми й оточені пошаровою сполучнотканинною оболонкою. Цистицерки, крім скелетної мускулатури, часто локалізуються у м’язах серця, а трихінели в серці не паразитують. Запнені і мертві молоді дрібні цистицерки (конкременти), на відміну від запнених трихінел, мають круглу або овальну форму і відрізняються наявністю характерних круглих тілець в роздавленому паразиті (після розчинення вапна).
Санітарна оцінка.
За виявлення будь-яким із методів хоча б однієї личинки трихінел (незалежно від її життєздатності) тушу з продуктами забою знищують
спалюванням.
За виявленні трихінел в салі, солонині, копченостей, сирокопчених ковбасних виробів тощо, вони також підлягають знищенню.
УТИЛІЗАЦІЯ ТА
ЗНЕШКОДЖЕННЯ
ПРОВАРЮВАННЯМ,
ЗАСОЛЮВАННЯМ,
ЗАМОРОЖУВАННЯМ
(на промпереробку без знешкодження направляти м’ясо не можна)
Цистицеркоз великої рогатої
худоби. Зооноз. Людина є дефінітивним живителем. Передається людині через м'ясо.
Інвазійна хвороба, викликана личинковою стадією (цистицерком Cysticercus bovis) стрічкового гельмінта (бичачого ціп'яка Taenia saginata) родини Таeniidae, що паразитує в кишечнику людини.
Локалізується в жувальних м'язах – масетерах (50–77%), м'язах серця (14–29%), язика, шийних (12–27%). діафрагми, стравоходу, міжреберних, потиличних, стегнових, лопатко-ліктьових (анконеуси). В молодих телят (підсисних) частіше уражується серце. За значної інвазії – в легенях, печінці, нирках, мозку, підшлунковій залозі, жировій тканині, лімфовузлах. У молодих телят, особливо сисунів – найчастіше уражується серце.
Цистицерк – прозорий міхурець сірувато- |
|
|
білого кольору, величиною від головки |
|
шпильки до горошини, овальної чи |
|
округлої форми, заповнений рідиною, зовні |
|
покритий капсулою зі сполучної тканини, |
|
через яку просвічується личинка, головка і |
|
шийка якої втягнуті всередину |
|
заповненого рідиною міхурця. |
|
Часто цистицерки в організмі інвазованої |
|
тварини гинуть, стінки капсули і рідина в |
|
міхурці мутніють, а шийка і сколекс |
|
жовтіють. Можуть бути й дегенеративні |
|
зміни з сирним переродженням |
|
(конкременти) – особливо часто в м’язах |
|
серця. іноді вони перетворюються в гнійну |
|
масу у випарку занесення мігруючими |
|
цистицерками гнійних бактерій. Таким |
|
чином, в організмі тварини можуть бути як |
|
живі, так і загиблі паразити. |
|
Цистицерки великої рогатої худоби чутливі |
|
до температурних факторів (гинуть за - |
12...-14 і 47–48°С), впливу натрію хлориду (в 20 % розчині гинуть протягом 20 днів).
Післязабійна діагностика. Двома широкими паралельними розрізами (від нижнього краю верхньої щелепи до вилицевої кістки) розтинають зовнішній жувальний м'яз і одним – внутрішній крилоподібний м'яз. Язик оглядають, промацують, за необхідності – розрізають. Оглядають епікард. Серце розрізають по біля-синусній борозні, оглядають стан ендокарду, клапанного апарату, крові; проводять два-три поздовжніх та один- два не наскрізних поперечних розрізи міокарду (особливо у телят).
Якщо цистицерки виявляються у м'язах голови і серця, півтуші направляють на фінальну точку для додаткового дослідження з розтинанням уздовж м'язових волокон м'язів шиї, потилиці, лопатко-ліктьових, найдовшого м'яза спини, поперекових, стегнових і м'язів діафрагми.
