Порівняльний статистичний аналіз результатів тестування до тренінгу пек і через шість місяців після його проведення за методикою дмв т. Лірі

Показники статистичної значимості	Октанти
	І. Владний – лідируючий	II. Незалежний –домінуючий	III. Прямолінійний –агресивний	IV. Недовірливий –скептичний	V. Покірний – соромливий	VI. Залежний – слухняний	VII. Співпрацюючий – конвенціальний	VIII. Відповідальний –великодушний	IX Рівень домінування	X Рівень доброзичливості
t-критерій Стьюдента	-0,85	0,52	2,01	2,57	-0,19	0,29	-1,99	-0,35	1,0	-0,5
Рівень зна-чимості р	0,4	0,61	0,046	0,013	0,85	0,77	0,05	0,73	0,32	0,62

На особливу увагу заслуговують результати, отримані за октантом «Співпрацюючий – конвенціальний», показники якого зросли при рівні значимості р≤0,05. Виходячи з цього, можна стверджувати, що через шість місяців після участі у тренінгу ПЕК стиль міжособистісного спілкування керівників ОВС достовірно став характеризуватися більшим прагненням до тісного співробітництва з іншими людьми, емпатійністю, ентузіазмом і більшою сприйнятливістю до емоційного настрою групи, бажанням знайти взаєморозуміння та спільність з оточуючими і формувати дружелюбні стосунки з ними.

Аналізуючи загальні результати дослідження з методики ДМВ Т Лірі у другій експериментальній групі, слід зазначити, що найбільш типовим стилем міжособистісної взаємодії у керівників ОВС, який виявлений у трьох поетапно проведених тестуваннях, є «Владний – лідируючий». Даний стиль знаходиться у межах від 7 до 8 балів, що загалом відповідає адаптивній нормі і характеризує випробуваних, як справжніх лідерів, здатних активно впливати на оточуючих, підкоряти їх своїй волі, бути добрими організаторами. Крім цього, актуальним для керівників стилем перед проведенням тренінгу також був «Прямолінійний – агресивний», що характеризує їх як безпосередніх, щирих, досить завзятих, іноді не стриманих і прямолінійних. У взаєминах досліджувані прагнуть жорстко відстоювати свою точку зору і не приймати інших варіантів.

Відразу після тренінгу випробувані, оцінюючи «ідеального керівника», відзначили, що міліцейський керівник повинен бути ще більш домінантним, з добре розвиненими командирськими якостями й орієнтацією більше на себе, ніж на колектив. У той же час керівник, на думку випробуваних, повинен бути менш агресивним, прямолінійним і скептичним у ставленні до інших людей.

Найбільш показовим є третє тестування, здійснене через 6 місяців після тренінгу ПЕК, результати якого за більшістю октантів стали наближеними до існуючого і частково сформованого під час тренінгу уявлення випробуваних про «ідеального керівника». Відзначаються тенденції до зниження жорстких – «Прямолінійно-агресивного» і «Недовірливо-скептичного» – стилів міжособистісної взаємодії. Керівники почали прислухатися до думок та ідей своїх підлеглих, проявляти ініціативу в розробці нових задумів, і в цілому розумну лояльність і гнучкість в управлінській діяльності. Одним із провідних стилів міжособистісного спілкування у керівників через шість місяців після тренінгу став «Співпрацюючий – конвенціальний», що характеризується груповою орієнтацією і більшим прагненням керівників до кооперації та дружелюбності під час управлінської діяльності.

У результаті дослідження у другій експериментальній групі за методикою СЖО Д.О. Леонтьєва виявлені досить високі показники практично за всіма шкалами як у першому тестуванні до тренінгу ПЕК, так і в другому тестуванні, проведеному через шість місяців після тренінгу. Це, на наш погляд, підтверджує тезу про визначальний вплив специфіки служби й управлінської діяльності в органах внутрішніх справ на особистість керівників міліцейських підрозділів, відображає їх високий ступінь осмисленості життя.

Середньогрупові результати першого і другого тестувань за тестом СЖО проілюстровані у порівняльній діаграмі (рис. 5.7). Як видно з діаграми, незважаючи на високі вихідні бали, після тренінгу показники більшості шкал збільшилися. Можна із впевненістю сказати, що керівники органів і підрозділів внутрішніх справ надають життю глибоку осмисленість, спрямованість і часову перспективу. Випробувані сприймають процес свого життя, як цікавий, емоційно насичений і наповнений смислом, серйозно оцінюють відрізок пройденого шляху, аналізуючи його продуктивність і усвідомленість.

Рис. 5.7. Порівняльна діаграма результатів дослідження другої експериментальної групи за методикою СЖО

ОЖ – «Загальний життєвий показник – осмисленість життя»; С1 – «Цілі в житті»; С2 – «Процес»; С3 – «Результат»; С4 – «Локус контролю – Я»;

С5 – «Локус контролю – життя».

Високі бали за субшкалою С4 – «Локус контролю – Я» відповідають уявленню про себе як про сильну особистість, що володіє достатньою свободою вибору, щоб побудувати своє життя у відповідності зі своїми цілями й уявленнями про його смисл. Випробувані переконані у тому, що здатні контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їх.

У табл. 5.18 наводиться порівняння дисперсій першого і другого тестувань.

Таблиця 5.18