13.Система мір періоду Київської Русі

Міри Київської Русі - Цікаво проаналізувати текст статей двох редакцій, подібних за змістом і встановленим штрафом, де наводиться чимало різ них мір; і грошові одиниці {гривна, резана, вевериця, ногата, куна), і міри рідких (сипких) тіл (відро, уборок) та ін. Після розладу давньоруської держави на окремі князівства, гривна срібла зберегла значення грошової одиниці і дорівнювала 20 ногатам = 50 купам = 150 векшам. Однак, у період створення Поширеної редакції побутував розрахунок на купи (від «куниці»: пів кули - резала, а 1А - вевериця, лізпііле векша), яким и і оперує укладач. Інші міри згадувані в ПВЛ: горсть, кадь, від ро, корчага. Термін «кадь», як міра рідини (інколи сипких тіл), зафіксована у ПВЛ всього 4 рази. Уявити її розміри можна, знаючи, що її місткість у давньоруській державі становила 12-17 пудів жита (1 пуд = 16,32 кг). Корчага (великий глиняний посуд, подібний до низької амфори з вузьким горлом та однією | або двома ручками). Куна в ПВЛ застосовується у 3-х значеннях: хутро; назва грошової одиниці; гроші взагалі15. Серед грошових одиниць в ПВЛ А.Львов вважає випадковим відсутність ногата і резани, які е в ПР, і, які, безсумнівно, побутували у цей період.

Гривна була відома на Русі і як прикраса (намисто на шию),і як грошова одиниця. У ПР реальна вартість гривни була досить високою: кінь, котрий цінувався за найвищою шкалою, коштував 2-3 гривні, вбивство «вільного мужа» оцінювалось в 40 гривен.

14.Історична метрологія Лівобережної України хуііі-хіх ст.

Метрологія історична вивчає виникнення одиниць виміру, формування їх у процесі історичного розвитку, функціонування системи мір та засобів вимірювань у різні історичні періоди, з*ясовує реальні величини давніх мір та відповідність їх мірам сучасної метричної системи. До метрологічних понять відносяться також способи лічби предметів, обліку продукції у с\г і народних промислах.

Після Андрусівського перемир*я (1667) Україна була поділена на 2 частини: Лівобережна залишалася у складі Московської д-ви, Правобережна відходила до Речі Посполитої. Територія Запорізької Січі перебувала під контролем обох д-в. Ці події помітно позначилися на одиницях виміру і ваги, якими користувалися в обох частинах України.

Основною мірою довжини в Україні у другій пол. 17-18 ст. залишався лікоть. Населенню українських земель була відома також мірі довжини аршин . У 14-17 ст. вона не набула значного поширення в Україні, проте з 1720-1730-х рр. Царський уряд почав запроваджувати в Лівоб. Ук-ні державний російський стандарт аршина, який дорівнював на той час 72 см і поділявся на 4 чверті (по 18 см) і 16 вершків (по 4,5 см).

У другій половині 17-18 ст. в Ук-ні досить поширеною мірою довжини був сажень, відомий ще з часів Київської Русі. Однак порівняно з давньоруською традицією розмір цієї міри дещо змінювався. У 18 ст. царський уряд активно запроваджував на Лівобережжі російський стандарт міри сажень, який дорівнював 3-м аршинам.

Незважаючи на ці заходи, українське населення паралельно з рос. Мірами продоввжувало використовувати і свої, звичні. У другій пол. 17-18 ст. царський уряд започаткував ряд заходів із запровадження в Лівоб. Ук-ні рос. Мір. Особл. Увага приділялася сипким речовинам, які застосовувалисяв господарстві і торгівлі.

За царським указом від 29 квітня 1722 р. Податки з укр. насел. Замість ук-ського скарбу стали збирати до царської казни. Тому в Лівобережній Україні у 1734 р. Була проведена реформа мір.