161 Поняття договору та його значення

Договір у цивільному праві має кілька значень: юридичний факт, Що лежить в основі зобов'язання; безпосередньо договірне зобов'язання; документ, що закріплює факт встановлення зобов'язальних правовідносин. Договір як юридичний факт, що покладений в основу зобов'язальних правовідносин, — це угода двох або кількох осіб про встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків. До договорів застосовуються загальні правила про двосторонні та багатосторонні угоди. До зобов'язань, що виникають з договору, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не передбачено загальними правилами.

Договір — це вольовий акт, що становить єдине волевиявлення, виражає загальну свободу сторін договору. У ЦК України закріплено правило, що забезпечує свободу договору. Свобода договору припускає, що суб'єкти вільні у вирішенні питання, укладати чи не укладати договір. В окремих випадках обов'язок укласти договір встановлюється законом.

Свобода договору припускає також свободу вибору партнера. Свобода договору припускає й свободу вибору умов договору. Якщо умова договору передбачена нормативним актом, вона застосовується тому, що сторони не встановили інше (диспозитивна норма). Сторони можуть передбачити інші умови угодою чи виключити її застосування. Свобода договору припускає і свободу учасників у виборі виду договору. Сторони можуть укласти договір який передбачений законом, так і не передбачений законом чи іншими актами. Сторони можуть укладати і так звані змішані договори.

Незважаючи на свободу договору він повинен відповідати обов'язковим для сторін правилам, встановленим законом чи нормативними актами (імперативними нормами), що діють у момент його укладення. Існування таких норм потрібне для захисту публічних інтересів. ЦК України передбачає публічний договір і встановлює, що умови договору на продаж товарів, робіт, послуг повинні бути для всіх споживачів однакові.

Якщо після укладення договору прийнято закон, що встановлює інші обов'язкові для сторін правила, умови укладеного договору зберігають силу, крім випадків, коли в законі встановлено, що його дія поширюється на відносини, які виникли з раніше укладених договорів

162 Функції договору, як правового засобу регулювання відносин

Функції договору — це певний вид дій юридичного факту на суспільні відносини. Договору властиві такі загальні функції: Ініціативна функція договору полягає в тому, що як ре-зультат погодження волі сторін договір є водночас актом вия-ву ініціативи і реалізації диспозитивності учасників договору. Програмно-координаційна функція означає, з одного боку, що договір є своєрідною програмою поведінки його учасників один щодо одного, а з іншого, — засобом координації цієї по-ведінки сторін на засадах рівності, диспозитивності та ініціативи. Інформаційна функція виявляється в тому, що завдяки чітко сформульованим умовам договір містить певну інфор-мацію щодо наявних прав та обов’язків у сторін, яка в разі спо-ру може бути врахована і юрисдикційним органом для пра-вильної кваліфікації взаємовідносин сторін і прийняття за-конного та обґрунтованого рішення з цього спору. Гарантійна функція зводиться до залучення для стимулю-вання належного виконання зобов’язань системи забезпечу-вальних засобів, які також набувають договірної форми (за-стави, завдатку, гарантії, поруки, неустойки тощо). Захисна функція полягає в тому, що завдяки договору включається в дію механізм захисту порушених прав шляхом примусу до виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків, застосування заходів оперативного впливу тощо.