47.Ономастика та її структурні складові: антропоніміка та ін.

Ономастика - вивчає імена, їх семантику та структуру. Первона-чільного так називалася наука вивчає імена людей, тепер всі власні імена. Ономастика: антропоніміка, етноніміці, зооніміка, топоніміка, кіс-моніміка, фітоніміка (рослини), хрематоніміка (предмети), фалероніміка (нагороди), порейоніміка (транспортні засоби), ергоніміст-ка (організації), хроніміка (проміжки часу), фіктоніми ( вигадані імена). Завдяки лінгвістеке ономастика стала на наукову основу. Оном-стик виникла в результаті потреби зрозуміти історичний сенс різ-них назв та імен людей. У 1289 був створений перший на Русі тлумачний сло-варь власних імен. У 1627 р. Пампа Беринда створив «Лексикон словенноро-ський та імен тлумачення» Термін ономастика був запропонований лінгвістом-Маретічем в 1886 р.

48.Антропоніміка як сід

Антропоніміка - вивчає імена людей. Найбільш численна група включає в себе прізвища, імена і по батькові. Близькі до їх розряду про-звіща, клички, зменшувальні імена - вони утворюють окрему групу - мікроанропонімов. Псевдоніми - таємні імена, утворені на зразок на-стоять прізвищ, але призначені не для точної ідентифікації особи, а службовці прямо протилежною мети. Деякі псевдоніми виконують функцію чистого символу, свого роду герба. Антропоніміка вивчає також імена вигаданих персонажів фольклору і літератури. У антропоніміці застосовуються всі ономастичні методи: вивчення лексичних основ, цим-логічний метод, історичний, статистичний, картографічний методи.

49.Топоніміка як сід

Топоніміка історична – виступає в якості розділу ономастики і вивчає власні імена (топоніми) географічних об*єктів, їх походження, функціонування, тлумачення, мовну трансформацію та видозмінення в різні історичні періоди.

Предметом дослідження І.т. є :

Гідроніми – власні назви річок, озер, морів, океанів, заток, проток і т.д.

Омоніми – назви елементів рельєфу (гори, каньйони тощо), назви печер, лісів...

Хороніми – назви великих природних областей: історичних, географічних, етнічних, адміністративних, економічних;

Агрооніми – назви об*єктів пов*язаних з сільським господарством (луки, пасовиська, сіножаті тощо)

Першим окремі положення Т. Сформулював російський науковець А.Востоков у 1812 р. у своїй книзі «Задача любителям этимологии». У ХХ ст. Т. Почин. Бурхливо розвиватися у багатьох країнах.

Джерелами дослідження І.т. є стародавні писемні пам*ятки (урядові акти, грамоти про надання у власність маєтностей, приватні заповіти тощо), в яких зазнач. назви Т-мів, які в певний час побутували в тій, чи ін. місцевості. Джерелами є також описові документи. Це – мемуари Г.Л. де Боплана, записки М. Броневського, картографічні джерела.

У багатьох Т-мах відбито особливості побуту, культури, господарського життя народів у різні часи. Т-ми, що мають у своїй основі етноніми (назви певних етносів), є доказом мешкання цих народів на певній території. Деякі топоніми дають змогу з*ясув. Місця, де відбулися важливі історичні події.

І.т. як наукова дисципліна має не лише теоретичне та пізнавальне , а й прикладне значення. Так, лінгвістичне вивчення гідронімів у межах сучасної України у поєднанні з результатами археологічних досліджень цього регіону мало важливе значення в дослідженні етногенезу ранніх слов*ян.