- •Основні дефініції поняття логіка
- •2. Поняття культури мислення
- •3. Формальні правила міркування
- •4. Порівняльна характеристика змістовних і формальних правил мислення.
- •5. Характристика визначень «мислення», «свідомість», «абстрактне мислення»
- •6. Основні форми чуттєвого пізнання.
- •7. Характерні особливості абстрактного мислення
- •8. Дефініція предмета логіки як науки
- •9. Поняття про форми мислення.
- •10. Характеристика основних формально-логічних законів
- •11. Істинність і формальна правильність міркування.
- •12. Дефініція мови.
- •13. Типологія мов.
- •14. Мова як знакова система. Види знаків.
- •15. Рівні семіотичного аналізу мови.
- •16. Формалізація як загальнонауковий феномен
- •17. 28. Особливості формалізації в логіці
- •18. Порівняльна характеристика природної і формалізованої мови.
- •19.Історичний характер логіки як науки. 20.Особливості логіки Стародавньої Індії.21-27.
- •27. Співвідношення традиційної логіки та сучасної. 29. Співвідношення понять «традиційна логіка», «сучасна логіка», «символічна логіка», «математична логіка».
- •30. Мовні засоби вираження поняття.
- •31.Види ознак предмета думки.
- •32. Дефініція змісту поняття.
- •33. Типологія ознак за субстанціональністю.
- •34. Родові та видові ознаки.
- •35. Дефініція обсягу поняття.
- •36. Типологія видів понять.
- •37. Логічні відношення між сумісними поняттями.
- •38. Логічні відношення між несумісними поняттями.
- •39. Обмеження та узагальнення понять.
- •40. Структура операції поділу понять.
- •41. Види поділу понять.
- •42. Правила поділу понять та можливі помилки при їх порушенні.
- •43. Природна та штучна класифікації.
- •44. Розчленування цілого на частини.
- •45. Види визначення.
- •46. Структура операції визначення поняття.
- •47. Види реальних дефініцій.
- •5. Індуктивне визначення - процедура, яка передбачає явну вказівку на вихідні елементи (вони або повністю перераховуються, або дається критерій, за яким можна виділити їх із певної множини);
- •48. Види номінальних дефініцій.
- •49. Правила визначення.
- •50. Які існують найуживаніші дефініції суджень?
- •51. Логічна структура судження.
- •52. Співвідношення понять: «судження», «речення», «висловлювання»
- •53. Типологія атрибутивних суджень за кількістю і якістю.
- •54. Розподіленість термінів атрибутивного судження.
- •55. Види логічних відношень між атрибутивними судженнями.
- •56. Типологія суджень з відношеннями.
- •57. Змістовний та формальний аспект трактування суджень існування.
- •58. Поділ суджень на категоричні і некатегоричні.
- •59. Поняття «модальність». 60. Види суджень за об’єктивною і логічною модальністю.
- •61. Роль запитання в пізнанні. 62. Типологія запитань.
- •63. Види відповідей.
- •64. Співвідношення граматичного і логічного сполучників.
- •65. Використання мови логіки висловлювань для тлумачення складних суджень.
- •66. Характеристика логічних відношень між складними судженнями.
- •67. Структура умовиводу. 68. Поняття індуктивного та дедуктивного умовиводів.
- •69. Поняття висновку логіки висловлювань. 70. Типологія правил висновку логіки висловлювань.
- •71. Визначення основних прямих правил. 72. Характеристика основних непрямих правил.
- •73. Способи обґрунтування правил висновку логіки висловлювань. 74. Побудова доведення правил висновку.
- •75. Поняття аналітичного правила. 76. Визначення методу аналітичних таблиць. 77. Побудова аналітичної таблиці. 78. Структура аналітичної таблиці.
- •79. Умовно-категоричний умовивід і його правильні різновиди.
- •80. Правило транзитивності імплікації.
- •81. Різновиди розділово-категоричного силогізму.
- •82. Поняття дилеми. 84. Логічна структура дилем.
- •85. Обернення як безпосередній умовивід.
- •86. Характеристика перетворення і протиставлення предикатів як безпосередніх умовиводів.
- •87. Умовиводи за логічним квадратом. 88. Їх бгрунтування.
- •89. Структура простого категоричного силогізму.
- •90. Поняття фігури та модусу простого категоричного силогізму.
- •91. 92. Загальні та спеціальні правила фігур простого категоричного силогізму.
- •93. Виведення модусів фігур простого категоричного силогізму. 94. Обгрунтування модусів фігур 2,3,4 шляхом звернення їх до модусів 1 фігури.
- •95. Визначення недедуктивного умовиводу. 96. Типологія умовиводів.
