27. Співвідношення традиційної логіки та сучасної. 29. Співвідношення понять «традиційна логіка», «сучасна логіка», «символічна логіка», «математична логіка».
Логіка як наука є єдиною теорією. Ця єдність обумовлена тим, що і для традиційної, і для сучасної логіки предмет і метод залишаються одними і тими самими. Відмінність полягає лише в тому, що в сучасній логіці метод формалізації застосовується послідовніше. Це й стало однією з підстав називати сучасну логіку математичною. Іноді ці терміни «сучасна логіка» і «математична логіка» розглядають як синоніми. Тим більше, що між методами сучасної логіки і математики є певна подібність і, власне, вперше славу сучасній логіці принесло застосування її засобів до розв'язання кризових ситуацій у математиці. У межах спеціального аналізу треба розрізняти поняття «сучасна логіка» і «математична логіка». Математична логіка — це один із прикладних аспектів сучасної логіки, який досліджує основи математики.
Коли ж ми даємо визначення традиційної логіки, то зазначаємо, що це такий розділ логіки як науки про мислення в якому застосовується метод формалізації у напівформальному вигляді (тобто, поряд із штучною символікою використовуються фрагменти природної мови, наприклад, "Будь-яке Б є Р"). Сучасна логіка застосовує метод формалізації в чистому вигляді, виключаючи будь-які засоби природної мови.
Із схеми очевидно, що сучасна логіка включає в себе два розділи. Предметом аналізу у цій частині підручника буде саме «класична логіка», до складу якої входять «логіка висловлювань» і «логіка предикатів».
Символічною сучасна логіка називається через те, що формальний метод, котрий лежить в її основі, передбачає представлення об'єктів вивчення символами та символьними конструкціями. Відтак логіка стає наукою про знаки, семіотикою.
30. Мовні засоби вираження поняття.
Оскільки поняття є форма абстрактного мислення, то для нього, як для абстрактного мислення в цілому, характерна така ознака як зв'язок з мовою. Тобто, мовною формою понять в природній мові є слова і словосполучення.
Зв'язок поняття і мови полягає в тому, що будь-яке слово реалізується, втілюється у понятті, але не всяке слово чи словосполучення виражає поняття. Функція слів чи словосполучень полягає у "називанні" понять, але вони безпосередньо не співпадають з словесним виразом ознак, що фіксуються в понятті.
Оскільки слово - це знак, то воно володіє двома типами значень - денотацією і смислом. Денотацією слова є предмет, який воно називає, а смислом - інформація про цей предмет. Коли слово виражає поняття, то справедливо стверджувати, що смислом слова є поняття, як концентроване знання про предмет. Але не всяке слово виражає поняття. Так, понять не виражають частки, вигуки тому, що їх смислом є емоційні або вольові спонукання. Не виражають понять і власні, прості терми, смислом яких є іменування предмета ("Предмет називається так-то"). Тоді поняття - це смисли слів, які є описовими іменами і предикаторами (загальними іменами).
Відмінність між словом і поняттям полягає не тільки в тому, що не всяке слово виражає поняття, а й в тому, що слова природної мови полісемічні, багатозначні.1 Слово може отримати усталений смисл тільки у певному контексті. Поняття ж однозначні.