95. Етика: її предмет, зміст та основні категорії.

Етика - філософська наука, що вивчає мораль як одну з найважливіших сторін життєдіяльності людини, суспільства. В етиці прийнято розділяти два роди проблем: власне теоретичні проблеми про природу і сутність моралі і моральну етику - вчення про те, як повинна поводитись людина , якими принципами і нормами зобов'язана керуватися.

Етика як наука не лише вивчає, узагальнює і систематизує принципи і норми моралі, що діють у суспільстві , але й сприяє виробленню таких моральних уявлень, що максимально відповідають історичним потребам, сприяючи тим самим удосконалюванню суспільства і людини . Етика як наука служить соціальному й економічному прогресу суспільства, затвердженню в ньому принципів гуманізму і справедливості.

Категорії етики - це основні поняття етичної науки, що відбивають найбільш істотні елементи моралі:

- добро і зло;

- благо;

- справедливість;

- долг;

- совість ;

- відповідальність;

- достоїнство і честь.

До категорій етики відносять також сенс життя, щастя й ін.

Етика (грецьк. ethos – звичка, звичай) – теоретична дисципліна, об’єктом вивчення якої є мораль. Е. виникає в період становлення рабовласницького устрою, як наука про те як треба поступати, навідміну від чисто теоретичного знання про суще.

96. Етика як практична філософія.

Етика виступає як наука про мораль. Однак, етика це й наука про людське ставлення до самої моралі: про те, який смисл, яку внутрішню необхідність вбачає людина в прийнятті тих або інших моральних норм, на чому грунтує свій вибір, звідки взагалі виникає в неї потреба в моральному самообмеженні.

Філософська етика починається саме тоді, коли людині набридають ідеологічні загальники, а вона відчуває потребу сама, за допомогою власного розуму розібратися в сенсі власного буття, в обвічних таємницях людської присутності у світі. Таким чином, до сфери інтересів етики потрапляє найширше коло духовних пошуків людини, поєднаних суспільною тональністю вільного обмеженнянею своїх суб’єктивних потенцій заради смисложиттєвих цінностей. Саме останнє становить філософську мірку духовну специфіку етичного погляду на світ. Якщо естетика філософськи – духовно санкціонує чуттєвий ентузіазм людини, буяння надлишкових енергій і сил, без чого неможливе ні творіння, ні сприйняття прекрасного, то етика в постійному змаганні з нею висуває і розробляє свого роду культуру меж – тверезу й зосереджену культуру свідомого самовизначе-ння людського суб’єкта. Взагалі ж етика як дисципліна свідомого самовизначення суб’єкта нерідко вінчала собою найвеличніші філософські с-ми. Етика спирається на розроблюваний філософією дух. потенціал, на тлумачення нею інтегрального досвіду людини.