171.Зобов’язання з публічної обіцянки винагороди

За зобов'язанням із публічної обіцянки винагороди з оголошенням конкурсу особа (замовник конкурсу) має право оголосити конкурс (змагання) для необмеженого кола осіб для визначення кращого з виплатою йому винагороди.

Правове регулювання зобов'язання здійснюється § 2 гл. 78 ЦК.

Зобов'язання з публічної обіцянки винагороди з оголошенням конкурсу має такі ознаки:

1) обіцянка винагороди за досягнення визначеного засновником конкурсу результату має бути публічною, тобто зверненою до необмеженого кола осіб через засоби масової інформації або іншим чином. За цією ознакою конкурси поділяють на відкриті (запрошують до участі всіх, хто бажає) та закриті (запрошують до участі персональних учасників);

2) обіцяна винагорода — премія, яка виплачується переможцю конкурсу за досягнутий результат незалежно від його права на одержання інших видів винагороди за працю;

3) винагороду обіцяють лише за найкращий досягнутий результат. Тому змагання має бути визнано недійним, якщо подано лише один результат (робота) або одна особа подала декілька робіт.

Суб'єктами зобов'язання є засновники конкурсу та учасники конкурсу.

Засновник конкурсу зобов'язаний:

1) повідомити про умови конкурсу одночасно з оголошенням про конкурс або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому;

2) прийняти та розглянути подані учасниками конкурсу роботи;

3) виплатити переможцеві конкурсу винагороду.

Суб'єктами зобов'язання можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Особа, яка обіцяє винагороду, є боржником, а той, хто відізвався на таку обіцянку, — кредитором.

До умов сповіщення публічної обіцянки винагороди законодавець відносить:

• зміст завдання;

• строк виконання;

• місце виконання;

• форму та розмір винагороди.

172. Зобов’язання, що виникають зі створення загрози (життю, здоров’ю, майну)

У нашому житті досить часто виникають ситуації, коли шкоду ще не завдано, однак існує загроза її завдання. Зазвичай, такі випадки трапляються під час виробничої діяльності, пов'язаної з використанням різних форм енергії та сучасних складних технологій. Наприклад, небезпека завдання шкоди здоров'ю багатьох людей виникає під час будівництва атомних електростанцій, хімічних заводів тощо.

За зобов'язанням із створення загрози фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює (ст. 1163 ЦК).

Правове регулювання здійснюється главою 81 ЦК.

Підставою виникнення зобов'язання є факт створення загрози завдання шкоди у майбутньому. Причому небезпека завдання шкоди повинна бути реальною, її наявність має бути обґрунтовано відповідним висновком спеціалістів.

Суб'єктами цього зобов'язання є особа, інтересам якої загрожує небезпека (заінтересована особа), і особа, яка таку небезпеку створює (боржник). Відповідно, заінтересованою особою може бути як фізична, так і юридична особа, а боржником — юридична особа, фізична особа-підприємець, фізична особа, а також держава, територіальні громади і інші публічно-правові утрворення.

Об'єктом зобов'язань зі створення загрози завдання шкоди в майбутньому можуть бути як немайнові блага фізичної особи (життя, здоров'я), так і майно.

Заінтересована особа має право вимагати усунення загрози від особи, яка її створює, а остання зобов'язана її усунути шляхом припинення дій, якими створюється небезпека, або вчинення дій, якщо вона створюється її бездіяльністю.

Відповідно до ст. 1164 ЦК в разі неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати: а) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; б) відшкодування завданої шкоди; в) заборони діяльності, яка створює загрозу.