- •Основні дефініції поняття логіка
- •2. Поняття культури мислення
- •3. Формальні правила міркування
- •4. Порівняльна характеристика змістовних і формальних правил мислення.
- •5. Характристика визначень «мислення», «свідомість», «абстрактне мислення»
- •6. Основні форми чуттєвого пізнання.
- •7. Характерні особливості абстрактного мислення
- •8. Дефініція предмета логіки як науки
- •9. Поняття про форми мислення.
- •10. Характеристика основних формально-логічних законів
- •11. Істинність і формальна правильність міркування.
- •12. Дефініція мови.
- •13. Типологія мов.
- •14. Мова як знакова система. Види знаків.
- •15. Рівні семіотичного аналізу мови.
- •16. Формалізація як загальнонауковий феномен
- •17. 28. Особливості формалізації в логіці
- •18. Порівняльна характеристика природної і формалізованої мови.
- •19.Історичний характер логіки як науки. 20.Особливості логіки Стародавньої Індії.21-27.
- •27. Співвідношення традиційної логіки та сучасної. 29. Співвідношення понять «традиційна логіка», «сучасна логіка», «символічна логіка», «математична логіка».
- •30. Мовні засоби вираження поняття.
- •31.Види ознак предмета думки.
- •32. Дефініція змісту поняття.
- •33. Типологія ознак за субстанціональністю.
- •34. Родові та видові ознаки.
- •35. Дефініція обсягу поняття.
- •36. Типологія видів понять.
- •37. Логічні відношення між сумісними поняттями.
- •38. Логічні відношення між несумісними поняттями.
- •39. Обмеження та узагальнення понять.
- •40. Структура операції поділу понять.
- •41. Види поділу понять.
- •42. Правила поділу понять та можливі помилки при їх порушенні.
- •43. Природна та штучна класифікації.
- •44. Розчленування цілого на частини.
- •45. Види визначення.
- •46. Структура операції визначення поняття.
- •47. Види реальних дефініцій.
- •5. Індуктивне визначення - процедура, яка передбачає явну вказівку на вихідні елементи (вони або повністю перераховуються, або дається критерій, за яким можна виділити їх із певної множини);
- •48. Види номінальних дефініцій.
- •49. Правила визначення.
- •50. Які існують найуживаніші дефініції суджень?
- •51. Логічна структура судження.
- •52. Співвідношення понять: «судження», «речення», «висловлювання»
- •53. Типологія атрибутивних суджень за кількістю і якістю.
- •54. Розподіленість термінів атрибутивного судження.
- •55. Види логічних відношень між атрибутивними судженнями.
- •56. Типологія суджень з відношеннями.
- •57. Змістовний та формальний аспект трактування суджень існування.
- •58. Поділ суджень на категоричні і некатегоричні.
- •59. Поняття «модальність». 60. Види суджень за об’єктивною і логічною модальністю.
- •61. Роль запитання в пізнанні. 62. Типологія запитань.
- •63. Види відповідей.
- •64. Співвідношення граматичного і логічного сполучників.
- •65. Використання мови логіки висловлювань для тлумачення складних суджень.
- •66. Характеристика логічних відношень між складними судженнями.
- •67. Структура умовиводу. 68. Поняття індуктивного та дедуктивного умовиводів.
- •69. Поняття висновку логіки висловлювань. 70. Типологія правил висновку логіки висловлювань.
- •71. Визначення основних прямих правил. 72. Характеристика основних непрямих правил.
- •73. Способи обґрунтування правил висновку логіки висловлювань. 74. Побудова доведення правил висновку.
- •75. Поняття аналітичного правила. 76. Визначення методу аналітичних таблиць. 77. Побудова аналітичної таблиці. 78. Структура аналітичної таблиці.
- •79. Умовно-категоричний умовивід і його правильні різновиди.
- •80. Правило транзитивності імплікації.
- •81. Різновиди розділово-категоричного силогізму.
- •82. Поняття дилеми. 84. Логічна структура дилем.
- •85. Обернення як безпосередній умовивід.
- •86. Характеристика перетворення і протиставлення предикатів як безпосередніх умовиводів.
- •87. Умовиводи за логічним квадратом. 88. Їх бгрунтування.
- •89. Структура простого категоричного силогізму.
- •90. Поняття фігури та модусу простого категоричного силогізму.
- •91. 92. Загальні та спеціальні правила фігур простого категоричного силогізму.
- •93. Виведення модусів фігур простого категоричного силогізму. 94. Обгрунтування модусів фігур 2,3,4 шляхом звернення їх до модусів 1 фігури.
- •95. Визначення недедуктивного умовиводу. 96. Типологія умовиводів.
- •97. Характерні особливості повної індукції.
