![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Основні дефініції поняття логіка
- •2. Поняття культури мислення
- •3. Формальні правила міркування
- •4. Порівняльна характеристика змістовних і формальних правил мислення.
- •5. Характристика визначень «мислення», «свідомість», «абстрактне мислення»
- •6. Основні форми чуттєвого пізнання.
- •7. Характерні особливості абстрактного мислення
- •8. Дефініція предмета логіки як науки
- •9. Поняття про форми мислення.
- •10. Характеристика основних формально-логічних законів
- •11. Істинність і формальна правильність міркування.
- •12. Дефініція мови.
- •13. Типологія мов.
- •14. Мова як знакова система. Види знаків.
- •15. Рівні семіотичного аналізу мови.
- •16. Формалізація як загальнонауковий феномен
- •17. 28. Особливості формалізації в логіці
- •18. Порівняльна характеристика природної і формалізованої мови.
- •19.Історичний характер логіки як науки. 20.Особливості логіки Стародавньої Індії.21-27.
- •27. Співвідношення традиційної логіки та сучасної. 29. Співвідношення понять «традиційна логіка», «сучасна логіка», «символічна логіка», «математична логіка».
- •30. Мовні засоби вираження поняття.
- •31.Види ознак предмета думки.
- •32. Дефініція змісту поняття.
- •33. Типологія ознак за субстанціональністю.
- •34. Родові та видові ознаки.
- •35. Дефініція обсягу поняття.
- •36. Типологія видів понять.
- •37. Логічні відношення між сумісними поняттями.
- •38. Логічні відношення між несумісними поняттями.
- •39. Обмеження та узагальнення понять.
- •40. Структура операції поділу понять.
- •41. Види поділу понять.
- •42. Правила поділу понять та можливі помилки при їх порушенні.
- •43. Природна та штучна класифікації.
- •44. Розчленування цілого на частини.
- •45. Види визначення.
- •46. Структура операції визначення поняття.
- •47. Види реальних дефініцій.
- •5. Індуктивне визначення - процедура, яка передбачає явну вказівку на вихідні елементи (вони або повністю перераховуються, або дається критерій, за яким можна виділити їх із певної множини);
- •48. Види номінальних дефініцій.
- •49. Правила визначення.
- •50. Які існують найуживаніші дефініції суджень?
- •51. Логічна структура судження.
- •52. Співвідношення понять: «судження», «речення», «висловлювання»
- •53. Типологія атрибутивних суджень за кількістю і якістю.
- •54. Розподіленість термінів атрибутивного судження.
- •55. Види логічних відношень між атрибутивними судженнями.
- •56. Типологія суджень з відношеннями.
- •57. Змістовний та формальний аспект трактування суджень існування.
- •58. Поділ суджень на категоричні і некатегоричні.
- •59. Поняття «модальність». 60. Види суджень за об’єктивною і логічною модальністю.
- •61. Роль запитання в пізнанні. 62. Типологія запитань.
- •63. Види відповідей.
- •64. Співвідношення граматичного і логічного сполучників.
- •65. Використання мови логіки висловлювань для тлумачення складних суджень.
- •66. Характеристика логічних відношень між складними судженнями.
- •67. Структура умовиводу. 68. Поняття індуктивного та дедуктивного умовиводів.
- •69. Поняття висновку логіки висловлювань. 70. Типологія правил висновку логіки висловлювань.
- •71. Визначення основних прямих правил. 72. Характеристика основних непрямих правил.
- •73. Способи обґрунтування правил висновку логіки висловлювань. 74. Побудова доведення правил висновку.
- •75. Поняття аналітичного правила. 76. Визначення методу аналітичних таблиць. 77. Побудова аналітичної таблиці. 78. Структура аналітичної таблиці.
- •79. Умовно-категоричний умовивід і його правильні різновиди.
- •80. Правило транзитивності імплікації.
- •81. Різновиди розділово-категоричного силогізму.
- •82. Поняття дилеми. 84. Логічна структура дилем.
- •85. Обернення як безпосередній умовивід.
- •86. Характеристика перетворення і протиставлення предикатів як безпосередніх умовиводів.
- •87. Умовиводи за логічним квадратом. 88. Їх бгрунтування.
- •89. Структура простого категоричного силогізму.
- •90. Поняття фігури та модусу простого категоричного силогізму.
- •91. 92. Загальні та спеціальні правила фігур простого категоричного силогізму.
- •93. Виведення модусів фігур простого категоричного силогізму. 94. Обгрунтування модусів фігур 2,3,4 шляхом звернення їх до модусів 1 фігури.
