Диференційний діагноз. У великої рогатої худоби піроплазмоз найчастіше доводиться диференціювати від сибірки. За піроплазмозу на відміну від сибірки збільшена селезінка світліша за кольором, пульпа її слабо розм'якшена, не стікає з поверхні розрізу. Драглисті інфільтрати в підшкірній клітковині туші не мають геморагій; тканина жовтянична, що майже ніколи не спостерігається за сибірки.
Лабораторна діагностика. Остаточний діагноз на піроплазмідози ставлять на підставі мікроскопії мазків крові. Мазки-відбитки беруть з серця, селезінки, печінки і інших органів. У мазках, забарвлених за методом Романовського-Гімза, добре розрізняється структура найпростіших, протоплазма забарвлена в синьо-фіолетовий колір, інколи з вакуолею в центрі тіла, ядро червоно-рубінового кольору.
Периферичний шар протоплазми забарвлюється інтенсивніше, а центральний слабше.
За негативного або сумнівному результату мікроскопії через деякий час готують нові мазки і мікроскопію повторюють.
Анаплазмоз - хворіють ВРХ, ДРХ, олені, буйволи. Викликають хворобу рикетсіподібні організми – прокаріоти (без’ядерні) родини Anaplasmidae. Анаплазми локалізуються в еритроцитах, ближче до краю у ВРХ, овець - центрі; формують колонії з 2-8 особин (електронна мікроскопія). Передають кровосисні членистоногі: іксодові кліщі, кровосисні комахи, Ураження може відбутися через забруднені кров’ю інструменти в неблагополучному стаді за масових кривавих маніпуляцій (взяття крові, щеплення тощо).
Санітарна оцінка продуктів забою.
Туші та внутрішні органи за відсутності жовтяничності і дистрофічних змін випускають без обмеження.
За виснаження, з наявністю драглистого набряку в місцях відкладання жиру або в між- м'язовій тканині, атрофії або дистрофічних змінах м'язів і ураженнях лімфатичних вузлів тушу та внутрішні органи утилізують.
У випадку жовтяничності, що не зникає впродовж 48 год, тушу (незалежно від вгодованості) і внутрішні органи направляють на утилізацію.
За зникненні жовтяничності впродовж 48 год, тушу і внутрішні органи випускають
залежно від результатів мікробіологічного дослідження (наявність сальмонел).
Сетаріоз – хронічно перебігаюче захворювання, що викликається нематодами роду Vibord Setariidae Scrjadini et Schikhobalova. Статевозрілі гельмінти Setaria labiatopapillosa паразитують на серозних оболонках ВРХ (очеревина, діафрагма, серозні оболонки шлунка, кишечнику, капсула печінки, підшлункова залоза), нестатевозрілі в крові, іноді в оці. Проміжні живителі – кровосисні комарі, в організмі яких розвиваються інвазійні личинки.
Економічний збиток від цього захворювання від зменшення вгодованості, вибраковування, внутрішніх органів (печінка, нирки), внутрішнього жиру.
Тварини уражуються через хоботок комарів, де є інвазовані личинки сетарій потрапляють в організм дефінітивного живителя, де мігрують по тканинам організму і досягають черевної порожнини.
Післязабійна діагностика. З боку серозних оболонок під париетальної очеревини, осередки перитоніту або горбочкові сполучнотканинні утворення. Під очеревиною крововиливи, кількість і розмір яких залежать від кількості личинок. В центрі крововиливів, за надавлювання, добре помітна личинка. За значного ураження (частіше у молодняка до 1 року), на очеревині – чисельні плямисті, смугасті, округлої чи овальної форми крововиливи, що зливаються в дифузні крововиливи. Іноді – септичний гнійно-фокусний перитоніт. У черевній порожнині – 100 і більше дорослих сетарій. На поверхні і в товщі стінки кишок – паразитарні вузлики або абсцеси розміром від горошини до лісового горіха, за розрізу яких спостерігається витікання гнійно-некротичної маси з живою або загиблою личинкою сетарій.
Санітарна оцінка.
Туші тварин, що мають патолого-анатомічні зміни на очеревині, перигепатити, абсцеси або паразитарні вузлики в стінці кишечнику, випускають після
зачищення уражених ділянок та мікробіологічного дослідження.
Якщо за бактеріологічного дослідження виявлена сальмонела – внутрішні органи утилізують, а тушу направляють на високотемпературну обробку.
Якщо сальмонела не виявлена – неуражені внутрішні органи – на
промпереробку, а тушу – без обмеження.
Печінку з ознаками ураження (сполучнотканинні потовщення на серозній оболонці тощо) після зачищення направляють на промпереробку. За наявності дистрофічних змін у печінці або виражених ознак перигепатиту її
утилізують.
Неуражені внутрішні органи випускають
без обмеження.
Внутрішній жир при виявленні паразитарних вузликів зачищають і направляють на перетоплення.
Кишечник з чисельними абсцесами, викликаними сетаріями – утилізують, за одиничних паразитарних вузликів чи абсцесів – без обмеження.
Шкуру випускають без обмеження.
Онхоцеркоз – хворобу викликають круглі гельмінти, що паразитують у сполучній тканині, а їх личинки – в товщі тонкої шкірі молочної залози ВРХ і коней. Проміжні живителі – кровосисні мошки.
Габронематоз (драшейоз) коней.
Хвороба викликається нематодами (габронема і драшея), які в личинковій стадії паразитують у тілі мух (в Україні таких видів мух немає), статевозрілій – шлунку, рідше – шкірі коней. Колонії паразитів потрапляють у стінку шлунка, викликають запалення з утворенням потовщення стінки на площі 5-15 см кв, у центрі якого – кратероподібне поглиблення, із якого разом із гноєм видавлюються паразити білого кольору довжиною до 1 см.
Санітарна оцінка.
Туші після зачищення уражених ділянок випускають без обмеження.
У випадку ускладненого перебігу онхоцеркозу з ознаками гнійно- некротичних процесів тушу та внутрішні органи випускають залежно від результатів
бактеріологічного дослідження (патогенні стафілококи та сальмонели).
УРАЖЕНІ ОРГАНИ ЗАЧИЩАЮТЬ АБО УТИЛІЗУЮТЬ,
ТУШУ – БЕЗ ОБМЕЖЕННЯ
Цистоцеркоз пізіформний
Хвороба кролів викликана Cysticercus рisіfоrmіs – личинковою стадією статевозрілого паразиту – Taenia рisіfоrmіs родини Taeniidae, що паразитує у кишечнику собаки, яка з фекаліями виділяє зрілі членики гельмінта в довкілля.
Кролі разом із травою їх заковтують, окосфери мігрують через кишкову стінку, потім печінку в черевну порожнину, де через 2 міс розвивається цистицерк, що являє собою міхур округлої форми, заповнений прозорою рідиною, в середині якого знаходиться головка з подвійним вінчиком із 34-48 гачків і 4 присоски.
Післязабійна діагностика. Оглядають серозні покриви черевної порожнини, печінки, шлунок, селезінку, легені, інші органи. У місцях локалізації виявляють велику кількість цистицерків, іноді до тисячі. Тушки кролів, як правило, худі, м’язова тканина водяниста, іноді жовтуватого відтінку з неприємним специфічним запахом.
Санітарна оцінка
За ураження серозних покривів черевної порожнини (очеревина, сальник) проводять зачищення, а тушку та інші продукти забою випускають без обмежень. За виснаження
(водянистості м’язів, зміни їх кольору, наявності неприємного специфічного запаху) – тушку з внутрішніми органами
утилізують.