3. Синтаксичний розбір речення. Екзаменаційний білет № 9

1. Терміни та професіоналізми у текстах правничої тематики.

Терміни – це слова або словосполучення, які вживаються в досить специфічній сфері мовлення (науковій, публіцистичній, діловій) і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів.

Терміни позбавлені образних, експресивних, суб’єктивно-оцінних відтінків. Вони створюються засобами власної мови (правник, позивач), конструюються з власних і запозичених складників (телетайп, фототелеграма), але найбільше запозичується в зв’язку з розвитком ринкових відносин, комп’ютеризації (авізо, віза, тариф, штраф, аваль).

До термінів ставляться такі вимоги:

• термін повинен вживатися лише в одній зафіксованій у словнику формі. Визначення термінів зафіксовані у держстандартах, спеціальних довідниках, інструкціях.

• Якщо термін має декілька значень, укладач документа мусить так будувати текст, щоб було одразу видно, яке значення терміна він мав на увазі. Наприклад: Чек –

1. спеціальний фінансовий документ, який містить письмове розпорядження про видачу чи перерахування суми з поточного рахунку юридичної чи фізичної особи, що підписали чек;

2. талон з каси або в касу із зазначенням суми за товар, яку треба сплатити.

• Укладаючи документ, необхідно враховувати його адресата і якнайменше вводити спеціальні терміни до тих документів, що адресуються широкому загалові

• Серед термінів є такі, які потребують біля себе уточнюючого означення, що спрощує сприйняття змісту тексту документа. Наприклад:

банк – державний, комерційний, акціонерний, кредитний, емісійний…

ліцензія – патентна, повна, перехресна, разова, виключна, невиключна (проста), договірна, експортна, звичайна, імпортна, митна…

Терміни – це така група слів, яка потребує до себе спеціальної уваги, постійного звірення з словниками, поновлення в пам’яті їх значення.

Професіоналізмами (від лат. рго- fessio — заняття, спеціальність) називаються слова, вживання яких обмежене вузькоспецифічними потребами представників певної про­фесії. До професіоналізмів звичайно належать назви знарядь виробництва, назви трудових процесів, різні професійні означення загальномовних понять і т. д. Через обмеженість їх вживання більш-менш вузьким колом людей, а також в силу того, що в більшості випадків професіоналізми є неофіційними розмовними замінниками термінів, їх інколи називають професійними діалектизмами. «На відміну від термінів, професіоналізми не мають строгого наукового визначення, не становлять цілісної системи, можуть мати експресивне забарвлення. Якщо терміни — це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми — конкретні; вони надзвичайно детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії».

2. Складні слова у текстах документа.

Якщо складне слово утворене від підрядного словосполу­чення (від однієї до другої частини можна поставити питан­ня), то воно пишеться разом: будова (яка?) нова — новобудо­ва, будує (щ о?) машини — машинобудівний, Київ (який?) ста­рий — старокиївський, бетон (який?) із залізом — залізобе­тон, сховище (ч о г о?) овочів — овочесховище, збірник (ч о г о?) сміття — сміттєзбірник, плаває (ч и м?) парою — пароплав, га­сить (щ о?) вогонь — вогнегасник, перекоти (ч и м?) полем — перекотиполе, сонце (що робить?) сяє — сонцесяйний, забу­тий (якою мірою?) напів{наполовину) — напівзабутий, ав­томат (якою  мірою?) напів — напівавтомат.

Якщо складне слово утворене від сурядного словосполу­чення (перед кожною частиною можна поставити сполучник і), то воно пишеться через дефіс: / національний і демократич­ний — національно-демократичний, і північний і східний — пів­нічно-східний, і синій і жовтий — синьо-жовтий, і темний і зеле­ний — темно-зелений, і хліб і сіль — хліб-сіль, і людина і день — людино-день, і кіловат і година — кіловат-година, і тонна і кілометр — тонно-кілометр.

Але разом пишуться жовтогарячий, червоногарячий, глухо­німий, хитромудрий, зловорожий.

Якщо складне слово утворене повторенням того самого слова, синонімів чи антонімів, то воно пишеться через дефіс: білий-білий, думав-думав, один-однісінький, рано-вранці, мало-помалу, часто-густо, тишком-нишком, сила-силенна, сад-вино-град, сам-один, більш-менш, видимо-невидимо, купівля-продаж, розтяг-стиск, година-дві, не сьогодні-завтра.

Але якщо повторюється те саме слово в різних відмінках, то таке сполучення пишеться окремо: кінець кінцем, одним один, честь честю, чин чином, нога в ногу, рука в руку, раз у раз, рік у рік, з року в рік.

