- •Основні дефініції поняття логіка
- •2. Поняття культури мислення
- •3. Формальні правила міркування
- •4. Порівняльна характеристика змістовних і формальних правил мислення.
- •5. Характристика визначень «мислення», «свідомість», «абстрактне мислення»
- •6. Основні форми чуттєвого пізнання.
- •7. Характерні особливості абстрактного мислення
- •8. Дефініція предмета логіки як науки
- •9. Поняття про форми мислення.
- •10. Характеристика основних формально-логічних законів
- •11. Істинність і формальна правильність міркування.
- •12. Дефініція мови.
- •13. Типологія мов.
- •14. Мова як знакова система. Види знаків.
- •15. Рівні семіотичного аналізу мови.
- •16. Формалізація як загальнонауковий феномен
- •17. 28. Особливості формалізації в логіці
- •18. Порівняльна характеристика природної і формалізованої мови.
- •19.Історичний характер логіки як науки. 20.Особливості логіки Стародавньої Індії.21-27.
- •27. Співвідношення традиційної логіки та сучасної. 29. Співвідношення понять «традиційна логіка», «сучасна логіка», «символічна логіка», «математична логіка».
- •30. Мовні засоби вираження поняття.
- •31.Види ознак предмета думки.
- •32. Дефініція змісту поняття.
- •33. Типологія ознак за субстанціональністю.
- •34. Родові та видові ознаки.
- •35. Дефініція обсягу поняття.
- •36. Типологія видів понять.
- •37. Логічні відношення між сумісними поняттями.
- •38. Логічні відношення між несумісними поняттями.
- •39. Обмеження та узагальнення понять.
- •40. Структура операції поділу понять.
- •41. Види поділу понять.
- •42. Правила поділу понять та можливі помилки при їх порушенні.
- •43. Природна та штучна класифікації.
- •44. Розчленування цілого на частини.
- •45. Види визначення.
- •46. Структура операції визначення поняття.
- •47. Види реальних дефініцій.
- •5. Індуктивне визначення - процедура, яка передбачає явну вказівку на вихідні елементи (вони або повністю перераховуються, або дається критерій, за яким можна виділити їх із певної множини);
- •48. Види номінальних дефініцій.
- •49. Правила визначення.
- •50. Які існують найуживаніші дефініції суджень?
- •51. Логічна структура судження.
- •52. Співвідношення понять: «судження», «речення», «висловлювання»
- •53. Типологія атрибутивних суджень за кількістю і якістю.
- •54. Розподіленість термінів атрибутивного судження.
- •55. Види логічних відношень між атрибутивними судженнями.
- •56. Типологія суджень з відношеннями.
- •57. Змістовний та формальний аспект трактування суджень існування.
- •58. Поділ суджень на категоричні і некатегоричні.
- •59. Поняття «модальність». 60. Види суджень за об’єктивною і логічною модальністю.
- •61. Роль запитання в пізнанні. 62. Типологія запитань.
- •63. Види відповідей.
- •64. Співвідношення граматичного і логічного сполучників.
- •65. Використання мови логіки висловлювань для тлумачення складних суджень.
- •66. Характеристика логічних відношень між складними судженнями.
- •67. Структура умовиводу. 68. Поняття індуктивного та дедуктивного умовиводів.
- •69. Поняття висновку логіки висловлювань. 70. Типологія правил висновку логіки висловлювань.
- •71. Визначення основних прямих правил. 72. Характеристика основних непрямих правил.
- •73. Способи обґрунтування правил висновку логіки висловлювань. 74. Побудова доведення правил висновку.
- •75. Поняття аналітичного правила. 76. Визначення методу аналітичних таблиць. 77. Побудова аналітичної таблиці. 78. Структура аналітичної таблиці.
- •79. Умовно-категоричний умовивід і його правильні різновиди.
- •80. Правило транзитивності імплікації.
- •81. Різновиди розділово-категоричного силогізму.
- •82. Поняття дилеми. 84. Логічна структура дилем.
- •85. Обернення як безпосередній умовивід.
- •86. Характеристика перетворення і протиставлення предикатів як безпосередніх умовиводів.
- •87. Умовиводи за логічним квадратом. 88. Їх бгрунтування.
- •89. Структура простого категоричного силогізму.
- •90. Поняття фігури та модусу простого категоричного силогізму.
- •91. 92. Загальні та спеціальні правила фігур простого категоричного силогізму.
- •93. Виведення модусів фігур простого категоричного силогізму. 94. Обгрунтування модусів фігур 2,3,4 шляхом звернення їх до модусів 1 фігури.
- •95. Визначення недедуктивного умовиводу. 96. Типологія умовиводів.
- •97. Характерні особливості повної індукції.
- •98. Своєрідність математичної індукції.
- •99. Види неповної індукції.
