- •1. Джерела та основні риси права рабовласницьких держав на території України 7 ст. До н.Е. – 4 ст. Н.Е.
- •2. Джерела права Київської Русі 9-14 ст. Ст
- •3. Джерела права Литовсько-Руської держави 14 -16 ст.
- •4 Джерела права Гетьманської України др..Пол. 17-18 ст.
- •5. Джерела права України в складі Російської імперії кінець 19-20 ст..
- •6. Джерела права Східної Галичини, Пн. Буковини і Закарпаття в складі Австро-Угорської держави другої половини 18 – поч.. 20 ст.
- •7. Джерела Магдебурзького права в містах України хіv-XIX
- •8. Джерела права та законодавства Украхнської народної республіки
- •9 Джерела та основні риси права Української держави (Гетьманат Скоропадського)
- •10.Джерела права та зміни в законодавстві директорії унр
- •11. Джерела права та основні риси права зунр
- •12. Джерела права Радянської України 1917-1922
- •13. Джерела права урср в склады срср 1922-1991 рр.
- •14 . Кодифікація права в Україні хviiIст причина та наслідки
- •15.Кодифікація права в Україні в першій половині хіХст ,причина т анаслідки її проведення
- •16. Перша кодифікація радянського законодавства в україні 1922-1929р
- •17. Друга кодифікація Радянського права в Україні 50-80р хХст та наслідки
- •18.Правове забезпечення буржуазно-демократичних реформ 60-70р хіХст в Рос. Імперії
- •19. Джерела та риси права Запорізької Січі
- •20.Законодавство контрреформ
- •21.Надзвичайна юстиція 1906-1907
- •22. Реорганізація прокуратури та адвокатури
- •23 Столипінська реформа
- •24 .Входження Західної України і Північної Буковини до складу урср:
- •Юридичне оформлення приєднання Закарпаття та Кримської області до урср
- •Українське звичаєве право
- •Еволюція Радянського виборного права за Конституціями урср 1919 та 1937 років
- •Джерела права та законодавство України в складі Речі Посполитої хvі — хvііі ст.
- •Нормативні акти церковного права
- •Рецепція Візантійського права в Київській Русі
- •31.Кодифікація права у великому князівстві литовському 2го пол. 15-16 ст.
- •32. Кодифікація загальнодержавного права в рос. Імперії 2ї чверті 19 ст ,її результати та наслідки для україни
- •33. Кодифікація загальнодержавного права в рос. Імперії 2ї пол 19 ст-поч. 20ст ,її результати та наслідки для україни
- •34.Причини та мета реформування системи права та системи законодавства України 1991-1996 рр
- •35. Загальносоюзне законодавство в період великої вітчизняної війни 1941-1945 рр
- •38.Поняття зобов язаннь Київської Русі
- •39.Поняття та види злочину в Київській Русі
- •40.Мета і система покарань в праві Київської Русі. Види покарань
- •41.Основні стадії судового проц.
- •42.Поняття речового права в литовсько-руській державі
- •43. Право зобов’язальне в Литовсько-Руській державі
- •44. Родинне право в Литовсько-Руській державі
- •45. Кримінальне право в Литовсько-Руській державі
- •46. Мета і система покарань в кримінальному праві Литовсько-Руської держави
- •47. Статутне судочинство в Литовсько-Руській державі
- •48. Ковне судочинство в Литовсько-Руській державі
- •49.Поняття та види злочинів в кримінальному праві Гетьманської України
- •50. Мета і сис-ма покарань в кримінальному праві Гетьманської України
- •52. Цивільне право в Україні в складі Російської імперії(хіх – поч. ХХст)
- •53. Кримінальне право в Україні у складі Рос.Імперії.
- •54.Цивільний і кримінальний процес за судовими статутами 1864-1865
- •55. Зміни в кримінальному і адміністративному законодавстві України в складі Російської імперії
- •56. Становлення українського радянського права 1917-1922 рр.
- •57. Право власності та право зобов’язань за Цивільним кодексом усрр 1922 року
- •58. Поняття та види злочинів, мета і система покарань за Кримінальним кодексом 1922 року
- •59. Основні засади судового процесу права за Кримінально-процесуальним кодексом
- •60. Репресивне законодавство срср і урср 30 р. 20 ст.
- •67. Сервітутне право Гетьманщини
- •68. Зобовязальне право Гетьманської України
- •69. Поняття та види злочинів за Кримінальним Кодексом урср 1961 р.
- •70. Поняття права власності та права зобов’язання за Цивільним кодексом 1963 р.
- •71. «Руська правда»
- •72 . Судебник Казиміра
- •73. Устава на волоки 1557 року.
- •74. Статут Великого князівства Литовського 1588 р.
- •75. Жалувана грамота Казиміра
- •76. Люблінська унія
- •77. Ординація Війська запорозького
- •78. Статті б. Хмельницького 1654 р.
- •79. Гетьманські статті 17-18 ст
- •80. Конституція Пилипа Орлика
- •81. Конституція 3 червня 1730
- •82. Інструкція судам 1730
- •83. Процес короткий приказний
- •84. Права, за якими судиться малоросійський народ
- •85. Суд і розправа в правах малоросійських 1750 року.
- •86. Зібрання малоросійських прав 1807 року.
- •87. Звід законів західних губерній 1807 року.
