Бібліографічний список до семінарського заняття

1-7, 9, 12, 18-27, 30

Модуль 1. Основи економічної безпеки фінансово-кредитних установ

Семінарське заняття № 2

Тема 2. Функціональні складові еб фку

Мета заняття

поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про можливі загрози безпеці фінансово-кредитних установ та заходи щодо захисту від них.

План заняття

1.Зовнішні та внутрішні загрози, їх характеристика та тенденції розвитку.

2.Банківське шахрайство і зловживання службовим становищем працівників банків.

3.Заходи банку щодо захисту від зовнішніх та внутрішніх загроз

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Проведений аналіз стану безпеки підприємницької діяльності фахівцями Росії, України та інших країн СНД показує, що основним завданням сил безпеки є виявлення, протидія та нейтралізація загроз безпеці такої діяльності.

Поняття загрози тут розуміється як потенційно можливі або реальні дії зловмисників чи конкурентів, здатні нанести банку матеріальної або моральної шкоди.

Готуючись до обговорення першого питання необхідно звернути увагу на те, що загрози безпеці ФКУ за походженням поділяються на внутрішні та зовнішні. У свою чергу, як перші, так і другі за направленістю і характером впливу на ФКУ можуть бути економічними, фізичними та інтелектуальними.

Економічні загрози можуть реалізовуватись у формі корупції, шахрайства, недобросовісної конкуренції, використання ФКУ неефективних технологій виробництва. Реалізація таких загроз завдає збитків ФКУ або веде до втрати ними вигоди.

Основними причинами виникнення економічних загроз можуть бути: недостатня адаптація системи ФКУ до постійно змінних умов ринку; загальна неплатоспроможність суб'єктів господарювання; зростаюча злочинність; споживчий менталітет значної кількості громадян; низький рівень трудової дисципліни та відповідальності працівників ФКУ; недостатнє правове регулювання діяльності ФКУ; низький професійний рівень частини керівного складу і працівників ФКУ.

Фізичні загрози реалізуються у формі крадіжок, пограбувань майна та коштів ФКУ, поломок, виведення із ладу обладнання, неефективної його експлуатації. У результаті реалізації таких загроз завдаються прямі збитки ФКУ, пов'язані з втратою своєї власності та необхідністю нести додаткові витрати на відновлення засобів виробництва та інших матеріальних засобів. Основними причинами фізичних загроз є неефективна кадрова політика ФКУ, низька професійна підготовка фахівців, недостатній рівень охорони установ, низький контроль стану роботи працівників ФКУ.

Інтелектуальні загрози проявляються як розголошення або неправомірне використання інформації ФКУ, дискредитація ФКУ на ринку послуг, а також можуть бути реалізованими у формі різного роду соціальних конфліктів навколо ФКУ або в них самих. Результатом реалізації таких загроз можуть бути збитки установ, погіршення їх іміджу, соціальна чи психологічна напруженість навколо установ або в їх колективах. Причинами таких загроз, як правило, є загострення конкуренції на регіональних ринках фінансових послуг, неефективна кадрова політика ФКУ, порушення принципу гласності результатів діяльності ФКУ, відсутність або низька ефективність заходів інформаційного режиму.

При підготовці першого питання необхідно звернути увагу також на те, що зовнішні загрози для безпеки ФКУ можуть утворюватись:

• спецслужбами іноземних держав, пов'язаними з ними особами та організаціями, метою діяльності яких є добування економічної інформації;

• вітчизняними й іноземними кримінальними елементами і структурами;

• конкурентами;

• засобами масової інформації;

• окремими представниками державних установ;

• приватними детективними фірмами;

• колишніми працівниками ФКУ;

• консультантами та радниками, які не є працівниками ФКУ;

• клієнтами та партнерами;

• контролюючими органами та аудиторськими організаціями;

• стихійними лихами.

У свою чергу, внутрішні загрози в основному утворюються:

• працівниками ФКУ;

• недосконалими технологіями банківського виробництва та неповним його врегулюванням нормативними актами банків;

• через недосконалу систему безпеки ФКУ та захисту їх інформації.

Внутрішні загрози, як правило, обумовлюються наявністю передумов для негативних, протиправних дій персоналу ФКУ, безконтрольним використанням засобів виробництва, порушенням режимів діяльності ФКУ.

