3. Призначення та зміст правового забезпечення управління персоналом. Основні закони та законодавчі акти України. (Кібанов с.146-148 , Мурашко 116)

Правове забезпечення системи управління персоналом покликано задіяти форми юридичного впливу на об"єкти управління задля досягнення максимальної ефективності діяльності підприємства.

До основних задач правового забезпечення СУП відносяться наступні:

• Правове регулювання трудових відносин між работодавцями і робітниками;

• Захист прав і законних інтересів робітників, виходячи з трудових відносин.

Правове забезпечення СУП включає:

• Виконання законів і норм діючого законодавства;

• Розробка і затвердження нормативних і ненормативних актів організаційного, роспорядчого і економічного характеру;

• підготовка пропозицій, щодо зміни, або доповнення старих нормативних актів відносно трудових і кадрових питань;

Здійснення правового забезпечення керівниками і посадовими особами організації проводиться на основі організаційно-розпорядчих, адміністративно-хазяйських, трудових та інших функцій, згідно з їх компетентністю. Для кадрових служб необхідно організувати прийом, або перевод робітників, звільнення, вирішення конфліктних ситуацій на основі чіткого виконання правових норм трудових відносин централізованого, або локального характеру.

До централізованих актів регулювання належать:

• кодекс законів України про працю;

• Закон України про зайнятість;

В систему нормативних актів входять генеральні, галузеві колективні угоди, що застосовуються безпосередньо в організаціях

До правових актів ненормативного характеру належать розпорядження керівників служби управління персоне\алом і підрозділів.

ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ПЕРСОНАЛ

Законодавство України про працю

Для недопущення помилок при найманні персоналу необхідно знати основні законодавчі та нормативні акти про працю.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про пра­цю України та інших актів законодавства України, ухвалених відпо­відно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовими договорами з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їхніх об'єднань, колектив­них сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) гос­подарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визна­чаються законодавством та їхніми статутами. При цьому гарантії зайня­тості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в поряд­ку, передбаченому законодавством про працю (ст. З КЗпП України).

Трудові відносини громадян України, котрі працюють за її межа­ми, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються зако­нодавством сторони працевлаштування і міжнародними договорами (угодами) України (ст. 8 КЗпП України).

Такі двосторонні угоди про працевлаштування й соціальний за­хист працівників-емігрантів, які працюють за межами своєї країни, вже укладено з Росією, Молдовою, Литвою, Вірменією, Республікою Білорусь, Латвією, Чехією, Польщею і В'єтнамом.

Призначення та класифікація науково-методичного забезпечення управління персоналом. (Кібанов с. 136-146)

Інформаційне забезпечення Управвління персоналом

Кадрове забезпечення управління персоналом.

Лідерство, його сутність і сучасні концепції

Організації, що добиваються успіху, відрізняються від протилежних ним головним чином тим, що мають більш динамічне і ефективние керівництво. У сучасній російській мові під керівництвом, з погляду власника, мається на увазі або індивід “керівник” чи група “керівний склад”, або ж процес, тобто спосіб, що володіє індивідуальними особливостями, управління організацією. Синонімами слів керівництво і керівник є слова лідерство і лідер.

Природа лідерства може бути краще зрозуміла, якщо його порівнювати з управлінням. Бути менеджером і бути лідером в організації – це не одне і теж. Менеджер у своєму впливі на роботу підлеглих і побудові відношення з ними насамперед використовує і покладається на посадову основу влади і живильні джерела. Лідерство ж, як специфічний тип відношення управління, ґрунтується більш на процесі соціального впливу, а точніше взаємодії в організації. Цей процес є набагато більш складний, що потребує високого рівня взаємозалежності їхніх учасників.

У відмінності власне управління, лідерство припускає наявність в організації послідовників, а не підлеглих. Відносно стосунків “начальник – підлеглий”, властиві традиційному погляду на управління, заміняються відносини “лідер – послідовник”. С цього виходять розглянемо що таке лідер і лідерство основи лідерства і його нові концепції лідерства які показують унікальність і значимість роботи менеджера (керівника), зробивши спробу виділити ті моменти у взаєминах лідера і послідовників, що роблять його успішним, а лідерство ефективним. [13]

“Слово “лідер” багатозначно, перекладається з англійської мови як: 1) Ведучий, керівник; 2) Корабель, що очолює групу, караван суден; 3) Спортсмен, спортивна команда, що йдуть першими в змаганні; 4) Їдучий перед велосипедистом мотоцикліст (гонка за лідером). У менеджменті лідерство є ключовою ситуаційною перемінною, визначається якостями керівника і підлеглих, ситуацією.” [16, c. 136]

Термін	Визначення
Лідерство Англ. Leader	Управлінські взаємини між керівником і послідовниками, засновані на ефективному, для даної ситуації, сполученні різних джерел влади і спрямовані на спонукання людей до досягнення загальних цілей.

Виділяють формальне і неформальне лідерство. У першому випадку вплив на підлеглих виявляється з позицій займаної посади. Процес впливу на людей через особисті здібності, уміння й інші ресурси, одержав назву – неформального лідерства.

Вважається, що ідеальним для лідерства є сполучення двох основ влади: особистісної й організаційної.

Вирішення проблем, що виникають перед групами людей при досягненні ними загальної мети зважувалося шляхом згуртування навколо одного лідера. У підприємництві цей тип лідерства є основним. Це дозволяє за рахунок концентрації влади в одних руках вирішувати складні задачі виживання. [14]

Однак, такий спосіб взаємодії в рамках організації має і слабкі сторони:

• проведення організаційних змін залежить тільки від думки всього однієї людини;

• досягши мети, лідер прагне зберегти свою владу, що не завжди відповідає інтересам інших членів організації;

• відхід лідера різко знижує якість управління на невизначений час.

В цілому лідерство керівника визнається послідовниками тоді, коли він уже довів свою компетентність і цінність для окремих співробітників, груп і організації в цілому. Найбільш характерними рисами ефективного лідера являються:

• бачення ситуації в цілому;

• здатність до комунікацій;

• довіра співпрацівників;

• гнучкість при прийнятті рішень.