Основні поняття і визначення: організація, персонал, управління персоналом. Сучасна концепція управління персоналом.(Мурашко с. 7-9, Кредісов с. 19-22)

Організації оточуюють нас все наше життя. Це дитячі садки, навчальні заклади, підприємства і установи та інше. Організації виробляють продукцію і послуги завдяки котрим людство живе і розвивається. Організації визначають умови життя в суспільстві й контролюють їх дотримання. Вони дають можливість виражати і реалізувати власні погляди і можливості. Якщо розглядати організацію як абстрактне поняття то вона являє собою об"єднання людей, які спільно працюють задля досягнення певної мети.

Персонал, що працює в організації є об"єднанням людей які мають певну кваліфікацію, індивідуальні психо-фізиологічні дані, певні мотиви й мету в конкуренції з іншими, які здатні мобілізувати політичні, психологічні та інші ресурси для досягнення мети організації

Управління персоналом є складовою загального процесу управління який здійснюють менеджери. Процес управління має п"ять основних функцій:

Планування - постановка цілей, розробка правил і послідовності дій задля досягнення цілей, планування і прогнозування майбутніх подій;
Організація - постановка певних задач для підлеглих, розподіл на відділи, делегування частки влади і відповідальності підлеглим, розробка системи управління, зв"язку і обміну інформацією, координація роботи підлеглих;
Управління персоналом - розробка вимог до кандидатів на роботу, підбір і відбір робітників, розробка стандартів до роботи, що буде виконуватися, надання компенсацій робітникам, контроль і оцінка їхноьої роботи, навчання і розвиток робітників;
Керівництво - розробка механізмів для стимулювання праці робітників, соціальний захист і мотивація до праці;
Контроль - встановлення таких стандартів як квота продажів / наданих послуг, , якість, рівень продуктивності, перевірка відповідності робіт розробленим стандартам та корегування дій.

Ми зупинемось на вивченні поняття управління персоналом як функції процесу управління. Управління персоналом повинно відповідати концепції і задачам які менеджер по персоналу повинен використовувати в своїй діяльності. До них відносяться:

Аналіз роботи (визначення характеру роботи кожного співробітника);
Планування потреби в персоналі і найм кандидатів;
Адаптація і навчання нових робітників;
Управління оплатою праці;
Зобезпечення мотивації та пільг;
Контроль і оцінка виконання робіт;
Комунікації і розвиток персоналу;
Виховання почуття відповідальності,
Піклування про здоров"я і безпеку підлеглих, підтримання здорового соціально-психологічного клімату в колективі;
Регулювання трудових відносин;
Робота зі скаргами.

Якщо ці задачі за умов адмін.-командної системи розглядались як другорядні, то при переході до ринку вони вийшли на перший план для кожної організації.

Основу сучасної концепції управління персоналом організації складає підвищення ролі особистості робітника, знання його мотивацій, вміння їх формувати і направляти в напрямку досягнення цілей організації.

В умовах постійних політичних і соціально-економічних змін управління персоналом набуває особливого значення. Воно має дати можливість реалізації питань адаптації особистості до зовнішнього середовища, враховувати особистістні риси робітників при створенні системи управління. Виходячи з практики управління можна виділити три фактори які впливають на персонал організації:

Ієрархічна структура організації, де основним засобом впливу на робітника є відношення влади - підкорювання, тиску зверху за допомогою примушування, контролю за розподілом матеріальних благ.
Культура . тобто вироблені суспільством, організацією, групою лідей спільних ціностей, соціальних норм, норм поведінки,котрі регламентують поведінку особистостей в цьому колективі.
Ринок - ланцюг рівноправних відносин, що базуються на купівлі-продажу товарів і послуг, відношеннях до власності, рівновазі інтересів продавца і покупця.

На практиці ці фактори окремо один від одного рідко реалізуються. Від того якому з них віддається приоритет залежить обличчя підприємства, його соціально-економічна ситуація.

При переході до ринку відбувається поступовий відхід від ієрархічної системи управління, жорсткого адміністративного тиску до риночних відносин, відносин до власності, що базуються на економічних методах.

Тому сьогодні головне усередині організації - робітникі, а за її межами - споживачі продукції.

Необхідно повернути свідомість робітника до споживача, а не начальника,

Прибутку, а не марнотратства, ініциативі, соціальним нормам , що базуються на здоровому економічному розрахунку, моральності, Ієрархія відійде на другий план поступаючись культурі і ринку.

Узагальнюючи велику управлінську практику, можна сформулювати наступні передумови менеджменту:

Менеджмент як управлінська діяльність притаманна організаціям, які функціонують у певному ринковому середовищі. Будь-якій організації для досягнення своїх цілей потрібен менеджмент, а останній не може існувати поза організацією;
Потреба в менеджменті виникає у зв"зку з необхідністю координації діяльності більшої або меншої кількості людей, кожен з яких виконує певну роботу;
Для досягнення цілей організації потрібно використовувати наявні ресурси (матеріально-технічні, фінансові, людські, інформаційні, природні). Менеджмент і є тією ланкою, яка забезпечує їх ефективне використання. Самі ж ресурси менеджери отримують від їх власників;
Раціональний менеджмент грунтується на певному балансуванні між успіхом організації (досягнення цілей), а також продуктивністю (рівнем використання ресурсів).

З урахуванням сказаного можна сформулювати наступне визначення.

Менеджмент являє собою цілеспрямований вплив на діяльність усіх працівників організації для успішного досягнення встановлених ними ринкових цілей у змінному зовнішньому середовищі шляхом продуктивного використання відповідних наявних ресурсів.

Складові процесу менеджменту представлені на рис.1.1