Ураховуючи, що значна частина внутрішніх загроз реалізуються з участю або за сприяння персоналу ФКУ, можна вважати, що основним джерелом таких загроз є працівники ФКУ. Виходячи з цього внутрішні загрози ФКУ можуть утворюватися внаслідок:

• непрофесійних дій працівників ФКУ;

• низького стану виховної та профілактичної роботи в ФКУ;

• недосконалої системи заробітної плати та стимулювання праці персоналу;

• порушень правил кадрової роботи, невідповідності кадрової політики умовам роботи ФКУ;

• психологічних та комунікаційних особливостей працівників ФКУ;

• відсутності нормативної бази ФКУ, яка б установлювала режими їх діяльності та правила поведінки персоналу;

• низького стану трудової і виробничої дисципліни, слабкої вимогливості керівного складу ФКУ.

Внутрішні загрози безпеки є постійними і не залежать від ролі, місця, значення ФКУ або наявності зовнішніх загроз.

Реалізація загроз має свої особливості відповідно до об'єктів загроз. Осно­вними об'єктами загроз ФКУ можуть бути персонал, фінанси, матеріальні цінності та інформація установи.

Реалізація загроз щодо персоналу може призводити до моральних або фізичних страждань окремих осіб, втрати ними своєї власності, нанесення економічної шкоди.

Загрози фінансам установи можуть реалізовуватись через крадіжки фінансових ресурсів ФКУ, шахрайство з коштами ФКУ, фальсифікацію фінансових документів та підроблення банкнот, недосконалі технології виробництва.

Матеріальним цінностям ФКУ може загрожувати пошкодження будівель, приміщень та іншої нерухомості, виведення із ладу засобів зв'язку і систем комунального обслуговування, пошкодження, крадіжки обладнання, техніки, транспортних засобів.

Інформаційні загрози можуть реалізовуватись через несанкціоноване ознайомлення сторонніх осіб з відомостями ФКУ, що мають обмежений доступ, модифікацію інформації, її знищення або розголошення.

Готуючись до обговорення другого питання, треба особливу увагу звернути на таку категорію як "шахрайство", його правову оцінку. Вона дає­ться у Кримінальному кодексі України, де шахрайство визначається як зловживання довірою, обман з метою введення власника матеріальних цінностей або коштів в оману і на цій основі добровільного передання своєї власності шахраям.

Слід при вивченні питання звернути увагу, що в умовах зародження і становлення ринкових відносин шахрайство є досить поширеним явищем, оскільки і звичайні, і нестандартні форми бізнесу можуть здійснюватися в межах чинного законодавства. Інколи просто неможливо визначити, що здійснюється: нова форма бізнесу, афера чи незловмисно допущена помилка. Тому небезпечність шахрайства завжди була і є досить актуальною, особливо в банківській сфері, коли банк може непомітно втратити значний капітал.

Головною особливістю шахрайства є те, що в основу заволодіння чужим майном чи правом на майно зловмисник покладає обман і зловживання довірою, у результаті чого власник добровільно передає належне йому майно чи перевідступає право на нього.

Основними видами шахрайського обману в ФКУ є надання неправдивих відомостей клієнтами або іншими особами про себе і свою діяльність, приховування обставин і фактів, організація фіктивного підприємництва, фальсифікація товарів і послуг. Зловживання довірою здійснюється як через цивільно-правові відносини, так і шляхом передавання власності (права власності) без застережень і відповідного оформлення.

Найбільша кількість випадків шахрайства у ФКУ припадає на кредитні операції.

При вивченні питання зверніть увагу, що шахрайські злочини скоюються, як правило, у межах легальної господарської і банківської діяльності клієнтів і банків. Така діяльність до того ж є основою для їх скоєння. Зусилля шахраїв у процесі отримання кредитів спрямовані на введення в оману банку щодо ефективності їхньої діяльності та намірів стосовно використання кредитних коштів. Виходячи з цього шахраї надають у банк неправдиві, підроблені документи, фальсифіковану інформацію, завищені показники своєї діяльності, показують офіси, засоби виробництва, які їм не належать, прикриваються наполегливим проханням високопосадових осіб. Для забезпечення надають гарантії від осіб, неспроможних гарантувати кредитну угоду, з різним порушенням, оформляють заставу, неправильно проводять страхування кредитного ризику і т. п. Тобто в наявності всі ознаки шахрайських дій, обман та введення в оману. А метою їх є прагнення створити в ФКУ уявлення про перспективне підприємство та ефективну його діяльність.

Як правило, отримавши кредит, такі особи якщо відразу не зникають, то намагаються зробити все для того, щоб його не повертати: переводять усі активи на інші підприємства, знаходять ознаки, за якими кредитні угоди можуть бути визнані недійсними, вишукують причини для зменшення розміру відсотків, об­ґрунтовують необхідність пролонгацій з метою затягування терміну повернення кредитних коштів. Сьогодні відомо багато шахрайських схем отримання і неповернення кредитних коштів, від простого зникнення позичальників до висококваліфікованого обґрунтування неможливості і законності їх неповернення.

