- •1. Джерела та основні риси права рабовласницьких держав на території України 7 ст. До н.Е. – 4 ст. Н.Е.
- •2. Джерела права Київської Русі 9-14 ст. Ст
- •3. Джерела права Литовсько-Руської держави 14 -16 ст.
- •4 Джерела права Гетьманської України др..Пол. 17-18 ст.
- •5. Джерела права України в складі Російської імперії кінець 19-20 ст..
- •6. Джерела права Східної Галичини, Пн. Буковини і Закарпаття в складі Австро-Угорської держави другої половини 18 – поч.. 20 ст.
- •7. Джерела Магдебурзького права в містах України хіv-XIX
- •8. Джерела права та законодавства Украхнської народної республіки
- •9 Джерела та основні риси права Української держави (Гетьманат Скоропадського)
- •10.Джерела права та зміни в законодавстві директорії унр
- •11. Джерела права та основні риси права зунр
- •12. Джерела права Радянської України 1917-1922
- •13. Джерела права урср в склады срср 1922-1991 рр.
- •14 . Кодифікація права в Україні хviiIст причина та наслідки
- •15.Кодифікація права в Україні в першій половині хіХст ,причина т анаслідки її проведення
- •16. Перша кодифікація радянського законодавства в україні 1922-1929р
- •17. Друга кодифікація Радянського права в Україні 50-80р хХст та наслідки
- •18.Правове забезпечення буржуазно-демократичних реформ 60-70р хіХст в Рос. Імперії
- •19. Джерела та риси права Запорізької Січі
- •20.Законодавство контрреформ
- •21.Надзвичайна юстиція 1906-1907
- •22. Реорганізація прокуратури та адвокатури
- •23 Столипінська реформа
- •24 .Входження Західної України і Північної Буковини до складу урср:
- •Юридичне оформлення приєднання Закарпаття та Кримської області до урср
- •Українське звичаєве право
- •Еволюція Радянського виборного права за Конституціями урср 1919 та 1937 років
- •Джерела права та законодавство України в складі Речі Посполитої хvі — хvііі ст.
- •Нормативні акти церковного права
- •Рецепція Візантійського права в Київській Русі
- •31.Кодифікація права у великому князівстві литовському 2го пол. 15-16 ст.
- •32. Кодифікація загальнодержавного права в рос. Імперії 2ї чверті 19 ст ,її результати та наслідки для україни
- •33. Кодифікація загальнодержавного права в рос. Імперії 2ї пол 19 ст-поч. 20ст ,її результати та наслідки для україни
- •34.Причини та мета реформування системи права та системи законодавства України 1991-1996 рр
- •35. Загальносоюзне законодавство в період великої вітчизняної війни 1941-1945 рр
- •38.Поняття зобов язаннь Київської Русі
- •39.Поняття та види злочину в Київській Русі
- •40.Мета і система покарань в праві Київської Русі. Види покарань
- •41.Основні стадії судового проц.
- •42.Поняття речового права в литовсько-руській державі
- •43. Право зобов’язальне в Литовсько-Руській державі
- •44. Родинне право в Литовсько-Руській державі
- •45. Кримінальне право в Литовсько-Руській державі
- •46. Мета і система покарань в кримінальному праві Литовсько-Руської держави
- •47. Статутне судочинство в Литовсько-Руській державі
- •48. Ковне судочинство в Литовсько-Руській державі
- •49.Поняття та види злочинів в кримінальному праві Гетьманської України
- •50. Мета і сис-ма покарань в кримінальному праві Гетьманської України
- •52. Цивільне право в Україні в складі Російської імперії(хіх – поч. ХХст)
- •53. Кримінальне право в Україні у складі Рос.Імперії.
- •54.Цивільний і кримінальний процес за судовими статутами 1864-1865
- •55. Зміни в кримінальному і адміністративному законодавстві України в складі Російської імперії
- •56. Становлення українського радянського права 1917-1922 рр.
- •57. Право власності та право зобов’язань за Цивільним кодексом усрр 1922 року
- •58. Поняття та види злочинів, мета і система покарань за Кримінальним кодексом 1922 року
- •59. Основні засади судового процесу права за Кримінально-процесуальним кодексом
- •60. Репресивне законодавство срср і урср 30 р. 20 ст.
- •67. Сервітутне право Гетьманщини
- •68. Зобовязальне право Гетьманської України
- •69. Поняття та види злочинів за Кримінальним Кодексом урср 1961 р.
- •70. Поняття права власності та права зобов’язання за Цивільним кодексом 1963 р.
- •71. «Руська правда»
- •72 . Судебник Казиміра
- •73. Устава на волоки 1557 року.
- •74. Статут Великого князівства Литовського 1588 р.
- •75. Жалувана грамота Казиміра
- •76. Люблінська унія
- •77. Ординація Війська запорозького
- •78. Статті б. Хмельницького 1654 р.
- •79. Гетьманські статті 17-18 ст
- •80. Конституція Пилипа Орлика
- •81. Конституція 3 червня 1730
- •82. Інструкція судам 1730
- •83. Процес короткий приказний
- •84. Права, за якими судиться малоросійський народ
- •85. Суд і розправа в правах малоросійських 1750 року.
- •86. Зібрання малоросійських прав 1807 року.