- •95. Визначення недедуктивного умовиводу. 96. Типологія умовиводів.
- •97. Характерні особливості повної індукції.
- •98. Своєрідність математичної індукції.
- •99. Види неповної індукції.
- •100. Визначення популярної індукції. 101. Заходи, які підвищують надійність висновку в популярній індукції.
- •102. Характеристика методів знаходження причинних зв’язків.
- •103. Визначення аналогії як умовиводу. 104. Структура умовиводів за аналогією.
- •105. Види аналогії.
- •106. Умови підвищення ефективності аналогій.
- •107. Поняття аргументації.
- •108. Визначення доведення як логічної процедури. 109. Характеристика структури довення. 110. Основні форми демонстрації.
- •111. Визначення прямого доведення. 112. Основа поділу доведень на прямі і непрямі. 114. Хід побудови апагогічного доведення. 115. Визначення розділового доведення.
- •116. Характеристика спростування як логічної процедури. 117. Визначення видів спростування. 118. Способи спростування тези. 119. Спростування аргументів і демонстрації.
- •120. Правила і помилки стосовно тези.
- •121. Правила і помилки стосовно аргументів. 122. Помилки, які виникають при порушенні правил стосовно аргументів.
- •123. Характеристика правил стосовно демонстрації.
31.Види ознак предмета думки.
Поняття - одна із форм абстрактного мислення. Окремі предмети та їх властивості відображаються у формах чуттєвого пізнання - відчуття, сприйняття, уявлення. У понятті ж відображаються лише суттєві ознаки предмета.
Ознака предмета - те, чим предмети схожі одне з одним, або те, чим вони відрізняються.
Кожен предмет мас безліч різних ознак. Одні з них характеризують окремий предмет і є одиничними, інші належать до певної групи предметів і є загальними.
Крім одиничних та загальних ознак логіка виділяє суттєві та несуттєві ознаки. Ознаки, які з необхідністю належать предмету, виражають його внутрішню природу, його сутність, називаються суттєвими. Ознаки, які можуть належати, але можуть і не належати предметові, і які не пов'язані з його сутністю, називаються несуттєвими.
Таким чином, поняття — це форма мислення, яка відображає предмети в їх суттєвих ознаках.
Відображаючи суттєве, поняття не містить у собі всього розмаїття індивідуальних ознак предметів і в цьому відношенні воно "бідніше" від форм чуттєвого пізнання - сприйняття та уявлення. Але відволікаючись від несуттєвого, випадкового, воно спроможне глибше проникати у дійсність, відображати її з більшою повнотою.
32. Дефініція змісту поняття.
За своєю логічною структурою поняття складається із:
- змісту - сукупність ознак, на підставі яких узагальнюються і виділяються у понятті предмети певного класу. Ознаки бувають двох видів - це властивості і відношення.
- обсягу - множина предметів кожний з яких є носієм ознак, що складають зміст поняття.
Так, наприклад, змістом поняття «паралелограм»є геометрична фігура, плоска, замкнута, обмежена чотирма прямими, така, що має взаємно паралельні сторони
З’ясування змісту понять має важливе значення для пізнання і практики. До того часу, доки ми не установимо зміст поняття, його ознаки ми не можемо чітко відмежувати цей предмет від суміжних із ним, допускаємо плутанину в мисленні.
зміст поняття складають: "основні та похідні, родові та видові ознаки". Саме ознаки, що складають зміст поняття, відтворюють предмет як самодостатнє утворення, що відрізняється від схожих з ним предметів. Наприклад, зміст поняття "грабіж" складають такі ознаки: а) відкрите, б) заволодіння, в) чужим майном.
33. Типологія ознак за субстанціональністю.
За субстанціональністю ознаки поділяються на:
суттєві - визначають природу предмета, який відображається в понятті. Суттєві ознаки виступають основою узагальнення предметів у понятті і виділення їх серед інших схожих з ними предметів. Наприклад, суттєвою ознакою для квадрату є "бути прямокутником, у якому всі сторони рівні".
несуттєві - ознаки, які не являються визначальними стосовно узагальнених у понятті предметів. Так, для квадрату несуттєвою буде довжина сторони.
Суттєві ознаки поділяють на основні і похідні.
О с н о в н і суттєві ознаки відображають сутність предмета, вони є вихідними.
П о х і д н і - це такі ознаки, які обумовлюються, випливають із основних. Наприклад, у понятті "студент" основною суттєвою ознакою є "навчатися у вищому навчальному закладі", а похідною для цього поняття буде ознака "вивчати якусь науку".
Похідні ознаки поділяються, у свою чергу, на родові і видові.