Середні значення і дисперсії тестування учасників тренінгу пек за методикою дмв т. Лірі

Октанти	Статистичні змінні
	Середнє (1)	Середнє (2)	Дисперсія (1)	Дисперсія (2)
Владний – лідируючий	7,35	8,07	6,60	6,44
Незалежний – домінуючий	5,75	5,55	2,22	2,79
Прямолінійний – агресивний	6,25	5,55	3,04	2,56
Недовірливий – скептичний	2,47	1,27	3,37	2,88
Покірний – соромливий	2,97	2,43	1,29	0,68
Залежний – слухняний	3,18	2,68	2,86	2,63
Співпрацюючий – конвенціальний	5,35	4,62	5,65	5,61
Відповідальний – великодушний	5,85	5,93	5,28	5,99
Рівень домінування	9,28	11,09	14,97	11,73
Рівень доброзичливості	-0,74	-0,66	26,64	14,96

Примітка: (1) – тестування до тренінгу «Я – як керівник»; (2) – тестування відразу після тренінгу «Ідеальний керівник».

Порівняння дисперсій першого і другого тестувань за методикою ДМВ Т. Лірі свідчить про те, що в оцінці ідеального керівника, зробленій випробуваними після участі у тренінгу ПЕК, розкид оцінок за більшістю шкал виявився меншим. Тобто досліджувані були більш одностайні у визначенні соціально-комунікативних стилів міжособистісного спілкування ідеального керівника, ніж у самооцінці власних стилів. На нашу думку, це стало можливим через те, що у більшості начальників органів і підрозділів внутрішніх справ, що проходили тренінг, вже давно був сформований типовий зразок ідеального керівника в системі ОВС.

Як зазначалося у першому розділі дисертації, діяльність органів внутрішніх справ протікає в особливих умовах, це сприяє існуванню переважно авторитарного стилю взаємодії і управління керівників ОВС, визначеного в управлінській решітці Блейка-Моутон як стиль «9.1 – режим підпорядкування керівникові» [41, с.14-15]. Тобто більша увага і турбота керівника спрямовані на професійно-службові показники і результати діяльності ніж на підпорядкований персонал.

У результаті порівняльного аналізу дослідження за методикою ДМВ Т. Лірі була визначена статистична значимість відмінностей отриманих даних на кожному етапі дослідження. У табл. 5.14 наводиться порівняння даних тестування до і після тренінгу ПЕК з використанням t-критерію Стьюдента.

Таблиця 5.14

Порівняльний статистичний аналіз результатів тестування до і після тренінгу пек за методикою дмв т. Лірі

Показники статистичної значимості	Октанти
	І. Владний – лідируючий	II. Незалежний –домінуючий	III. Прямолінійний –агресивний	IV. Недовірливий –скептичний	V. Покірний – соромливий	VI. Залежний – слухняний	VII. Співпрацюючий – конвенціальний	VIII. Відповідальний –великодушний	IX Рівень домінування	X Рівень доброзичливості
t-критерій Стьюдента	-1,73	0,8	2,49	4,33	3,36	1,99	2,02	-0,21	-3,17	0,11
Рівень зна-чимості р	0,09	0,43	0,016	0,0001	0,001	0,05	0,045	0,83	0,002	0,91

Як видно з таблиці, зразок ідеального керівника статистично достовірно відрізняється від уявлення про себе як про керівника за п’ятьма октантами (III – «Прямолінійний – агресивний»; IV – «Недовірливий – скептичний»; V – «Покірний – соромливий»; VI – «Залежний – слухняний»; VII – «Співпрацюючий – конвенціальний») і за рівнем домінування. Також відзначається тенденція підвищення показників при р=0,09 за октантом «Владний – лідируючий». Аналізуючи отримані дані можна стверджувати, що у баченні випробуваних ідеальний керівник повинен бути ще більш цілеспрямованим і домінантним, владним і авторитарним, спрямованим на успіх за будь-яку ціну, неконформним, впевненим у собі, незалежним і реалістичним. Також ідеальний керівник має бути більш орієнтованим на самого себе, ніж на співробітництво із групою, але менш агресивним і прямолінійним.

Як у першому, так і в другому тестуванні виявлені показники за шкалою «Доброзичливість» зі знаком «-», а це означає, що така категорія як доброзичливість, на думку випробуваних, зовсім не обов’язкова для керівника ОВС. У цілому вони вважають, що ідеальний керівник у міжособистісних взаєминах повинен більше проявляти себе як лідер, вимагати до себе більше поваги, бути стриманим, але більш наполегливим у досягненні бажаного результату, а під час прийняття рішення спиратися на себе і свої знання.

З метою вивчення впливу психотренінгової програми ПЕК на стилі міжособистісної взаємодії керівників ОВС через шість місяців з ними було проведене третє тестування за методикою ДМВ Т. Лірі на рівні «Я – як керівник». Середні значення і дисперсії другого і третього тестувань за методикою ДМВ Т. Лірі наведені у табл. 5.15.

Порівняння дисперсій другого і третього тестувань за методикою ДМВ Т. Лірі свідчить про те, що в оцінці ідеального керівника, яка проведена випробуваними відразу після участі у тренінгу ПЕК, і самооцінки себе як керівника, що виконана через шість місяців після тренінгу, розкид оцінок за більшістю шкал приблизно однаковий. Винятком є шкала «Рівень домінування», за якою у третьому тестуванні були отримані менші значення, ніж у другому, при цьому випробувані виявили набагато більшу єдність.

Таблиця 5.15