238. Елементи договору договірного зобов’язання довічного утримання.

Сторонами договору є відчужувач і набувач

Відчужувач – особа, яка передає набувачеві у власність майно за забезпечення довічним утриманням та доглядом себе чи третьої особи. Відчужувач у договорі довірчого утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я, обов’язково повинна бути власником майна, яке передається за договором.

Набувачем є особа, яка взамін переданого йому у власність майна зобов’язується забезпечувати відчужувача чи третю особу утриманням або доглядом довічно. Набувачем може бути дієздатна повнолітня фізична або юр. особа. Набувач укладає договір з метою отримання у свою власність певного майна, відчужувач же має на меті забезпечити себе чи третю особу належним довічним утриманням та доглядом.

Предметом договору є майно, що передається у власність набувача, а також довічне утримання та догляд, якими повинен забезпечуватися відчужувач.

239. Права та обов’язки відчужувача.

Відчужувач має право: вимагати від набувача належного виконання передбачених договором обов’язків; замінти майно, що було передане за договором довічного утримання набувачеві за його згодою; вимагати розірвання договору в судовому порядку у разі невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов’язків.

У разі розірвання договору в судовому порядку витрати набувача на утримання або догляд поверхню не підлягають.

240. Права та обов’язки набувача.

Обов’язки набувача:

• надавати відчужувачеві довічне матеріальне забезпечення (у натуральній та грошовій ф-мі) та догляд як передбачено у договорі.

• забезпечувати відчужувача житлом ( якщо це передбачено договором).

• поховати відчужувача (навіть якщо це не передбачено договором).

Набувач має право передати свої права та обов’язки за договором ін.. особі у разі неможливості подальшого ним виконання обов’язків за договором з підстав, що мають істотне значення. Також набувач має право розірвання договору в судовому порядку.

241. Поняття договору найму та його видова х-ка.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму (оренди) належить до категорії цивільно-правових договорів про передачу майна у користування. Передача майна наймачеві не супроводжується переходом права власності на це майно, він може просто користуватись майном.

За загальним правилом договір оренди є консесуальним, тобто набирає чинності з моменту досягнення сторонами згоди за всіма умовами. Однак у тих випадках, коли укладення договору збігається з фактичною передачею майна, він є реальним. Цей договір є двостороннім (сторони набувають взаємних прав і обов’язків) та відплатним (тимчасове користування майном здійсн. за плату).

242. Види договорів найму.

Договір оренди має декілька різновидів, кожному з них притаманні особливості. Договори оренди можна класифікувати за такими підставами:

• за часом: із встановленовленим строком і без встановленого строку;

• за предметом договору оренди: оренда речей, оренда цілісних майнових комплексів, оренда майнових прав;

• за правом власності на майно, що є предметом договору оренди: оренда майна, оренда комунального майна, оренда державного майна;

• за видом майна: оренда рухомого майна (договори прокату, найму (оренди) транспортного засобу тощо), оренда нерухомого майна (договори найму (ореди) земельної ділянки, найму будівлі або капітальної споруди, оренда водного об’єкта тощо).