86. Поняття “свобода” та “відповідальність”: сутність та особливість взаємодії.

Свобода - одна з характеристик рис людини, яка полягає в тому, що вона може діяти, чи не діяти з власної волі, не де термінуючись обставинами. Свобода є вагомою підставою моральності людини.

Філософія свободи людини була предметом розгляду Канта і Гегеля, Шопенгауера і Ніцше, Сартра, Бердяєва, Фрома та інш.

Вимірами свободи є : свобода дії - свобода реалізувати свої наміри в досягненні власної мети;

свобода творчості - право людського суб акта втілювати свої мрії і задуми,

створювати щось нове, відрізняється не утилітарною спрямованістю;

свобода самореалізації - само здійснення. Самореалізація особистості;

свобода вибору - вибір між добром і злом, що дає підстави для відповідальності;

- свобода волі - здатність людини вільно визначати власну життєву спрямованість. Характеристиками свободи є:

• дія із врахуванням об активних обмежень;

• дія за власним бажанням без примусу;

Дія в умовах вибору різноманітних можливостей.

Однак, важливим є здатність самовизначення людини в позитивному сенсі та обмеження власної сваволі. Адже можливе перетворення свободи у сваволю, що може проявитися в насильстві над людьми, тиранією, деспотизмом. «Роблю, що хочу», може призвести до зведення власної волі у ранг закону для інших. Тому варто обмежувати свою свободу свободою іншої людини і за власний вибір нести відповідальність. Відповідальність - це категорія. Яка характеризує еуб акта з точки зору виконання конкретного завдання, виходячи з уявлення про належне. І якою мірою людина виконує свій обов язок. Або не виконує його - є питання про моральну відповідальність.

Категорія відповідальності тісно пов язана з уявленням про свободу. Адже не маючи свободи, людина не в змозі відповідати за свої вчинки. У цьому випадку вона може бути виявом чужої волі. Коли людина свобідно здійснює вибір, то повинна врахувати можливі наслідки за які бути готовою нести відповідальність.Саме тому свобода як універсальна характеристика людинив екзистенціалізмі носить трагічний характер. Вона засуджена бути свобідною, сама себе творить, а тому і відповідальна за все, що робить. Вона постійно заходиться перед вибором, за який несе відповідальність (Ж.-П. Сартр).

87. Як співвідносяться за своїм змістом “культура” і “цивілізація”?

Культу́ра (лат.  «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом йогоісторії.

Цивілізація — такий щабель розвитку людства, коли власні соціальні зв'язки починають домінувати над природними і коли суспільство починає розвиватися і функціонувати на своєму власному ґрунті.

Поняття “культура” тісно співвідноситься з уявленнями про цивілізацію. Іноді “цивілізація” є синонімом терміна “культура”, але частіше їх розрізняють. Цивілізаціюхарактеризують або як особливий етап в розвитку культури, який демонструє її видатні досягнення (появу письменства, міст, національних держав тощо), або яккінцевий момент існування будь-якої культури, який виражає її занепад, виродження. В одному тлумаченні цивілізація може виражати єдиний загальнолюдський характер, цінність усіх культур, а в іншому — поверхневий, у порівнянні з культурою, шар людського буття. В останньому випадку культуру розглядають як прояв духовної сутності людини, а цивілізацію як втілення технічного, технологічного аспекту культури, пов’язаного із задоволенням зростаючих матеріальних потреб людей.