Бібліографічний список до теми

1-5, 8, 11, 13, 15-24, 26, 28, 29, 30

Змістовий модуль 3. Система економічної безпеки суб‘єктів ринку фінансових послуг

Тема 6. Методика розрахунку комплексного показника еб

Мета	закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом;
	розвиток самостійності мислення.

План вивчення теми

1. Показники та індикатори ефективності економічної безпеки.

2. Оцінка економічної безпеки.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Опрацьовуючи перше питання, необхідно звернути увагу на наступне.

Для оцінки безпеки об'єкта використовують різні критерії. Ці критерії можна поділити на якісні і кількісні.

Якісні критерії визначаються виходячи з аналізу тієї сукупності системних властивостей, які знаходяться в основі життєво важливих інтересів системи. Ступінь їх забезпеченості дозволяє робити висновки про рівень ефективності процесу забезпечення безпеки. Кількісні критерії визначаються на основі проведеного виділення життєво важливих властивостей системи шляхом визначення меж допустимої зміни цих властивостей під впливом умов зовнішнього і внутрішнього середовища. Перевищення допустимих величин означає переростання впливу джерела внутрішньої або зовнішньої загрози існуванню і прогресивному розвитку системи. Для позначення цих меж користуються індикаторами безпеки, за які слугують статистичні показники, інформація з офіційних і конфіденційних джерел.

Розробка критеріїв безпеки дозволяє завершити формування переліку загроз безпеці й визначити характер загроз, міру їх впливу на сферу безпеки досліджуваного об'єкта. При цьому діагностується як безпека системи, так і ефективність системи її забезпечення. Крім того, наявність системи критеріїв безпеки допомагає встановити оптимальну послідовність заходів із стимулювання або локалізації процесів розвитку виділених властивостей і корегування діяльності з виконання цих заходів.

Результатом цієї операції можна скористатися як для визначення ефективності забезпечення безпеки, так і для оцінки вразливості, тобто для виявлення тих зв'язків, процесів і об'єктів, вплив на які зменшує безпечний стан досліджуваного об'єкта.

Безпека діяльності банку може оцінюватися за допомогою різних критеріїв, тобто ознак, на підставі яких робиться оцінка.

По-перше, її можна оцінити з організаційної сторони. У цьому випадку передбачається збереження як самого банку, так і її організаційної цілісності, нормальне функціонування основних підрозділів (відділів, служб і т.п.). Основні підрозділи банку (відділ постачання, виробничий відділ, фінансовий відділ або бухгалтерія, служба маркетингу тощо) виконують свої функції для досягнення основної мети банку.

По-друге, це оцінка з правової сторони. Мається на увазі постійне забезпечення відповідності діяльності банку чинному законодавству, що виражається у відсутності претензій із боку правоохоронних органів (або контрагентів) до банку. Крім того, відсутні втрати від угод із зовнішніми партнерами внаслідок порушення (навмисного чи ненавмисного) останніми законодавства. Це забезпечується юридичною експертизою всіх здійснюваних операцій і угод, що є складовими договорів.

По-третє, з інформаційної сторони. Безпека може бути оцінена як збереження стану захищеності внутрішньої конфіденційної інформації від витоку або розголошення в різних формах.

По-четверте, з економічної сторони. Це виявляється в стабільних або таких, що мають тенденцію до зростання, основних фінансово-економічних показників діяльності банку (власний капітал, обсяг річного обігу, прибуток, рентабельність тощо). У них відображаються загальні результати забезпечення безпеки з організаційної, правової, інформаційної і власне економічної сторін. Сюди можуть входити такі показники, як відсутність штрафів, санкцій із боку державних органів за порушення законодавства (податкового, антимонопольного тощо), відсутність втрат від угод із несумлінними контрагентами.

Від точної ідентифікації загроз, від правильного вибору виміру їх прояву, тобто системи показників (індикаторів) для моніторингу, залежить міра адекватності оцінки економічної безпеки банку існуючій реальності і комплекс необхідних заходів для попередження і відбивання небезпеки, які відповідають масштабові й характеру погроз.

