- •1. Визначення поняття «політична партія»
- •2. Основні риси політичних партій
- •3. Структура та функції політичних партій.
- •4. Статус партій в державі та їх роль в політичному житті суспільства.
- •5. Перші організовані групи людей та прообрази політичних партій.
- •6. Теорії елити та олігархізації політичних партій.
- •Теорія Парето:
- •2) Теорія Острогорского:
- •3) Роберт Міхельс:
- •7. Етапи в історії утворення та еволюції політичних партій.
- •8. Становлення партій сучасного типу в Європі та Америці.
- •9. Перші політичні об’єднання в Україні.
- •10. Протидія партій з владою: історичний аспект
- •11. Правова інституалізація партій у політичну систему держави: теоретичний аспект.
- •12. Типологія пп
- •26. Особливості формування іміджу політичного лідера та партії: схожість та розбіжності.
- •27. Партійно – політична карта Миколаївщини на сучасному етапі ( 2007 – 2010)
- •29. Партійно-політична карта Зх. України в першій половині хх ст..
- •30. Образ политика
- •31. Праві націонал-радикальні партії.
- •32. Законод. Регулювання громад. Орг.
- •33. Правове регулювання діяльності політичних партій в сучасній Україні (законодавче забезпечення).
- •34. Особливості, типи громадських організацій та рухів, їх участь у політичному житті суспільства.
- •Комуністична партія України. (кпу)
- •II. Соціалістична партія України. (спу)
- •38. Товариства, брацтва, гуртки як предтеча українських політичних партій
- •39. Формування в парламенті партійних фракцій.
- •40. Сучасні громадсько – політичні рухи в Україні
- •41. Українські політичні партії на початку хх століття.
- •42. Історія розвитку лоббізму в світі ( на прикладі окремої країни)
- •43. Перебудовні процеси в срср і становлення багатопартійності. Етапи перебудови
- •45. Практика парламентської боротьби партій за владу.
- •46. Стадії становлення. Функції та роль громадсько – політичних організацій та рухів.
- •47. Поняття та визначення корупції.
- •48. Суб’єкти корупції, сфери поширення корупції.
- •49. Ектсремістські політичні організації: сутність та перспективи розвитку.
5. Перші організовані групи людей та прообрази політичних партій.
Термін “партія” (лат. pars/partis - частина, галузь, відділ)
Партії покликані виражати і захищати специфічні інтереси певних груп і верств суспільства. В цьому розумінні партійні утворення існували уже в Стародавньому світі (Аристотель: виділяє серед громадян Афінської держави партії жителів гори, рівнини і узбережжя).
Аналогічні угруповання існували і в Римі. В Римі вперше виникає і сам термін "партія", що в перекладі з латинської означає "частина" - частина якоїсь великої спільноти. Для всіх партій вказаного періоду були характерні такі риси: становий характер, нечисленність, нестійкість (будь-яка зміна ситуації вела до розпаду групи), організаційна неоформленість, слабкий зв'язок з масами (угруповання носили елітарний характер).
Аналогічні аморфні угруповання виникали і в період європейського Середньовіччя, наприклад, відома боротьба партій "чорних" (феодалів-нобілей) і "білих" (багатих міщан) у Флоренції в XI ст. Буржуазні революції дали імпульс для появи багатьох партій у формі політичних клубів. Вони відрізнялися від аристократичних угруповань більшою організованою оформленістю й ідеологічними орієнтаціями. Так, французька революція 1789 р. призвела до формування політичних клубів фельянів, жирондистів і якобінців.
Суттєвий вплив партій на політику став відчуватися лише з першої чверті XIX ст. У цей час формуються перші масові партії в таких країнах, як США (1828 р. - Демократична партія, 1854 р. - Республіканська партія) і Великобританія (1850 р. - ліберальна партія, 1867 р. - Консервативна партія). В інших країнах партії з'являються пізніше. Загальною тенденцією розвитку партій у Європі і США було формування спочатку буржуазних і лише потім робітничих партій.
Інакша ситуація складалася в Російській імперії. Тут першою виникає робітнича партія (РСДРП). Вона була утворена у 1898 р. Буржуазні партії з'являються лише після царського маніфесту від 17 жовтня 1905 p., що легалізував громадські організації.
Посиленню ролі партій у політичному процесі в XIX-XX ст. сприяло декілька причин:
формування елементів демократизму у сфері суспільного управління, тільки система, що допускає різні думки (ідеологічний плюралізм), могла стати основою для політичних партій;
усвідомлення великими соціальними групами (буржуазія, пролетаріат, селянство, інтелігенція, жителі колоній, нації тощо) спільності своїх внутрішніх інтересів і бажання їх реалізувати;
розширення виборчих прав громадян, оформлення політичного плюралізму, а також необхідність проведення виборчих кампаній і агітації за конкретних кандидатів.
6. Теорії елити та олігархізації політичних партій.
Наприкінці XIX століття у громадсько-політичній думці з'явилися досить впливові теорії - еліти та олігархізації політичних партій. Творцями теорії еліти виступали італійські вчені - Вільфредо Парето (1848-1923) і Гаетано Моска (1858-1941). Термін "еліта"(від лат. eligere та франц. elite) означає кращий, добірний, обраний, а також вища верства соціального співтовариства. Прихильники теорії еліти майже повсюдно використовують цей термін як синонім носіїв політичної влади.