19.Родова геральдика та її особливості

Використання особистих гербів в Україні є фактом. Саме по собі право на герб у сучасному світі належить будь-якому (так, в Україні гербом може володіти будь-яка особа: як юридична, так і фізична).Поняття "родовий герб" пов'язане з поданням про рід як суб'єкт і (або) об'єкті права. У контексті чинного законодавства більше доцільним є переосмислення цього феномену як особистого герба, право на який передається у спадщину. Твердження (реєстрація, дарування) особистих гербів - явище наскільки старовинне, настільки ж й сучасне. Воно не лише зберігається в ряді країн, як свого роду реліквія, але і переживає повсюдний підйом. Як і століття тому, герб символічно виражає міру самостійності, що належить людині, і знаменує його власне місце в суспільстві.Не витримує зустрічі з фактами поширений забобон, згідно з яким герб - це неодмінно приналежність дворянської гідності, а родова геральдика є становим пережитком, ієрархічно закріплюючи нерівність. Може здатися, що все це - результат ніякової спроби відповідати духу сучасності, і що загальнодоступність герба суперечить історично склалася суті родової геральдики. Але історичний екскурс переконує у зворотному. Три століття тому, як і сьогодні, родові герби стали вживатися в Росії стихійно. З кінця XVII століття, особливо в XVIII столітті, російськими пологами приймалося безліч гербів, частіше за все не отримували імператорського затвердження так званих "самобутніх" гербів. Герби в Російській імперії розумілися як родові. Герб, прийнятий ким-небудь (або поскаржитися йому), переходив до всіх його нащадкам по чоловічій лінії, тобто від батька до синів і дочок. Передача герба по жіночій лінії допускалася лише як виняток, зазвичай на додаток до передачі прізвища, і кожного разу мала оформлятися через нове дарування. Чоловік "повідомляв" право на свій герб дружині, однак вона не втрачала при цьому права на герб роду, з якого відбувалася, і могла поєднувати обидва герба в особливому, складеному подружньому гербі. Існували особливі правила оформлення жіночих і подружніх гербів (взагалі геральдичні можливості жінки в Російській імперії були багатшими чоловічих).

21.Сучасний герб міста Києва та його історія.

Срійний Архангел Михаїл із вогняним мечем та щитом із хрестом на синьому щиті. Рішення Київської міської ради №57 від 18 квітня 1995 року. Популярним мотивом символіки Київського князівста починаючи від правління Володимира Мономаха був архангел Михаїл. Архангел, що вражав змія списом був зображений і на князівських печатях 12 — 13 століть..З середини XII й у XIII століттях зображення Архістратига ставилося поряд з Тризубом як емблема Київської держави. Його різьбили па княжих печатках, шоломах і малювали на гербових щитах. Перший відомий історикам герб Києва з'явлається у 1500 році у зв'язку з отриманням містом магдебурзького права. На магістратській печатці початку 16 століття з'являється зображення руки з кушею (арбалетом). Герб з кушею пробув київським гербом аж до 18 століття. Його зображення зафіксоване на міських хоругвах 17 століття, що зберігається у Трофейній колекції Військового музею Стокгольма. Хоча у пізньому середньовіччі київським міським гербом була «рука з кушею», гербом Київської землі слугував староруський архангел. Так Київське воєводство у складі Речі Посполитої мало своїм гербом червоний щит із зображенням срібного ангела з опущеним мечем і піхвами. За часів Речі Посполитої герб розміщували в трійці найвищих гербів цієї держави - поряд з польським орлом та литовським вершником. За козацької держави герб Архістратига ставили поряд з родовим гербом кожного гетьмана, а за московського панування його введено до великого герба Російської імперії і розміщено в центрі, поряд з двоголовим орлом, та внизу, па щиті сполучених гербів великих князів. 1782 році за наказом російської імператориці Катерини II місто одержало новий герб на основі видозміненого земельного герба — зображення Михаїла-архангела у срібних шатах і плащі, з мечем і щитом. З XIX століття зображення Архістратига вміщували на верхній частині гербових щитів усіх міст Київської губернії - Черкас, Канева, Чигирина, Звенигородки й Таращі.В часи української революції 1917 року і постання УНР велися спроби замінити герб. Так, у 1918 році відповідальний за розробку українських гербів Георгій Нарбут розробив проект нового гербу Києва, що поєднував зображення архангела Михаїла і тризуб Володимира. Проте затвердити новий герб не вдалося через агресію російських більшовиків.З постанням УРСР місто Київ отримало новий герб, «необтяжений котреволюційними елементами», який остаточно оформився по закінченню Другої світової війни. Ним став щит, поділений на червону (праву) і синю (ліву) частини, посеред яких розміщувалось стилізоване зображення квітучої гілки каштана, оперезане зображенням стародавнього герба Києва — куші. У верхній частині щита розміщувався напис «Київ». Сам щит був вставлений у щит «слов'янської форми», у горішній частині якого знаходився соціалістичний символ — зображення серпа і молота, а знизу — Золота Зірка" Героя Радянського Союзу, як знак статусу міста-героя. Після отримання Україною незалежності герб Києва вкотре було змінено. У 1995 року рішенням Київради місту повернули герб часів Російської імперії — стилізоване зображення архангела Михайла.У березні 2009 року робоча група при Київраді затвердила новий вигляд герба столиці. У його центрі розташована постать Архістратига Михаїла, який тримає у правій руці вогненний меч, а у лівій - овальний щит із арбалетом на ньому.