- •98. Своєрідність математичної індукції.
- •99. Види неповної індукції.
- •100. Визначення популярної індукції. 101. Заходи, які підвищують надійність висновку в популярній індукції.
- •102. Характеристика методів знаходження причинних зв’язків.
- •103. Визначення аналогії як умовиводу. 104. Структура умовиводів за аналогією.
- •105. Види аналогії.
- •106. Умови підвищення ефективності аналогій.
- •107. Поняття аргументації.
- •108. Визначення доведення як логічної процедури. 109. Характеристика структури довення. 110. Основні форми демонстрації.
- •111. Визначення прямого доведення. 112. Основа поділу доведень на прямі і непрямі. 114. Хід побудови апагогічного доведення. 115. Визначення розділового доведення.
- •116. Характеристика спростування як логічної процедури. 117. Визначення видів спростування. 118. Способи спростування тези. 119. Спростування аргументів і демонстрації.
- •120. Правила і помилки стосовно тези.
- •121. Правила і помилки стосовно аргументів. 122. Помилки, які виникають при порушенні правил стосовно аргументів.
- •123. Характеристика правил стосовно демонстрації.
73. Способи обґрунтування правил висновку логіки висловлювань. 74. Побудова доведення правил висновку.
Аналізуючи правила, природно виникає питання, чи можна перевірити надійність цих правил, їх коректність. На рівні семантики це можна зробити шляхом побудови таблиць істинності, шляхом еквівалентиних перетворень, методом аналітичних таблиць (про що буде сказано пізніше). На рівні синтаксису така перевірка здійснюється через побудову доведення останнього рядка правила.
Побудова таблиць істинності, еквівалентні перетворення (КНФ) досить громіздкі, тому можна запропонувати такий спосіб. Між засновками і висновком існує відношення логічного слідування, тому при істинності засновків висновок повинен бути обов’язково істинним. Схематично така перевірка коректності правила висновку зображується таким чином:
Синтаксичне обґрунтування правила висновку передбачає побудову виведення останнього рядка із засновків.
Для цього розгорнемо правило, вставивши між засновками і висновком проміжні ланки, які в правилі опущені.
Доведення здійснюється таким способом:
1. Виписуємо засновки, що входять до правила.
2. Зліва виписуємо кроки доведення.
3. Справа напроти кожного кроку виписуємо його підставу (це може бути домовленість про введення чергового припущення, або певне правило). Праву сторону такого запису називають аналізом доведення.
Здійснимо доведення правила ТІ:
75. Поняття аналітичного правила. 76. Визначення методу аналітичних таблиць. 77. Побудова аналітичної таблиці. 78. Структура аналітичної таблиці.
Основу методу аналітичних таблиць складає звичайне визначення таблиць істинності для пропозиційних зв'язок, а сама аналітична таблиця будується навпаки. Виходимо із того, що значення істинності усього виразу нам відомо, залишається знайти лише значення істинності для елементарних висловлювань, з яких складається цей вираз.
Для побудови аналітичної таблиці необхідно виконати такі умови:
1. Нумерацію рядків таблиці розпочинають з 0 (нуля).
2. Наслідки відділяються від припущення горизонтальною рискою.
3. Наслідки, які отримані із одного з попередніх висловлювань позначають римськими цифрами.
4. Аналітична таблиця складається з гілок. Таблиця вважається замкненою, якщо в ній зустрічається пара висловлювань ТА і ТА, а вся аналітична таблиця вважається замкненою, коли кожна її гілка замкнена. Замкненість аналітичної таблиці позначається знаком (+).
Якщо висновок логіки висловлювань неправильний, то при побудові аналітичної таблиці отримаємо хоча б одну незамкнену гілку. Побудуємо аналітичну таблицю висловлювання:
79. Умовно-категоричний умовивід і його правильні різновиди.
У м о в н о - к а т е г о р и ч н и м називається умовивід, у якому один засновок умовне судження, а другий засновок і висновок категоричні судження.
Існує два різновиди умовно-категоричного умовиводу:
- modus ponens ( "від ствердження підстави до ствердження наслідку".) ПР: Якщо гіпотеза підтверджується на практиці, то вона стає теорією. Дана гіпотеза підтверджується практикою. Отже, вона перетворюється в теорію.
- modus tollens ( "від заперечення наслідку до заперечення підстави"). ПР: Якщо у діях підозрюваного є ознаки складу злочину, то порушується кримінальна справа. Кримінальна справа стосовно громадянина N не порушена. Отже, в діях громадянина N немає ознак складу злочину.
Щоб відрізнити правильні умовно-категоричні умовиводи від неправильних потрібно співставити структуру конкретного умовиводу із структурами стверджувального і заперечувального модусів умовно-категоричних умовиводів.