Традиційно через дефіс пишуться слова свят-вечір, багат-вечір, дівич-вечір, зелен-сад, буй-тур, сон-трава, чар-зілля, жар-птиця, негній-дерево, люби-мене (незабудка), мати-й-мачуха (підбіл), брат-і-сестра (братки).

Через дефіс пишуться власні назви на зразок Рава-Руська, Новгород-Сіверський, Кам'янець-Подільський, Володимир-Во­линський, Київ-Товарний (прикметник стоїть після іменника), Конча-Заспа, Пуща-Водиця, Яр-під-Зайчиком, Ростов-на-Дону, Франкфурт-на-Майні, Болонь-сюр-Мер.

Через дефіс пишуться також складні прізвища та подвійні імена: Гулак-Артемовський, Нечуй-Левицький, Антоненко-Дави-дович, Анна-Марія, hop-Богдан.

Через дефіс пишуться:

а) терміни, до складу яких входять букви: У-подібни Т-подібний;

б) найменування з належними до них пифрами: емс НЦ-132, автомобіль «Мазда-323», пилосос «Ракета- П бензин А-95, клей КН-3;

в) найменування паралельних класів у школах: 5-А, 7-Б, 10-В;

 найменування будинків: 23-А, 3-Б.

Разом пишуться іншомовні частини (шо своїм значення» наближаються до префіксів) авіа-, авто-, агро-, аеро-, гео-гідро-, електро-, кіно-, мікро-, мото-, радіо-, стерео-, теле* фото-, супер- і под.: авіаквиток, аеровокзал, електробритви радіотовари, телебачення, фотокопія, суперобкладинка.

Через дефіс прийнято писати іншомовні частини:

віце-, екс максі-, міні-, міді-, прем'єр-, генерал-: віце-президент, екс-чемпіон, максі-пальто, міні-фабрика, міді-спідниця, прем'єр-л ністр, генерал-майор.

Через дефіс пишуться також іншомовні слова блок-схе вакуум-апарат, унтер-офіцер, член-кореспондент, штабс-капітан, пап'є-маше, яхт-клуб, стоп-кран, дизель-мотор, крекін процес тощо.

По-різному за чинним правописом пишеться частина т

Частина пів- пишеться, як правило, разом: півкілограма півлітра, піваркуша, півогірка, пів 'яблука, пів 'їдальні, півострів півфінал.

Через дефіс частина пів- пишеться лише з власними назва­ми: пів-Києва, пів-України, пів-Криму, пів-Європи.

У словосполученнях із вказівкою на час, таких, як о пів на третю, пів до п 'ятої години тощо, частина пів пишеться окремо.

Примітка. Логічно було б і на письмі розрізняти два значен­ня пів. Якщо при слові пів, яке має значення «половина», імен­ник виступає в родовому відмінку однини, то такий іменник доцільно було б писати окремо: пів кілограма, пів кілометра, пів сотні, пів (половина) острова, пів дня, пів огірка, пів яблука, пів Києва, пів України.

Частину пів- писати разом слід було б лише тоді, коли наступний іменник — загальна назва, вжита у формі називного відмінка, — позначає єдине поняття: півострів, південь, півколо, півмісяць, півкуля, півзахист, півфінал, півовал, піваркуш, а також у прислівнику на півдорозі.

Складні слова можна утворювати за допомогою сполучних звуків і без них.

1. Сполучні звуки О, Е (Є). Коли перша частина складного слова — прикметник, то сполучним звуком виступає о: важкоатле́т, гірничопромисло́вий, чорногу́з, яснозо́рий; якщо першою частиною такого слова є прикметник м’якої групи, то перед о пишемо ь: верхньодніпро́вський, давньору́ський, середньові́ччя, синьоо́кий.

2. Складні слова без сполучного звука. Складні слова можна утворювати без сполучного звука – шляхом безпосереднього приєднання основи до основи.

Разом пишемо:

1) Усі складноскорочені слова й похідні від них: Нацба́нк, Міносві́ти.

Сюди належать і всі складні слова, першою частиною яких виступають компоненти: авія-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- .

2) Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначений цифрою): двобі́чний, сімдесятирі́ччя, тривідсо́тковий.

Через дефіс пишемо:

1) Складні слова, утворені повторенням того самого слова: писа́в-писа́в, роби́в-роби́в.

2) Сполучення слів на позначення приблизности: день-дру́гий, годи́на-дві, не сього́дні-за́втра, три-чоти́ри.