Однією з цілей моніторингу економічної безпеки банку є діагностика його стану за системою показників, які враховують специфічні галузеві особливості, найбільш характерні для даного банку, і які мають для останнього важливе стратегічне значення.

Якщо використовувати подібний підхід до побудови системи кількісних і якісних показників економічної безпеки на рівні банку, то необхідно включити такі головні індикатори (безперечно, цей перелік вимагає ранжування показників на основні і другорядні):

а) фінансові індикатори:

• обсяг «кредитного портфеля»;

• фактичний і необхідний обсяг інвестицій (для підтримки і розвитку наявного потенціалу);

• рівень інноваційної активності (обсяг інвестицій у нововведення);

• рівень рентабельності;

• прострочена заборгованість (дебіторська і кредиторська);

• частка забезпеченості власними джерелами фінансування обігових коштів;

б) соціальні індикатори:

• рівень оплати праці відносно середнього показника по галузі або економіці в цілому;

• рівень заборгованості із зарплати;

• втрати робочого часу;

• структура кадрового потенціалу (вікова, кваліфікаційна).

Працюючи над другим питання необхідно звернути увагу на наступне. Відповідно до специфіки банку та фактичних і нормативних значень його економічних показників, а також величини їх відхилень від бар'єрних (граничних) значень індикаторів економічної безпеки стан банку можна характеризувати як:

а) нормальний, коли індикатори економічної безпеки знаходяться в межах граничних значень, а міра використання наявного потенціалу близька до обґрунтованих нормативів;

б) коли перевищується бар'єрне значення принаймні одного індикатора економічної безпеки, а інші знаходяться на межі своїх бар'єрних значень і при цьому не втрачені можливості поліпшення умов і результатів діяльності шляхом прийняття до загроз заходів попереджувального характеру;

в) коли перевищується бар'єрне значення більшості основних (на думку експертів) індикаторів економічної безпеки і з'являються ознаки незворотності спаду і часткової втрати потенціалу внаслідок вичерпання економічного ресурсу, скорочення персоналу;

г) коли порушуються всі (або майже всі) бар'єри, які відокремлюють нормальний і кризовий стани розвитку, а часткова втрата потенціалу стає неминучою і незворотною.

Підтримка необхідного потенціалу банку в сучасних умовах має ґрунтуватися на комплексному розв'язуванні проблеми багатоканальності ресурсного забезпечення його життєдіяльності за рахунок різних джерел, в першу чергу, шляхом стабільного нарощування комерційного сектора, що сприяє мінімізації залежності від держбюджетного фінансування при максимальному збереженні наявного потенціалу. При цьому необхідно враховувати можливість структурної трансформації для ефективного завантаження банку, поліпшення його фінансово-економічного стану і підвищення конкурентоспроможності. Завоювання нових ринків для своїх послуг як додаткових джерел коштів необхідне для компенсації дефіциту фінансування і доведення його до рівня граничних значень показників економічної безпеки, нижче яких розпочинається незворотна деградація його потенціалу, за якої постановка задачі оцінки економічної безпеки втрачає зміст.

Виявлення і вживання заходів, спрямованих на запобігання загрозам економічної безпеки, допускає аналіз гіпотетичного стану банку в результаті виконання прийнятих раніше стратегічних для цього банку економічних і наукових рішень, загальних тенденцій і процесів у затребуваності послуг, інвестицій тощо.

Оскільки прояв і дія загроз є не одномоментним актом, а складним динамічним процесом, причому процесом детермінованим, тобто з досить жорсткою часовою структурою причинно-наслідкових зв'язків подій, що відбуваються, то й оцінка економічної безпеки повинна здійснюватися в динаміці зміни потенціалу цих послуг на деякому часовому інтервалі, який має визначатися виходячи з уявлень про вірогідність інформації, використовуваної за базу прогнозування (економічно обґрунтованих нормативів, норм і т.п.).

