3. Синтаксичний розбір речення. Екзаменаційний білет № 2

1. Стильове багатство літературної мови.

Мовний стиль — це сукупність мовних засобів, вибір яких зумовлюють зміст, мета і ситуація мовлення.

Кожний мовний стиль має: 1)сферу поширення і вживання (коло мовців, які ним послуговуються); 2)призначення (виконує функції засобу спілкування, повідомлення, впливу і т. п.); 3)форму і спосіб викладу (діалог, монолог, полілог); 4)характерні мовні засоби (слова, вирази, типи речень, граматичні форми і т.п.).

Досконале знання специфіки кожного стилю запорука успіху в будь-якій сфері спілкування, зокрема й у професійній.

У сучасній українській літературній мові виділяють такі стилі: 1)розмовний, який має два різновиди:а) розмовно-побутовий;б) розмовно-офіційний; 2) книжні стилі (науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній).

Деякі науковці виділяють також епістолярний (стиль приватного листування) і конфесійний (стиль релігії і церкви: релігійних відправ, молитов, проповідей, церковних книг).

Розмовно-офіційний підстиль — це засіб усного спілкування на виробництві, у громадсько-політичній сфері. Розмовно-офіційне спілкування (або ділове) визначається соціальними функціями мовців, на відміну від побутового, готується заздалегідь і, як правило, не виходить за межі обумовленої теми. Для цього підстилю характерне вживання простих коротких речень, певна емоційність висловлювань, усні діалоги і полілоги, використання несловесних засобів (жестів, міміки, інтонації, логічних наголосів).

Офіційно-діловий стиль (ОДС) - це стиль, який задовольняє потреби писемного спілкування в суспільно-політичному, господарському житті, у ділових стосунках, у виробничій та іншій діяльності членів суспільства.

Основні риси офіційно-ділового стилю:1) високий ступінь стандартизації мовних засобів, широке вживання типових мовних зворотів, наприклад: відповідно до ..., у зв’язку з тим, що ..., доводимо до Вашого відома... Сподіваємося на подальшу плідну співпрацю; 2) точність, послідовність і лаконічність викладу; 3) відсутність образності, емоційності, індивідуальних авторських рис; 4) наявність реквізитів, які мають певну черговість і постійне місце; 5) для чіткої організації текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти; 6) лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні; 7) відсутні діалектизми, жаргонізми, вигуки, частки, іменники з суфіксами суб’єктивної оцінки; 8) речення переважно прості, поширені, з прямим порядком слів; вставні слова, як правило, стоять на початку речень. 9) форми вживаних дієслів характеризуються значенням позачасовості, постійності дії, при чому переважають форми теперішнього часу; 10) вживаються прості поширені речення, ускладнені зворотами, безособові речення, переважають складнопідрядні та складносурядні; прямий порядок слів.

Офіційно-діловий стиль характеризується логізацією викладу; вживанням усталених конструкцій, зокрема, безособових та наказових; відсутністю емоційного забарвлення, мовної індивідуальності автора, двозначних слів та висловів. Це мова законів, розпоряджень, указів, постанов, наказів, звернень, звітів, інструкцій тощо. Текст офіційно-ділового стилю має бути змістовним, точним. Він вирізняється чіткістю, стислістю та високою стандартизацією вислову. Для офіційно-ділового стилю характерні усталені мовні звороти (початок і закінчення документа), специфічні терміни, традиційні форми. Побудова речень відзначається лаконізмом. Зразок стилю: Освіта - основа розвитку особистості, суспільства, нації, держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. (3 Національної доктрини розвитку освіти). офіційно-діловий стиль має такі підстилі: 1. Законодавчий (Сфера використання- Законодавство; офіційно-ділові стосунки між державою і її громадянами (Конституція України, закони, укази, статути, положення, ін..) 2.Дипломатичний (Сфера використання - Міждержавні офіційно-ділові стосунки: політика, економіка, культура (Конвенції (міжнародні угоди), комюніке (повідомлення), ноти (звернення), протоколи, меморандуми (дипломатичні листи), договори, заяви, ультиматуми (дипломатичних вимог), ін.) 3.Юридичний (Сфера використання - Юриспруденція: судочинство, дізнання, розслідування, арбітраж, правові та конфліктні відносини (Акти, позовні заяви, запити, протоколи, постанови, повідомлення, ін.) 4.Адміністративний (Сфера використання - Професійно-виробнича сфера, правові відносини, діловодство. Офіційна кореспонденція, договори, контракти, заяви, автобіографії, характеристики, доручення, розписки, ін.)