Поряд з різними схемами дій щодо використання кредитних коштів, шахраї вдаються до подібного із заставою, гарантіями, порукою, страхуванням кредитних ризиків. Обман щодо наявності предметів застави, права власності на них, їх ліквідності, підміна, використання предметів застави у ході кредитної операції — все це шахрайство з заставою. Неправомірність підписів договорів гарантії чи поруки, відсутність фінансових можливостей гаранта, поручителя гарантувати кредитну угоду, неправомірне використання імені відомих фірм в угодах про гарантію або поруку, родинні або інші близькі зв'язки позичальників і гарантів (поручителів) — це також приклади шахрайства у ході кредитної діяльності банків. Відсутність правил страхування у страхових компаній, страхування тільки суми кредиту, а не ризику неповернення кредитних коштів, несвоєчасна оплата страхового внеску, незначні можливості страхових компаній — дії відомі з практики шахрайства щодо банківських кредитів.

Шахрайство в банках здійснюється не тільки під час кредитних операцій. Досить часті випадки шахрайських дій і в ході інших банківських операцій. Основною особливістю у таких випадках є те, що до шахрайських дій вдаються тут, як правило, працівники банків або беруть у них безпосередню участь. Світова практика показує, що в дрібних банках шахрайство з боку працівників банків скоюється більш часто, ніж у великих.

Це пов'язано передусім із сумісництвом у дрібних банках кількох основних функцій банківського виробництва однією посадовою особою, що дає змогу їй здійснити шахрайство, виконуючи одну функцію, і приховати його виконанням іншої.

Шахрайство може статися навіть тоді, коли банк не вкладає, а залучає кошти. Тобто розгалуженість шахрайських дій досить широка й охоплює практично всі сфери діяльності банків. Ось один із прикладів:

При вивченні даного питання слід також приділити увагу зловживанні службовим становищем працівників ФКУ, які виявляються у двох формах протиправних дій: використання посадових повноважень з корисливою метою та перевищення посадових повноважень з корисливою метою. У першому випадку це може здійснюватись шляхом:

• штучного створення посадовцями виключного свого становища в управлінських або технологічних лініях;

• отримання матеріальної винагороди за послуги, виконання яких передбачено посадовими обов'язками;

• лобіювання збиткових, безперспективних рішень і проектів, які сприяють створенню вигідних позицій конкурентам, окремим клієнтам або з метою отримання матеріальної винагороди;

• створення нерівноцінних умов роботи для своїх підлеглих, вимагання від них виконання роботи, не пов'язаної із завданнями підрозділу або з порушенням установлених правил і технологій;

• умисне затягування вирішення службових чи виробничих питань з метою примушення до надання матеріальної винагороди чи акцентування значення власного становища;

• необґрунтоване створення сприятливих умов для надання послуг банком власним комерційним структурам, родичам, близьким або особам, які виражають матеріальну подяку.

У другому випадку зловживання службовим становищем може виражатись у такому:

• прийняття рішень, не притаманних службовому становищу або функціям посадової особи;

• виступи, заяви від імені ФКУ без отримання на це необхідних повноважень;

• представлення інтересів установи без отримання на те відповідних повноважень;

• підпис документів, не передбачених функціональними обов'язками або посадовими повноваженнями;

• надання вказівок, розпоряджень з перевищенням повноважень або таких, що не передбачені функціональним призначенням;

• надання гарантій, взяття зобов'язань від імені банку без наявності на те відповідних повноважень.

Слід зазначити, що зловживання службовим становищем, як правило, є похідним від якихось інших економічних злочинів або являє собою один із інструментів таких злочинів. Тобто за зловживанням службовим становищем працівників ФКУ приховуються більш гучні і серйозні злочини.

Зверніть увагу на те, що часто виникають загрози втрат капіталу ФКУ, які безпосередньо не мають економічного характеру, але результати реалізації їх призводять до значних збитків установ.

Проникнення зловмисників до платіжних систем банків через інформаційні банківські системи є досить небезпечним і непередбаченим явищем. Особливо поширеною є загроза посягання на капітал банку через несанкціоновані прийоми використання пластикових платіжних засобів. Втрати банків від реалізації таких загроз за деякими підрахунками становлять понад 15 % від загальних втрат. Найбільш поширеними протиправними діями з пластиковими картками є незаконне використання оригіналів карток (загублених, викрадених), використання карток, не отриманих власником, часткове підроблення карток, додаткові сліпи, зроблені працівниками пунктів торговельної мережі, та ін. За таких умов картковий бізнес хоч і є прибутковим, але вимагає великого ступеня захисту.

