- •Поняття та система юридичної науки. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука: поняття та риси.
- •Предмет загальної теорії держави і права, його структура.
- •Функціональне призначення теорії держави і права.
- •Загальні (філософські) підходи до дослідження держави і права.
- •Загальнонаукові методи пізнання держави і права. Спеціальні та власні методи правознавства.
- •Загальна теорія держави і права в системі юридичних наук. Загальна теорія держави і права як навчальна дисципліна, її завдання та система.
- •Теорії походження держави і права.
- •Загальні закономірності виникнення держави і права. Ознаки держави, що відрізняють її від самоврядування первісної общини.
- •Ознаки права, що відрізняють його від соціальних норм первісної общини.
- •Поняття та ознаки держави.
- •Державна влада: поняття і елементи. Легалізація та легітимація державної влади.
- •Державний суверенітет: поняття, характеристика.
- •Типологія держави: цивілізаційний підхід.
- •Типологія держави: формаційний підхід.
- •Поняття та класифікація функцій держави.
- •2. За соціальним значенням державної діяльності функції держави поділяються на:
- •3. За часом здійснення, або за тривалістю у часі їхнього здійснення державні функції у правовій науці поділяють на:
- •4. За сферами політичної спрямованості (внутрішня і зовнішня політика) функції держави поділяють на:
- •Внутрішні та зовнішні функції держави.
- •Поняття і структура форми держави.
- •Форма державного правління: поняття та види. Особливості монархічної та республіканської форм правління.
- •Форма державного устрою: поняття, види та загальна характеристика.
- •Державно-правовий режим: поняття, різновиди. Риси демократичних і недемократичних режимів.
- •Міжнародні об'єднання держав: види, особливості.
- •Механізм держави і його структура.
- •Поняття державного апарату. Державні органи та їх види.
- •Принципи організації і діяльності державного апарату. Поділ державної влади.
- •Загальна характеристика і функції органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
- •Організація влади на місцях. Взаємодія місцевих державних органів і органів місцевого самоврядування.
- •Державна служба та її види. Державний службовець, посадова особа.
- •Основні підходи до праворозуміння.
- •Поняття та ознаки права.
- •Право і його зовнішні форми.
- •Функції та цінність права.
- •Поняття, загальні риси і види соціальних норм.
- •Право і мораль. Право і політичні норми. Право і релігійні норми. Право і технічні норми.
- •Корпоративні норми, їх особливості і взаємодія з правом.
- •Правоутворення: поняття та етапи.
- •Поняття форми права. Співвідношення форми і джерела права.
- •Правовий звичай: поняття, ознаки.
- •Судовий прецедент і судова практика як джерела права.
- •Нормативно-правовий договір: поняття, характерні риси, види.
- •Нормативно-правовий акт: поняття, характерні риси.
- •Загальні принципи права та правова доктрина як джерела права.
- •Поняття, риси та класифікація принципів права.
- •Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права: поняття, види.
- •Загальні принципи права: поняття, загальна характеристика.
- •Галузеві та міжгалузеві принципи права. Принципи правових інститутів.
- •Поняття правового регулювання суспільних відносин. Способи, методи та типи правового регулювання. Правовий режим.
- •Види правового регулювання.
- •Механізм правового регулювання суспільних відносин: поняття, характеристика елементів.
- •Ефективність правового регулювання: поняття, чинники.
- •Поняття та загальні ознаки норм права.
- •Види норм права.
- •Структура норми права: поняття. Види гіпотез, диспозицій та санкцій норми права.
- •Спеціалізовані норми права: природа, особливості та значення в правовому регулюванні.
- •Співвідношення норми права і припису статті нормативно-правового акта.
- •Поняття і структура системи права.
- •Публічне і приватне право: поняття, ознаки.
- •Загальна характеристика галузей та інститутів права.
- •Поняття системи законодавства, її співвідношення з системою права.
- •Структура системи законодавства. Чинники формування та розвитку системи законодавства.
- •Співвідношення норм міжнародного і національного права.
- •Нормотворчість: поняття, функції, принципи.