На ринку розрізають великий жувальний та крилоподібний м'язи, м'язи язика, шиї, на серці роблять повздовжні розрізи міокарда (через 1 см) листочкоподібно. У м'язах добре помітні неозброєним оком міхурцеві личинки ціп'яка – цистицерки. Якщо вони дегенеративно змінені (сиро-подібно перероджені або звапнілі), діагноз підтверджують мікроскопією під малим збільшенням, виявляючи у шийці личинки численні круглі вапняні тільця.
Крім того, під дією ультрафіолетових променів цистицерки світяться яскраво-червоним світлом і в засоленому, і в охолодженому м’ясі.
Санітарна оцінка продуктів забою. Якщо на |
|
|
розрізах м'язів голови, язика або серця чи на одному із |
|
розрізів м'язів туші та інших субпродуктів виявлено 4 і |
|
більше живих або загиблих цистицерків, тушу, |
|
голову і внутрішні органи (крім кишечнику) |
|
направляють на утилізацію. Внутрішній і зовнішній жир |
|
(шпик) знімають і витоплюють для харчового |
|
призначення. |
|
У випадку виявлення на розрізах м'язів голови, язика |
|
або серця, чи на одному із розрізів м'язів туші та інших |
|
субпродуктів 3 і менше живих або загиблих |
|
цистицерків, голову, язик і внутрішні органи (крім |
|
кишечнику) утилізують, а тушу піддають |
|
знешкодженню (проварюванням, заморожуванням або |
|
солінням). Внутрішній жир і сало знезаражують |
|
заморожуванням або перетоплюють для харчових потреб. |
|
Знешкоджені туші та субпродукти великої рогатої |
|
худоби, овець, кіз, оленів та свиней направляють на |
виготовлення фаршевих виробів (варені ковбаси, паштети, консерви), а м'ясо-кісткові та шерстні субпродукти – на промислову переробку. Кишки і шкури, незалежно від ступеня ураження туші цистицерками, після технологічної обробки випускають без обмеження.
Порядок знешкодження м'яса. Знешкодження м'яса |
|
|
проводять методом проварювання, заморожування або соління. |
|
М'ясо і м'ясопродукти знезаражують проварюванням за температури |
|
не нижче 100 °С, шматками, масою не більше 2 кг, товщиною до 8 см, |
|
у відкритих котлах протягом 3-х год., автоклавах за надлишкового |
|
тиску пари 0,5 МПа – 2,5 год. М'ясо вважається знешкодженим, |
|
якщо всередині шматка температура досягла не нижче 80 °С; колір на |
|
розрізі сірий, без ознак кров'янистого відтінку; сік, що стікає з |
|
поверхні розрізу шматка вареного м'яса, прозорий. Після |
|
проварювання м'ясо дозволяється використовувати для |
|
приготування варених, ліверних ковбас. |
|
На підприємствах, обладнаних електричними, газовими печами або |
|
мають консервні цехи, м'ясо дозволяється направляти на |
|
виготовлення м'ясних хлібів або консервів. |
|
Жир внутрішній і сало перетоплюють за 100 °С протягом 20хв. |
|
|
|
М'ясо великої рогатої худоби заморожують шляхом доведення |
|
температури в товщі м'язів не вище -12 °С без наступного |
|
витримування або доведенням температури в товщі м'язів не вище -6 |
|
°С з наступним витримуванням у камерах за температурі не вище -9 |
|
°С не менше 24 год. Температуру в товщі тазостегнових м'язів |
|
вимірюють на глибині 7–10 см. Таке м'ясо може перероблятися на |
|
фаршеві вироби (варені, ліверні ковбаси, консерви). |
|
Для знешкодження м'яса солінням його розрубують на шматки, |
|
масою не більше 2,5 кг, натирають і засипають хлоридом натрію |
(кухонною сіллю), з розрахунку 10 % солі від маси м'яса, заливають розчином натрію хлориду, концентрацією не менше 24 %, і витримують 20 діб.