2. Призначення та зміст правового забезпечення управління персоналом. Основні закони та законодавчі акти України. (Кібанов с.146-148 , Мурашко 116)

Правове забезпечення системи управління персоналом покликано задіяти форми юридичного впливу на об"єкти управління задля досягнення максимальної ефективності діяльності підприємства.

До основних задач правового забезпечення СУП відносяться наступні:

• Правове регулювання трудових відносин між работодавцями і робітниками;

• Захист прав і законних інтересів робітників, виходячи з трудових відносин.

Правове забезпечення СУП включає:

• Виконання законів і норм діючого законодавства;

• Розробка і затвердження нормативних і ненормативних актів організаційного, роспорядчого і економічного характеру;

• підготовка пропозицій, щодо зміни, або доповнення старих нормативних актів відносно трудових і кадрових питань;

Здійснення правового забезпечення керівниками і посадовими особами організації проводиться на основі організаційно-розпорядчих, адміністративно-хазяйських, трудових та інших функцій, згідно з їх компетентністю. Для кадрових служб необхідно організувати прийом, або перевод робітників, звільнення, вирішення конфліктних ситуацій на основі чіткого виконання правових норм трудових відносин централізованого, або локального характеру.

До централізованих актів регулювання належать:

• кодекс законів України про працю;

• Закон України про зайнятість;

В систему нормативних актів входять генеральні, галузеві колективні угоди, що застосовуються безпосередньо в організаціях

До правових актів ненормативного характеру належать розпорядження керівників служби управління персоне\алом і підрозділів.

ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ПЕРСОНАЛ

Законодавство України про працю

Для недопущення помилок при найманні персоналу необхідно знати основні законодавчі та нормативні акти про працю.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про пра­цю України та інших актів законодавства України, ухвалених відпо­відно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовими договорами з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їхніх об'єднань, колектив­них сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) гос­подарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визна­чаються законодавством та їхніми статутами. При цьому гарантії зайня­тості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в поряд­ку, передбаченому законодавством про працю (ст. З КЗпП України).

Трудові відносини громадян України, котрі працюють за її межа­ми, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються зако­нодавством сторони працевлаштування і міжнародними договорами (угодами) України (ст. 8 КЗпП України).

Такі двосторонні угоди про працевлаштування й соціальний за­хист працівників-емігрантів, які працюють за межами своєї країни, вже укладено з Росією, Молдовою, Литвою, Вірменією, Республікою Білорусь, Латвією, Чехією, Польщею і В'єтнамом.

Призначення та класифікація науково-методичного забезпечення управління персоналом. (Кібанов с. 136-146)