- •Стадії створення нормативно-правових актів.
- •Поняття та ознаки нормативно-правового акта.
- •Поняття, ознаки, види законів.
- •Підзаконні нормативно-правові акти: поняття, класифікація.
- •Дія нормативно-правових актів у часі, у просторі та за колом осіб.
- •Нормотворча техніка як різновид юридичної техніки. Нормотворча техніка: поняття, елементи, види.
- •Законодавча техніка: засоби та правила.
- •Поняття систематизації нормативно-правових актів. Облік, інкорпорація та консолідація як форми систематизації нормативно-правових актів.
- •Кодифікація та створення зводу законів як особливі змістовні форми систематизації нормативно-правових актів.
- •Поняття юридичних колізій та їх види.
- •Колізії в законодавстві, їх види. Способи зменшення колізійності законодавства.
- •Поняття, риси та види правових відносин.
- •Суб'єкти правових відносин, їх види. Правосуб'єктність.
- •Поняття і види об'єктів правових відносин.
- •Суб'єктивні права, правомочність та юридичні обов'язки суб'єктів права.
- •Юридичні факти: поняття, критерії класифікації та види.
- •Поняття і види правової поведінки.
- •Правомірна поведінка: поняття, основні ознаки та види.
- •Поняття правопорушення, його ознаки.
- •Юридичний склад правопорушення: поняття, основні елементи та їх характеристика.
- •Види та причини правопорушень.
- •Поняття юридичної відповідальності. Підстави юридичної відповідальності.
- •Види юридичної відповідальності.
- •Цілі, функції та принципи юридичної відповідальності.
- •Поняття та ознаки юридичної діяльності.
- •Структура юридичної діяльності. Правові форми діяльності органів держави.
- •Юридичний процес: поняття. Процесуальна форма та її структурні елементи.
- •Поняття реалізації правових норм.
- •Застосування норм права як специфічна форма його реалізації.
- •Стадії застосування нормативних приписів.
- •Основні вимоги до правильного застосування нормативних приписів. Акти правозастосування, їх види.
- •Прогалини в законодавстві і засоби їх заповнення та усунення.
- •Поняття та способи тлумачення норм права.
- •Офіційне і неофіційне тлумачення норм права.
- •Правотлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види.
- •Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту.
- •Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна характеристика.
- •Види прав, свобод і обов'язків людини і громадянина. Їх система в Конституції України 1996 року.
- •Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній, правовій державі.
- •Юридичні обов'язки людини і громадянина, їх види.
- •Формування концепції громадянського суспільства. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •Інститути громадянського суспільства. Становлення громадянського суспільства в Україні.
- •Поняття та структура політичної системи громадянського суспільства.
- •Держава та політичні партії в політичній системі громадянського суспільства.
- •Політичні партії: правове регулювання статусу та діяльності.
- •Демократія як форма реалізації народовладдя. Форми та інститути демократії як прояв державної влади.
- •Принципи демократії – основа організації і функціонування державної влади.
- •Функції демократії. Демократія і самоврядування.
- •Концепція правової держави: виникнення та розвиток.
- •Поняття і ознаки правової держави. Верховенство права. Верховенство права і законність.
- •Поняття та ознаки правопорядку.
- •Поняття і ознаки соціальної держави. Шляхи формування соціальної, правової держави в Україні.
- •Поняття, структура та функції правосвідомості.
- •Види правосвідомості.
- •Правосвідомість і право. Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм.
- •Поняття правової культури. Види та типи правових культур.
- •Правова культура особистості. Правова культура суспільства. Правова субкультура і правова контркультура.
- •Поняття та структура правової системи.
- •Загальна характеристика правових систем сучасності. Риси основних правових сімей.
- •Наступність у правовій системі суспільства. Становлення та розвиток правової системи України.
-
Види правосвідомості.
Усвідомленню сутності правосвідомості сприяють проведені за різними критеріями класифікації. Так, з точки зору глибини відображення правової дійсності вирізняють три рівня правосвідомості.