Значну загрозу для вітчизняних банків становлять іноземні схеми шахрайства, до яких, як правило, наші банки не готові. Останнім часом іноземні шахраї почали досить активно втілювати в свою діяльність нові способи і методи шахрайства, до числа яких належить проведення операцій з так званими першокласними банківськими інструментами (гарантіями, акредитивами, че­ками та ін.). Привабливість операцій з першокласними банківськими інструментами ґрунтується на прагненні вкладників отримати великий прибуток.

Шахраї ж, реалізуючи свої шахрайські схеми, використовують підроблені, прострочені, недійсні та інші фальсифіковані банківські інструменти. Маскуючи свою мету, вони стверджують, що банки у всьому світі беруть участь у такій діяльності. За їхніми словами, ці першокласні банківські інструменти не відображаються в банківських звітах і тому можуть приносити значний прибуток за короткий проміжок часу. Такі операції, за їх твердженням, ураховуються в балансах тільки у разі виконання відповідних зобов'язань. Шахраї намагаються сформувати у своїх «клієнтів» уявлення про те, що операції здійснюються тільки з допомогою «завіреного телекса» за принципом «банк для банку», а засобами зв'язку служать звичайні банківські комунікації з участю «банківського консультанта», до того ж такі операції проводяться протягом короткочасного поліпшення ринкової кон'юнктури. Не допускаються жодні телефонні дзвінки, які, за їх твердженням, можуть при­звести до розголошення конфіденційної інформації. Тобто однією з ознак таких операцій є строга їх таємність і короткотерміновість.

Ще одна ознака — міф про те, що банківські інструменти призначені для ексклюзивних клієнтів, які здійснюють операції з такими інструментами на вторинних ринках. До того ж указується, що емітовані відомими банками такі інструменти мають безмежну ліквідність. Інструменти пропонуються шахраями з гарантією 10—14 % річних, тоді як банки фіксують ставку біля 4—6 %.

Слід також зазначити, що шахраїв цікавить негайне отримання коштів вкладників, тому вони створюють досить велике напруження навколо ситуацій, за яких реалізуються їхні схеми.

При підготовці до обговорення третього питання, необхідно особливу увагу звернути заходам щодо захисту від загроз.

Захист ФКУ від зовнішніх та внутрішніх загроз повинен мати упереджувальний характер і ґрунтуватись на трьох групах заходів: кадрових, організаційно-технологічних та інтелектуальних.

Заходи кадрового характеру мають сприяти створенню досконалої системи підбору, вивчення, перевірки та відбору працівників ФКУ, мотивації та контролю роботи. Велике значення також матимуть заходи, спрямовані на попередження та швидке вирішення конфліктних ситуацій у колективах ФКУ, роботу з працівниками, які мають намір розірвати трудові відносини з ФКУ. Ще одну групу становлять заходи щодо впровадження системи відповідальності за допущені порушення і зловживання службовим становищем працівниками ФКУ.

Слід також визначити ще одну окрему групу заходів пов'язаних насамперед з організацією розвитку персоналу. Тільки досвідчений фахівець може оволодіти необхідними установі сучасними технологіями виробництва, не створюючи умов і причин для виникнення якихось загроз.

Організаційно-технічні заходи переважно передбачають:

• розроблення технологій, які б виключали або ускладнювали можливість проведення шахрайських дій у ході здійснення операцій;

• дотримання принципу «чотирьох очей»;

• періодичні перевірки і ревізії, щоденний контроль і облік;

• інформаційно-аналітичні дослідження клієнтів, партнерів, конкурентів у процесі діяльності ФКУ;

• категоріювання доступу до коштів ФКУ, матеріальних засобів, цінностей, інформації, документів;

• нагляд за функціонуванням заходів захисту діяльності ФКУ;

• моніторинг виконання зобов'язань клієнтами і партнерами ФКУ;

• розроблення службових субординацій, описів робочих місць і робочих процесів, розподіл функцій, регулювання розпорядчих і дозвільних повноважень.

Інтелектуальні заходи, спрямовані на формування у працівників банківського патріотизму, організацію і проведення виховної і профілактичної роботи щодо запобігання правопорушень та злочинів, навчання працівників протидії спробам банківського шахрайства.