- •88. Звід законів російської імперії редакції 1842 року, його стуктура і зміст
- •89. Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р., його стуктура і зміст
- •90. "Загальне положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності»
- •92. Основні закони Російської імперії
- •93. Статут про державний устрій, права і вольності унр (Конституція унр) —
- •96. Закон срср «Про судоустрій»
- •98. Адміністративний кодекс усрр 1927 р.
- •99. Деклара́ція про́ держа́вний сувереніте́т Украї́ни —
- •103. «Кримінальне уложення Терезії»
- •104. «Указ Урядовому Сенату про доповнення деяких постанов діючих законів, що стосуються селянського землеволодіння і землекористування» 1906 р.
- •105. Примірні статути сільськогосподарської артілі 1930-1936 рр.
54.Цивільний і кримінальний процес за судовими статутами 1864-1865
Окружні суди — це суди першої інстанції, які запроваджувалися для кількох повітів чи однієї губернії, становлячи судовий округ. Суди складалися з двох відділень — кримінального і цивільного. Кримінальне відділення поділялося на коронний суд і суд присяжних засідателів. Участь присяжних дозволялася лише з кримінальних справ.
Окружним судам були підсудні всі (за деякими винятками) кримінальні справи, вилучені із відання мирових судів, а також цивільні, в яких сума позову становила більше 500 рублів.
Для проведення попереднього слідства за кримінальними злочинами, при окружних судах створювалося відділення судових слідчих, які діяли в тісному контакті з поліцією. Судовий слідчий міг видавати поліції окремі доручення.
Друга інстанція — судова палата, одна на кілька губерній. Вона складалися з двох департаментів — цивільного і кримінального. Голови і члени судових палат призначалися імператором за поданням міністра юстиції.
Вищим судовим органом був Сенат— орган, який формувався за указом імператора. Він вважався верховним касаційним судом для всіх судових установ.
55. Зміни в кримінальному і адміністративному законодавстві України в складі Російської імперії
Адміністративне право.
Під час революції і реакції, що настала після неї, контрреволюційний, антинародний характер царського законодавства найбільш виразно виявився в адміністративному та кримінальному праві. У перші роки XX ст. адміністративне законодавство посилено вводить нові обмеження прав особи. Серед них позбавлення права об'єднуватися в товариства і групи, інтереси яких мали політичний характер, інші товариства ставилися під пильний нагляд і контроль державних органів та ін.
На початку революційних подій розширилось законодавство, спрямоване проти трудящих мас і демократичної інтелігенції. У положенні Ради міністрів від 14 лютого 1905 р. про підпорядкування військовому міністерству товариств взаємної допомоги, заснованих службовцями та колишніми вихованцями військових навчальних закладів, встановлювалося, що такі товариства створюються тільки з дозволу військового міністра і за умови затвердження ним статуту товариства. У відповідь на студентські виступи актом Державної ради було закріплено припинення на півроку занять у вищих навчальних закладах.
Особливо жорстко була проведена лінія на обмеження громадянських прав у новій регламентації свобод слова, друку, зборів та спілок, яку самодержавство здійснило шляхом видання Тимчасових правил після проголошення царського маніфесту від 17 жовтня 1905 р. , який декларував громадянські свободи. Тимчасові правила про пресу (від 24 листопада 1905 р. , 18 березня і 26 квітня 1906 р.) забороняли публікації, які загрожували безпеці держави, закликали робітників до страйків, а студентів до припинення занять, до організації заборонених законом зборів, підбурювали до ворожого ставлення до уряду та посадових осіб тощо. Згідно з тимчасовими правилами про товариства та спілки від 4 березня 1906 р. заборонялися ті з них, які мали цілі, що суперечили суспільній моралі, або заборонялися кримінальним законом, або ж загрожували громадському спокою та безпеці.
Як вже зазначалося, особливому обмеженню були піддані права робітників на створення профспілок, а також на проведення зборів, з'їздів тощо. Тимчасові правила про збори від 4 березня 1906 р. практично виключали можливість проведення зборів без дозволу поліції і присутності на них її представників.
"Законною" основою масованого використання військ для придушення революційних заворушень стали затверджені царем 17 лютого 1906 р. нові Правила про призов військ для сприяння цивільним властям. В них проголошувалося, що війська призиваються "лише при крайній необхідності і при недостатності поліцейських засобів". Але, як показує аналіз наступних пунктів Правил, таких підстав було дуже багато. Використовуючи Правила, царат перетворив армію на знаряддя своєї внутрішньої політики.
Кримінальне право.
Нові нормативні акти кримінально-правового характеру були спрямовані на посилення каральної політики, розширення репресій і посилення кримінальної відповідальності робітників, селян і демократичної інтелігенції за участь в страйках, антиурядових виступах, створенні революційних партій та організацій. Було надано чинності главам Кримінального уложення 1903 р. про державні злочини. В ньому містилися більш широкі диспозиції статей про політичні злочини, передбачалася більш сувора відповідальність.
Крім того, царськими указами було введено нові склади злочинів і посилена відповідальність за деякі з них. Тимчасовими правилами про пресу, збори, товариства і спілки за їх порушення встановлювалася кримінальна відповідальність - тюремне ув'язнення на різні строки і високий грошовий штраф. Царським указом від 2 грудня 1905 р. передбачалася кримінальна відповідальність у вигляді тюремного ув'язнення за організацію та участь в страйках на підприємствах, які мали громадське і державне значення, на залізницях і в урядових установах.