Побутова (емпірична) правосвідомість — це найпоширеніший рівень правової свідомості, який формується відповідно до набутої правової освіти на основі повсякденного досвіду людей у сфері правового регулювання. Як правило, вона має емоційний, поверховий характер, отже, в її структурі домінує правова психологія. Для людей з таким рівнем правосвідомості характерне знання в загальних рисах окремих принципів права, а також поєднання правових поглядів з моральними, етичними настановами.
Професійна правосвідомість притаманна юристам-профе-сіоналам. Вона формується внаслідок отримання спеціальної професійної (юридичної) підготовки, а також під час роботи в юридичній сфері (в правоохоронних органах, суді, адвокатурі, нотаріаті тощо). Носії професійної правосвідомості, як правило, не лише володіють спеціалізованими, конкретизованими знаннями чинного законодавства, але й вмінням, навичками його застосування. Разом з тим слід зазначити, що професійній правосвідомості, внаслідок певної спеціалізації юристів, властивий диференційований характер. Так, найвищий рівень правосвідомості серед юристів-практиків притаманний суддям, які в процесі здійснення правосуддя зустрічаються з найрізноманітнішими правовими і пов'язаними з правом явищами.
Для юристів рівень правової підготовки має вирішальне значення. Він є вищим за рівень знань пересічного законослухняного громадянина. Цей рівень обумовлений як необхідністю знати і розуміти право, так і вмінням його застосовувати. Так, у процесі правозастосування існують окремі етапи (встановлення фактичних обставин справи, юридична кваліфікація діяння
, тлумачення норм права, прийняття рішення у справі), кваліфіковано виконати які можуть тільки юристи.
Наукова, теоретична правосвідомість у цілому притаманна науковцям, викладачам вищих навчальних закладів юридичного профілю, які займаються теоретичною розробкою загальних або галузевих правових проблем. На відміну від буденної наукова правосвідомість передбачає не лише наявність юридичної освіти, але й уміння оперувати правовими категоріями, принципами, теоріями, концепціями, здійснювати широкі і глибокі узагальнення правового матеріалу, тобто має систематизований, комплексний характер. Сутність та особливість наукової правосвідомості розкривається також через співвідношення її структурних елементів — у ній правова ідеологія превалює над правовою психологією.
За суб'єктами (носіями) правосвідомість поділяється на індивідуальну, групову, масову та суспільну. Разом з тим зазначимо, що суспільна, групова і масова правосвідомість не існує поза індивідуальною.
Індивідуальна правосвідомість — це система особистих поглядів, уявлень, почуттів з приводу права. Вона формується під впливом індивідуальних обставин життя, зовнішнього середовища і залежить від рівня правової освіти особи.
Групова правосвідомість існує на рівні різних соціальних груп (політичних партій, громадських об'єднань, профспілкових організацій тощо), верств населення, класів. На процес її формування впливає спільність інтересів, традицій, умов життя, а також авторитет лідера групи. Діапазон відмінностей правосвідомості різних груп може бути надзвичайно широким: від можливості створювати тимчасові союзи для досягнення спільної мети (наприклад, передвиборчі блоки або утворення парламентської більшості з представників різних фракцій) до прямого протистояння між ними.
Від групової слід відрізняти масову правосвідомість, яка характерна для нестабільних, тимчасових суспільних утворень, наприклад натовпу, учасників мітингів, демонстрацій. Масовій правосвідомості не властиве досягнення згоди учасників таких утворень з широкого кола правових питань, ці об'єднання мають ситуативний характер.
Суспільна правосвідомість притаманна великим соціальним утворенням (населенню країни, окремого регіону, певному етносу). Наприклад, низкою характерних особливостей відрізняється класична юридична правосвідомість, яка заснована на вірі в право і порядок, справедливість суду, тоді як для пострадянських країн властиві ознаки підміни правосвідомості етичними поглядами, поширення правового нігілізму, зневажливе ставлення до права і закону. Слід підкреслити, що протягом десяти років в українському суспільстві зроблені важливі, але тільки перші реальні кроки для утвердження принципів верховенства права, непорушності прав і свобод людини.