Відповідно для контрольних точок прогнозування (на кінець кожного року або на кінець періоду) необхідний розрахунок економічних показників стану банку, що є основою такої оцінки. Для побудови і всебічної економічної оцінки гіпотез або можливих стратегій надання послуг в контрольних точках встановленого інтервалу прогнозування необхідний відповідний інструментарій, яким можуть бути методи, що ґрунтуються на економічному і науковому прогнозуванні.

Постійне посилення факторів, які загрожують економічній безпеці банку та обумовлюють його депресивний розвиток, порушує питання про створення системи моніторингу стану і динаміки розвитку банку з метою завчасного попередження небезпеки і вживання необхідних заходів захисту і протидії.

Основні цілі моніторингу повинні бути такими:

• оцінка стану і динаміки розвитку обсягів наданих послуг;

• виявлення деструктивних тенденцій і процесів розвитку потенціалу;

• визначення причин, джерел, характеру, інтенсивності впливу загрозливих факторів на потенціал;

• прогнозування наслідків дії загрозливих факторів як на потенціал, так і на сферу діяльності;

• системно-аналітичне вивчення сформованої ситуації і тенденцій її розвитку, розробка цільових заходів щодо відбивання загроз банку.

При здійсненні моніторингу повинен діяти принцип неперервності спо­стереження за станом об'єкта моніторингу з урахуванням фактичного стану і тенденцій розвитку його потенціалу, а також загального розвитку економіки, політичної обстановки і дії інших загальносистемних факторів.

Для проведення моніторингу необхідне відповідне методичне, орга­нізаційне, інформаційне, технічне забезпечення. Зміст і послідовність здійснення моніторингу:

1-й етап. Ідентифікація банку – об‘єкта моніторингу.

2-й етап. Формування системи економічних показників оцінки економічної безпеки банку з урахуванням специфіки його функціонування.

3-й етап. Збирання і підготовка інформації, стан об‘єкта моніторингу.

4-й етап. Виявлення (визначення) факторів, які характеризують перспективні напрямки розвитку банку.

5-й етап. Моделювання і формування сценаріїв або стратегій розвитку банку.

6-й етап. Розрахунок економічних показників банку на всю глибину прогнозного періоду.

7-й етап. Проведення аналізу показників економічної безпеки банку.

8-й етап. Розробка пропозицій із попередження і нейтралізації загроз економічній безпеці банку.

Викладений методичний підхід та інструментарій аналізу і діагностики стану банку дозволяють із достатньою повнотою досліджувати комплекс факторів, які загрожують економічній безпеці банку, осмислено і цілеспрямовано організувати і виконувати необхідний моніторинг, системно аналізувати динамічно мінливу соціально-економічну ситуацію, проводити економічне обґрунтування прийнятих управлінських рішень.

Здійснення стратегії стабільного та ефективного функціонування банку допускає комплексне розв'язання таких задач управління:

• маркетингові дослідження ринку;

• інвестиційне забезпечення розширення надання послуг за рахунок раціональної організації грошових потоків і запозичень;

• вдосконалення структури і складу кадрового потенціалу тощо.

Комплексний індикатор фінансової стійкості банку може розраховуватися за моделлю, яка рекомендується Ж. Депаляном:

N=25R₁+25R₂+20R₃+20R₄+10R₅, (2.6)

де R₁, R₂, R₃, R₄, R₅ - коефіцієнти відповідно обігу коштів, потокової ліквідності, лівериджа, рентабельності, ефективності. При N<100 – ситуація нормальна.

Універсальна шести факторна модель може використовуватися для оцінки загрози банкрутства:

Z=1,5K₁+0,8K₂+10,0K₃+5,0K₄+0,3K₅+0,1K₆, (2.7)

де K₁, K₂ – відношення до зобов‘язань, валюти балансу;

К₃ – відношення прибутку до валюти балансу;

K₄, K₅ – відношення прибутку, запасів до доходів;

К₆ – відношення обігу основного капіталу до валюти балансу.

Суб‘єкту господарювання загрожує банкрутство при значенні критеріального показника меншого за 2.

Існують інші індикатори, зокрема п'ятифакторна модель Альтмана та модель Спрингейта.