37.Українські військові відзнаки в 1918-1921 рр.

Спадкоємцями козацьких традицій вважали себе українські січові стрільці. Власне, саме вони у вирі Першої світової війни та визвольних змагань початку минулого століття запровадили вітчизняні нагородні відзнаки. Так, у 1918 році Центральна управа січових стрільців у Відні почала нагороджувати хрестом Легіону УСС, який став першою нагородною відзнакою тогочасного українського вояцтва. Розуміння необхідності створення системи нагород, що складалася б із різних за своєю класифікацією відзнак, викристалізувалося під час нетривалого існування урядів гетьмана Петра Скоропадського та Західно-Української Народної Республіки. У листопаді 1918 і квітні 1919 років уряд ЗУНР мав намір заснувати орден «Оборонцям Львова», відзнаки за хоробрість «Тризуб» (золотий, срібний, бронзовий і металевий), медалі «За заслуги» та «За поранення». Наполегливо намагалася створити власну систему нагород і Директорія УНР. Так, у січні 1919 року законом УНР були встановлені двоступеневі відзнаки «Слава України» та «Республіка». Навіть опинившись на території Польщі, у таборах інтернованих, провід армії УНР не припинив нагородотворчих спроб. У жовтні 1920 року Головний отаман військ УНР Симон Петлюра затвердив статути ордена «Визволення» (двох ступенів) та відзнаки «Залізний Хрест». На іншому боці революційних барикад нагородотворча діяльність також поступово набирала обертів. Люди здійснювали подвиги, і це мало відзначатися, хоч би яка влада панувала в державі. І не випадково вже у вересні 1918 року було впроваджено перший більшовицький заохочувальний знак — орден Червоного Прапора.

38.Ордени Російської імперії .

Ордена Російської імперії - ордену Російської імперії з 1698 по 1917 роки. Першим спільним законом про ордени Російської імперії було підписане Павлом I в день його коронації, 5 квітня 1797 року, «Встановлення про російських орденах», яке встановило офіційну ієрархію державних нагород Росії і створило орган управління всім нагородним виробництвом в Імперії. При «Кавалерський суспільстві» була заснована канцелярія (з 1798 року «капітул орденів»); очолював капітул канцлер з числа кавалерів ордена Св. Андрія Первозванного. Перший орден Російської імперії «Орден Святого апостола Андрія Первозванного» був заснований царем Петром I в 1698 році «в нагороду та нагородження одним за вірність, хоробрість і різні нам і отечеству надані заслуги». Перший орден став вищою нагородою Російської держави для великих державних і військових чинів.Другий орден, що стала вищою нагородою для дам, заснував також Петро I в 1713 році на честь своєї дружини Катерини Олексіївни. Петро удостоїв цим орденом тільки свою дружину, наступні нагородження відбулися вже після його смерті. Формально жіночий Орден Святої Катерини стояв на 2-му місці в ієрархії нагород, їм нагороджувалися дружини великих державних діячів і воєначальників за суспільно корисну діяльність, з урахуванням заслуг їхніх чоловіків.Третій орден заснувала в 1725 році імператриця Катерина I, відразу після смерті Петра I. Орден Святого Олександра Невського став нагородою на щабель нижче, ніж орден Св. Андрія Первозванного, для відмінності не самих вищих чинів держави.У 1769 році інша імператриця Катерина II запровадила «Військовий орден святого великомученика і Побідоносця Георгія», що став найбільш шанованим через його статуту. У орденів, які мали одну ступінь (Св. Андрія Первозванного, Св. Олександра Невського і Білого Орла), і у перших ступенів інших орденів (Св. Георгія, Св. Катерини, Св. Володимира, Св. Анни та Св. Станіслава) хрест носився на стегні на широкій муаровою стрічці через плече, а на грудях розташовувалася зірка ордена. Стрічки орденів Св. Андрія Первозванного, Св. Катерини, Св. Георгія, Св. Володимира, Св. Станіслава носилися через праве плече, а стрічки орденів Св. Олександра Невського, Білого Орла і Св. Анни - через ліве плече. Зірки всіх орденів носилися на лівій стороні грудей - за винятком зірки ордена Св. Анни, що носиться на правій стороні грудей.