- •100. Визначення популярної індукції. 101. Заходи, які підвищують надійність висновку в популярній індукції.
- •102. Характеристика методів знаходження причинних зв’язків.
- •103. Визначення аналогії як умовиводу. 104. Структура умовиводів за аналогією.
- •105. Види аналогії.
- •106. Умови підвищення ефективності аналогій.
- •107. Поняття аргументації.
- •108. Визначення доведення як логічної процедури. 109. Характеристика структури довення. 110. Основні форми демонстрації.
- •111. Визначення прямого доведення. 112. Основа поділу доведень на прямі і непрямі. 114. Хід побудови апагогічного доведення. 115. Визначення розділового доведення.
- •116. Характеристика спростування як логічної процедури. 117. Визначення видів спростування. 118. Способи спростування тези. 119. Спростування аргументів і демонстрації.
- •120. Правила і помилки стосовно тези.
- •121. Правила і помилки стосовно аргументів. 122. Помилки, які виникають при порушенні правил стосовно аргументів.
- •123. Характеристика правил стосовно демонстрації.
65. Використання мови логіки висловлювань для тлумачення складних суджень.
Мова логіки висловлювань — це штучна мова, призначена для аналізу логічної структури складних висловлювань.
Вона характеризується алфавітом (списком знакових засобів) і визначенням формули.
АЛФАВІТ або знаки змінних логіки висловлювань: Р, q, r, s,... Ці знаки служать для позначення простих висловлювань природної мови. У зв'язку з цим їх ще називають пропозиційними змінними.
Знаки логічних сполучників:
~ — знак заперечення ;
/\ — знак кон'юнкції
\/ — знак диз'юнкції
→ — знак імплікації
↔ — знак еквіваленції
Ці знаки служать для позначення граматичних сполучників природної мови і деяких знаків пунктуації.
Технічні знаки:
( — ліва дужка;
) — права дужка,
, — кома.
Використовуючи знакові засоби мови логіки висловлювань та визначення формули, можна формалізувати будь-яке дескриптивне висловлювання природної мови, тобто замінити його формулою, яка в явному вигляді виражатиме його логічну форму.
Для цього необхідно зробити такі кроки:
1) виділити усі прості висловлювання, які входять до складного висловлювання, та позначити їх пропозиційними змінними;
2) визначити логічні сполучники, які зв'язують прості висловлювання, та позначити їх відповідними знаками;
3) записати формулу.
66. Характеристика логічних відношень між складними судженнями.
До складних відносяться:
з'єднувальні - складні судження, які утворюються із двох або більше простих суджень, зв'язаних таким логічним сполучником, як кон'юнкція
2) роз'єднувальні - судження, яке складається із двох і більше простих суджень, зв'язаних таким логічним сполучником, як диз'юнкція. має два значення: слабка (буде істинним при наявності в його складі істинного хоча б одного простого судження) і сильна диз'юнкція (буде істинним при реалізації лише однієї альтернативи і не реалізації іншої).
3) умовні - складне судження, яке складається із двох простих суджень, з'єднаних таким логічним сполучником, як імплікація. Судження, яке стоїть до знаку імплікації, називається – антецедентом (підставою), а після – консиквентом. Існує три види підстав: "достатня підстава", "необхідна підстава", "достатня і необхідна підстава". Достатньою підставою називається підстава, при наявності якої наслідок наступає, а при її відсутності наслідок може як наступити, так і не наступити. Необхідною підставою є підстава, відсутність якої викликає відсутність наслідку, а при її наявності наслідок як може наступити, так і не наступити.
в умовному судженні не можна переставляти місцями судження, які його складають. Воно найбільш повно показує, що в складних судженнях прості судження зв'язуються логічними сполучниками за значенням, а не за змістом.
4) еквівалентні - складне судження, яке складається із двох простих, з'єднаних таким логічним сполучником, як еквіваленція".
Запереченням називається логічна дія, за допомогою якої істинне судження перетворюється в хибне, а хибне - в істинне.
Складні судження поділяють на:
порівнювані - судження, які складаються з одних і тих же простих суджень, але різняться логічними термінами.
- сумісні - при однакових наборах значень простих можуть бути істинними
- несумісні - при однакових наборах значень простих не можуть бути разом істинними.
2) непорівнювані
Між сумісними складними судженнями існують відношення:
а) еквівалентності - при однакових наборах значень їх змінних набувають одні й ті самі значення.
б) часткової сумісності - при однакових наборах значень простих висловлювань не можуть мати одночасно значення хибності.
в) логічного слідування - не може бути так, щоб А було істинне, а В-хибне
Для несумісних складних суджень характерні відношення:
а) протиріччя - при однакових наборах змінних не можуть бути одночасно істинними і одночасно хибними.
б) протилежності - при однакових наборах значень їх змінних не можуть бути одночасно істинними (в крайньому випадку одне з них обов'язково буде хибним).