- •87. Звід законів західних губерній 1807 року.
- •88. Звід законів російської імперії редакції 1842 року, його стуктура і зміст
- •89. Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р., його стуктура і зміст
- •90. "Загальне положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності»
- •92. Основні закони Російської імперії
- •93. Статут про державний устрій, права і вольності унр (Конституція унр) —
- •96. Закон срср «Про судоустрій»
- •98. Адміністративний кодекс усрр 1927 р.
- •99. Деклара́ція про́ держа́вний сувереніте́т Украї́ни —
- •103. «Кримінальне уложення Терезії»
- •104. «Указ Урядовому Сенату про доповнення деяких постанов діючих законів, що стосуються селянського землеволодіння і землекористування» 1906 р.
- •105. Примірні статути сільськогосподарської артілі 1930-1936 рр.
72 . Судебник Казиміра
Судебник 1468 (Судебник великого князя Казимира) - збірник норм права 15 століття, складений за великого князя литовського Казимира IV Ягеллончика. В оригіналі мав загальноприйняту для тогочасних правових пам'ятників назву "Лист". Інша назва - "Судебник" (так називалися підручники права, якими користувалися в судах при розгляді кримінальних і цивільних справ). Дату видання судебника (29.2.1468) встановив протоієрей І. Григорович. Затверджено на Віленському сеймі. Діяв у Великому князівстві Литовському, в українських землях, що входили до його складу, в Аукштайтії і Чорної Русі. Складався з вступу і 28 артикулів (статей), в яких визначалася система судів, їх компетенція, а також містилися норми цивільного, кримінального та процесуального права. С. 1468 встановлював порядок захисту помісних прав, визначав порядок досудового провадження і судового розгляду кримінальних та землеробства, окреслював види покарань. Згідно С. кримінальна відповідальність наставала з досягненням 7-річного віку. У ст. 2-8 говориться про крадіжку і співучасть, у ст. 13-19 - про покарання за крадіжку відповідності з розмірами та обтяжуючих обставин. Ст. 9-10 визначають компетенцію державного суду над князівськими селянами, а ст. 11-12 - компетенцію державних судів над панськими селянами у разі, коли пани не виконують своїх обов'язків як судді. С. 1468 розрізняв три види крадіжок: дрібні крадіжки (вартість вкраденого менше 1/2 карбованця), середні - більше вартості 1/2 коні, великі крадіжки - вартість вкраденого становить вартість одного коня. За дрібну крадіжку, вчинену вперше, застосовувалося покарання у формі штрафу, середньої та великої-страта через повішення. Крім крадіжки, С. називає такі види злочинів, як розбій, грабіж (ст. 22), чаклунство (ст. 19). Слідчі дії проводив сам потерпілий (т.зв. "право сліду"). Злочини, пов'язані з самовільною порубки лісу, розбої, грабежі були підвідомчі королю. Вести слідство міг воєвода мав право застосовувати до підозрюваних запобіжний захід-утримання у в'язниці). Ст. 19 допускає застосування тортур щодо осіб звинувачених у крадіжці та чаклунстві. С. містить таке поняття, як співучасть. Співучасниками найчастіше виступали близькі родичі - дружина, діти. Співучасники несли солідарну відповідальність. Вищою судовою інстанцією в усіх справах був король. Основні види покарань - смертна кара через повішення або спалення, штраф. Екзекуцію проводив суддя (тіун, воєвода) або потерпілий чи його близькі.
73. Устава на волоки 1557 року.
Швидкому зростанню фільварків в Україні сприяла аграрна реформа короля польського і князя литовського Сигізмунда II Августа, що розпочалася з 1557 р. У 1557 р. було видано закон під назвою «Устава на волоки», згідно з яким було проведено перерозподіл земель у великокнязівських маєтках у Литві, Західній Білорусії і на Волині з метою підвищити прибутковість цих маєтків. За цим законом уся земля, що нею володіли селяни, поділялася на волоки. (Волока або лан — ділянка землі біля 17 га.) Волоку одержувало селянське господарство — дим, яке мало худобу і реманент і повинно було відбувати всі повинності й панщину. З цього часу панщина стала головною формою експлуатації селян.
Господарства, що не могли обробляти з якихось причин волоку і відбувати панщину, повинності, наділялися половиною волоки, «загородами» — близько 1/11 волоки. Наділ передавався в спадок, його можна було ділити, але не збільшувати. Купівля і продаж землі селянам заборонялася. Реформа зміцнила феодальну власність на землю. В Україні, як і в Польщі, запанував принцип: нема землі без сеньйора. Тобто не шляхетської землі не може бути. Селяни українських земель, що були у складі Польщі, в більшості були покріпачені в першій половині XVI ст. Таке ж становище, з деякими відмінами, було і в Литві. Тут також селянам заборонялося скаржитися на своїх панів, феодали одержали право купувати селян без землі. Під ярмом панської Польщі українського селянина було позбавлено всіх прав. Шляхтич мав право не тільки продати і купити селянина, а й засудити його на смерть. Селян заковували в кайдани, вішали, цькували собаками, саджали на палі, четвертували, відрізали їм вуха, носи, спалювали на вогнищах. Усі сучасники підкреслювали повне безправ'я селян у Польщі й Литві.