Тема 5. Класифікація бібліографічних посібників

боку) та видання аркушеві (що складаються із одного чи кількох аркушів паперу різного формату, не з'єднаних один з одним).

Серед бібліографічних посібників у книжковій формі найбільш поширеними є неперіодичні бібліографічні видання у вигляді книг (шо мають обсяг понад 48 сторінок) або брошур (об­сягом від 5 до 48 сторінок), абоаркушівок (обсягом 1—4 сторінки). Періодичні бібліографічні видання можуть бути як у книжковій формі (бюлетень, періодичний збірник, журнал), так і в аркушевій (газета). Існують також продовжувані бібліографічні видання (про­довжувані збірники), які виходять нумерованими випусками під однією назвою, але без певної періодичності.

Бібліографічні посібники, що існують у вигляді частини не-бібліографічного видання, називають латентними (від лат. Іаіепз (1аІепії$) — прихований, який не виявляє себе видимими ознака­ми). Вони поділяються на самостійні частини видань і несамостійні частини видань. Перші — цетакі, що не залежать від навколишнього тексту чи інших творів у складі видання і є окремими самостійними творами (внутрішньокнижковий, внутрішньожурнальний, внутрішньо-газетний бібліографічні посібники). Другі — такі, шо пов'язані з іншим текстом видання (прикнижковий або пристатейний бібліо­графічні посібники, допоміжні покажчики до видань). Різновидом бібліографічних посібників як несамостійних частин виданьє та­кож бібліографічні посилання, шо даються від основного тексту твору до бібліографіч них відомостей про інші твори.

Третя група бібліографічниіх посібників, котрі виділяємо за оз­наками зовнішньої форми — машиносприймальні бібліографічні по­сібники. Точніше кажучи, це посібники, зміст яких людина може сприйняти тіл ьки за допомогою певної машини (технічних засобів).

Серед них — мікроформи бібліографічних посібників (мікро-карти, мікрофіши, мікрофільми). Останнім часом ці форми на­бувають все більшого поширення. У розвинутих країнах великі бібліографічні посібники видаються одночасно у традиційній друкованій формі і у мікроформі. Споживач може вибирати ту форму посібника, що для нього зручніше. Крім того, з метою зберігання рідкісних примірників цінних бібліографічних по­сібників виготовляють їх мікрокопії.

Аудіальний бібліографічний посібник існує у вигляді аудіаль-ного документа, розрахованого на сприйняття інформації на слух: грамзапису, магнітозапису.

121

Г.М. Швецова-Водка Вступ до бібліографознавства

Аудіовізуальний бібліографічний посібник — це посібник у вигляді аудіовізуального документа (відеозапису. кінофільму).

Машиночитаним (або машинозчитувальним, машинозчитува­ним, машиночитним) називають бібліографічний посібник у формі, яку "читає" електронно-обчислювальна машина (ЕОМ), або комп'ютер. Зовнішня форма машиночитаного запису бібліо­графічної інформації залежить від того,якийтип ЕОМ викори­стовується. Спочатку це були записи у вигляді перфокарт і пер­фострічок, потім — магнітних стрічок і магнітних дисків. Способи машинозчитуваного запису інформації постійно вдос­коналюються. Наразі перспективними формами вважають ком­пактні оптичні диски (англ. сотрасі оріісаі сііхк, скорочено "СОО", абосотрасісіїзк, скорочено "СО"). Машиночитані БП в електронній формі називають ше бібліографічними базами чи бан­ками даних, атакожкомп'ютерними бібліографічними ресурсами.