Науковий стиль — це стиль, сферою використання якого є наукова та науково-технічна діяльність, освіта; він призначений для інформування про результати наукових досліджень, обґрунтування гіпотез, класифікації і систематизації знань, впливу на інтелект читача або (рідше) слухача.

Найважливіші особливості наукового стилю: 1)логічність викладу; 2) насиченість термінами, абстрактною лексикою; 3)недвозначність викладу;4)використання складних речень із вставленими конструкціями, відокремленнями тощо; 5) документування тверджень (наявність цитат, посилань); 6)монологічний виклад.

Науковий стиль має такі різновиди: 1. Суто науковий (розрахований на фахівців; стиль монографій, наукових статей, рецензій, наукових доповідей, дисертацій, курсових і дипломних робіт, рефератів і т.д.), який поділяється на науково-технічний і науково-гуманітарний; 2. Науково-популярний (використовується для зрозумілого, доступного викладу наукової інформації нефахівцям; реалізується в неспеціальних часописах, книгах); 3. Науково-навчальний (стиль підручників, лекцій, навчальних посібників). Фахівець повинен досконало володіти всіма стилями літературної мови, які використовуються в професійному спілкуванні.

Публіцистичний стиль відображає факти даної дійсності, дає їм оцінку, формує громадську думку. Він слугує у громадсько-політичній, суспільно-культурній, виробничій діяльності, у навчанні. Характерною ознакою є поєднання логічності викладу, доказовості й переконливості з емоційно-експресивною образністю. Мета публіцистичного стилю - пропаганда певних думок, переконань і агітація їх втілення у життя; політичні заклики, що можуть привернути увагу слухача або читача та вплинути на нього. Тут використовується суспільно-політична лексика, залучаються емоційно оціночні засоби інших стилів. Тобто, можуть поєднуватися елементи наукового, офіційно-ділового, художнього стилю. публіцистичний стиль має такі підстилі: - стиль засобів масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення); - художньо-публіцистичний (памфлети, фейлетони, нариси); - науково-публіцистичний (літературно-критичні статті, огляди). Всі ці підстилі мають свої жанрові й мовні особливості.

Художній стиль найяскравіше виявляє лексичне багатство мови. Він засвідчує високий рівень розвитку сучасної української мови. I це ілюструється довершеністю художнього мовлення, текстів художньої літератури. Цей стиль використовується у творчості письменників і слугує взірцем культури й естетики, багатством найрізноманітнішої лексики літературної мови взагалі. Художній стиль має здатність впливати на розум, думки й почуття читачів, формувати моральні якості й естетичні смаки. Тому головними ознаками цього стилю є естетика мовлення, образність, зображуваність, поетичність. У художньому стилі (зокрема, в художніх творах) все подається через світобачення та відчуття автора і спрямовується на особистість читача. Тому тут, крім об'єктивності реального світу, існує і суб'єктивність сприйняття його людиною. Основні мовні засоби, що вживаються в художньому стилі: емоційно-експресивна лексика; різні види синонімів, омонімів, фразеологізмів; історизми, архаїзми, діалектизми, просторічні елементи (слугують з стилістичною метою). Тут використовуються всі типи речень; особливості інтонування, ритмомелодики. Художній стиль має такі підстилі: -епічні (роман, епопея, повість, оповідання, нарис); -ліричні (поема, поезія, пісня, балада); -драматичні (комедія, драма, мелодрама, водевіль); -комбіновані (драма-феєрія, усмішка, ліро-епічний твір). Тож кожен з них має свої мовні особливості.

Розмовний стиль характеризує розмовне мовлення, що задовольняє спілкування людей у повсякденному житті. Це стиль усного мовлення, складниками якого є інтонація, жести, міміка; короткі прості і неповні речення, просторіччя. Але невмотивоване вживання просторіччя, вузької територіальної лексики засмічує мову, призводить до естетичного збіднення. У писемному варіанті розмовний стиль використовується як діалогічне чи полілогічне мовлення в художніх творах.