Вольфартіоз овець (зачервлення ран).
Вольфартова муха вприскує в рану живих личинок, які проникають у товщу травмованих тканин і спричиняють ускладнення процесу заживання рани. Личинка 3-ї стадії випадає з рани, перетворюється в лялечку, з якої вилітає імаго (статевозріла муха). Сприйнятлива й людина, коні, рідко – ВРХ.
Санітарна оцінка. Після зачищення місць ураження тушу випускають
без обмеження. Уражені
тканини утилізують.
Естроз - захворювання овець, що викликається живородячими |
|
|
личинками носоглоткового овода Oestrus ovis роду Oestrus |
|
родини Oestridae. Характеризується локалізацією личинок на |
|
слизових оболонках носової порожнини, глотки, гортані, лобних |
|
пазух. |
|
Збудник - овід жовто-коричневого кольору завдовжки 10-12 см. |
|
Личинки підрозділяються на три стадії. Личинки I стадії мають тіло |
|
сплюснуте в дорзально-ветральному напрямі довжиною до 1,3 мм; |
|
личинки II і III стадій більші, завдовжки від 10 до 30 мм. Тіло опукле. |
|
Личинки I стадії локалізуються на слизових оболонках носових |
|
ходів і в лабіринтах решітчастої кістки, личинки II і III стадій - в |
|
лобових пазухах і порожнинах рогів. Дозрілі личинки III стадії |
|
повертаються в носову порожнину і випадають в зовнішнє |
|
середовище. |
|
Передзабійна діагностика. Діагностують естроз як перед |
|
забоєм, так і після. За передзабійної діагностики звертають увагу |
|
на глотку, слизисті оболонки носової порожнини. |
|
Личинки оводової мухи, проникаючи в хоани, глотку, початкову |
|
частину стравоходу і лобові пазухи, викликають подразнення |
|
слизової оболонки, яке супроводжується рясним виділенням слизу. |
|
Хвороба протікає у вигляді хронічного риніту або фронтиту, із |
|
утрудненим диханням, а в деяких випадках з подальшою |
|
асфіксією. |
|
Післязабійна діагностика. Особливу увагу звертають на голову, |
|
глотку і гортань. |
Санітарна оцінка. Голову та уражені тканини глотки і гортані
направляють на утилізацію. Тушу та інші продукти забою випускають без обмеження.
Реєстрація і облік результатів дослідження. В процесі післязабійного дослідження м’яса, а також досліджень на трихінельоз, ветсанексперт реєструє всі виявлені патологічні зміни. За виявлення ознак інвазійних хвороб записують вид тварини, назву хвороби, уражені органи, номер туші, висновок лікаря ветеринарної медицини про порядок використання туші, органів і шкури. Результати ветсанекспертизи реєструють в спеціальному журналі, що зберігається декілька років.