3. Синтаксичний розбір речення. Екзаменаційний білет № 10

1. Власні назви, що пишуться через дефіс.

Через дефіс пишуться власні назви на зразок Рава-Руська, Новгород-Сіверський, Кам'янець-Подільський, Володимир-Во­линський, Київ-Товарний (прикметник стоїть після іменника), Конча-Заспа, Пуща-Водиця, Яр-під-Зайчиком, Ростов-на-Дону, Франкфурт-на-Майні, Болонь-сюр-Мер.

Через дефіс частина пів- пишеться лише з власними назва­ми: пів-Києва, пів-України, пів-Криму, пів-Європи.

2. Творення прикметників від складних географічних назв.

Прикметники від географічних назв творяться звичайно за допомогою суфікса -ськ-: Київ — київський, Харків — харківсь¬кий. Причому, відповідно до фонетичних законів української мови, стаються такі зміни: г, з, ж + ськ = зьк: Острог — острозький, Лейпциг — лейп¬цизький, Санкт-Петербург — санкт-петербурзький, Кавказ — кавказький, Запоріжжя — запорізький.

к, ц, ч + ськ = цьк: Кременчук — кременчуцький, Вінниця — вінницький, Дарниця — дарницький, Кролевець — кролевець-кий, Гадяч — гадяцький, Маневичі — маневицький, Гринвіч — гринвіцький',

х, с, ш + ськ = ськ: Глеваха — глеваський, Карабах — ка¬рабаський, Одеса — одеський, Черкаси — черкаський, Золо¬тоноша — золотоніський',

суфікс -к- випадає: П'ятихатки — п 'ятихатський, Русані-вка — русанівський.

Перед суфіксом -ськ- м'який знак не пишеться: Оболонь — оболонський, Ірпінь — ірпінський, Прип 'ять — прип 'ятський.

Іноді, шоб утворити прикметник від географічної назви, одного суфікса -ськ- недостатньо. Тоді використовують склад¬ні суфікси (з інтерфіксами): Семипілки — семипілківський.

-анськ- додається до деяких назв на -а: Ружа — ружанський.

-инськ- часом додається до іншомовних назв: Ялта — ялтинський

3. Синтаксичний розбір речення. Екзаменаційний білет № 11

1. Лексика з погляду вживаності.

Основу лексичного складу мови становить загальновживана стилістично нейтральна лексика, що вживається в різних жанрах усіх стилів і стилістичним фоном для інших шарів лексики, яким притаманне певне стилістичне забарвлення. Для загальновживаної лексики не властиве оцінне чи емоційно-скспресивнс забарвлення.

До загальновживаної стилістично нейтральної лексики належать слова, що називають основні поняття, речі та явища навколишньої дійсності: нога, рука, голова. До стилістично забарвленої (маркованої) лексики можна віднести Науково-термінологічна лексика обслуговує сферу науки й наукової та професійно-виробничої діяльності.

Наприклад: лапка машини, крило автомобіля

Офіційно-ділова лексика використовується в публіцистичному та офіційно-діловому стилях. Прикладом офіційно-ділової лексики є слова указ, по-станова, рішення, акт, декларація.

Професійно-виробнича лексика вживається при визначенні спеціальних виробничих процесів, знарядь, продуктів виробництва. Наприклад, для педагогічної професії — це слова вчитель, учень, клас.

Емоційно-експресивна лексика використовується в художньому та публіцистичному стилях, в усіх підстилях. Емоційно-експресивна лексика служить для інтенсивного вираження почуттів, емоцій, позитивних чи негативних оцінок, вона здатна викликати уявлення й асоціації. До таких слів належать: любов, щастя, ласка, втіха, радість.

В активному словнику мови перебувають слова, що в даний час вживаються часто й не мають значення давності чи новизни. Пасивний запас української лексики становлять:

а) слова, які вже застаріли і вийшли або виходять з ужитку;

б) нові слова, що ще не закріпилися й не стали в мові загальновідомими та загальновживаними. Отже, в пасивному запасі української лексики зберігаються історизми, архаїзми та неологізми