- •97. Характерні особливості повної індукції.
- •98. Своєрідність математичної індукції.
- •99. Види неповної індукції.
- •100. Визначення популярної індукції. 101. Заходи, які підвищують надійність висновку в популярній індукції.
- •102. Характеристика методів знаходження причинних зв’язків.
- •103. Визначення аналогії як умовиводу. 104. Структура умовиводів за аналогією.
- •105. Види аналогії.
- •106. Умови підвищення ефективності аналогій.
- •107. Поняття аргументації.
- •108. Визначення доведення як логічної процедури. 109. Характеристика структури довення. 110. Основні форми демонстрації.
- •111. Визначення прямого доведення. 112. Основа поділу доведень на прямі і непрямі. 114. Хід побудови апагогічного доведення. 115. Визначення розділового доведення.
- •116. Характеристика спростування як логічної процедури. 117. Визначення видів спростування. 118. Способи спростування тези. 119. Спростування аргументів і демонстрації.
- •120. Правила і помилки стосовно тези.
- •121. Правила і помилки стосовно аргументів. 122. Помилки, які виникають при порушенні правил стосовно аргументів.
- •123. Характеристика правил стосовно демонстрації.
6. Основні форми чуттєвого пізнання.
Мета чуттєвого пізнання - зафіксувати предмет у вигляді факту чуттєвої наявності. Реалізує цю мету чуттєве пізнання через свої форми: відчуття, сприйняття, уявлення.
Предмети та явища навколишньої дійсності, впливаючи на органи чуття, викликають різноманітну інформацію (зорову, дотикову), що й складає зміст такого рівня чуттєвого пізнання, як відчуття. Отже, відчуття є відображенням окремих властивостей предметів та явищ дійсності (колір, звук), які діють на наші органи чуття.
За допомогою сприйняття отримують інформацію про предмети та явища навколишнього світу у їх цілісному вигляді. Так, сприйняття квітки дає нам не тільки інформацію про її окремі властивості, а насамперед формує зоровий образ про неї як своєрідний предмет, відмінний від її середовища.
Необхідною умовою формування інформації про предмет у вигляді відчуття і сприйняття є безпосередня наявність предмета чи явища. Тільки тоді можна виділити окремі властивості предмета або ж характеризувати предмет у його цілісності.
Але ми можемо отримати інформацію про предмет і не споглядаючи його. Відомості про предмети та явища, які сприймалися раніше, можуть відновлюватися в нашій уяві у вигляді різних образів. Ось ці образи і є уявленнями. Отже, у я в л е н н я м називають таку форму чуттєвого пізнання, яка продукує інформацію про предмет у вигляді наочних образів.
На рівні уявлення ми намагаємося подолати хаотичне розмаїття відомостей про предмет, отриманих за допомогою відчуття і сприйняття, встановити тотожність між предметом і його наочним образом, нехтуючи відчуттям і сприйняттям як менш досконалими формами чуттєвого пізнання.
Але для уявлення, як і для чуттєвого пізнання в цілому, характерним є брак диференціації одиничного і загального, суттєвого і несуттєвого, випадкового і закономірного. А без такої диференціації неможливий генезис знання про предмет. Це й зумовлює необхідність такого ступеня пізнання, яким є абстрактне мислення.
7. Характерні особливості абстрактного мислення
Для уявлення, як і для чуттєвого пізнання в цілому, характерним є брак диференціації одиничного і загального, суттєвого і несуттєвого. А без такої диференціації неможливе формування знання про предмет. Це й зумовлює необхідність такого ступеня пізнання, яким є абстрактне мислення (від латинського «відокремлення, відволікання»).
Характерні особливості абстрактного мислення:
Узагальненість- це така риса абстрактного мислення, яка розкриває його здатність характеризувати предмети і явища через сукупність їх суттєвих ознак. На рівні чуттєвого пізнання предмет постає у вигляді наочного образу, а на рівні абстрактного мислення - у вигляді поняття.
Опосередкованість - це фіксація факту незалежності знання від предмета. Тобто, виникнувши, знання набуває певної відносної самостійності. З ним ми можемо поводитися як з чимось реально існуючим і використовувати як фундамент та для добування нового знання.
Зв'язок з мовою. М о в а - це безпосередня реальність думки. Завдяки ній ми не тільки фіксуємо отримане знання, а й передаємо інформацію один одному. Людина, вивчаючи мову, оволодіває і певними прийомами міркування.
Активність характеризує весь процес пізнання в цілому, але активність перш за все - це ознака абстрактного мислення. Утворюючи наукові поняття, людина перетворює знання про предмети дійсності, виражає їх не тільки засобами природної мови, але й за допомогою символів формалізованої мови .