Глава 12

Особа може бути зареєстрована матір'ю, батьком дитини на-

віть тоді, коли вона від неї не походить, зокрема в результаті

дії презумпції батьківства (стаття 122 СК), а також відповідно

до статті 123 та частини п'ятої статті 136 цього Кодексу.

Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та

батька, які перебувають у шлюбі між собою

1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, похо-

дить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на під-

ставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони

здоров'я про народження дружиною дитини.

2. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців піс-

ля припинення шлюбу або визнання його недійсним, похо-

дить від подружжя, крім випадку, передбаченого стат-

тею 124 цього Кодексу.

З- Дружина і чоловік мають право подати до державно-

го органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву

про невизнання чоловіка батьком дитини.

У цьому разі походження дитини визначається відпо-

відно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

1. Вагітність дружини, народження дитини - це законо-

мірний, закладений природою результат шлюбних відносин.

Статева любов, заснована на вірності, яка є будівельним

матеріалом шлюбу, зумовила законодавче правило: дитина,

зачата у шлюбі і народжена у шлюбі, а також дитина, яка бу-

ла зачата до шлюбу, але народжена у шлюбі, вважаються та-

кими, що походять від подружжя.

Реєстрація шлюбу між Т. та А. відбулася в суботу зранку, а

ввечері того ж дня народилася дитина. Перед працівником

органу РАЦСу виникло питання, як визначити її походжен-

ня: як дитини, народженої особами, які перебувають у шлю-

бі, чи як дитини, народженої особами, які не перебувають у

шлюбі між собою.

Те, що дитина народилася в той же день, у який відбулася

реєстрація шлюбу, дає підстави стверджувати, що дитина

народилася у шлюбі, зі всіма правовими наслідками, які з

цього випливають.

250

Стаття 122

2. Частина перша статті 122 СК встановлює презумпцію

шлюбного походження дитини, яка складається з двох час-

тин: презумпції материнства дружини та презумпції батьківс-

тва чоловіка.

3. Проблеми, хто є матір'ю дитини, як правило, не існує,

хоча унікальні випадки час від часу виникають.

Презумпція шлюбного материнства стверджує: саме дру-

жина народила дитину і саме ту дитину, яку вона забрала з

пологового медичного закладу.

1. З метою помсти чоловікові, який переїхав на постійне про-

живання в інше місто, О. на підставі свідоцтва про шлюб за-

реєструвала дитину, народжену її сестрою, яка не перебувала

у шлюбі, в результаті чого О. та її чоловік були записані ба-

тьками дитини.

2. Для збереження шлюбу С., яка страждала на безпліддя,

повідомила чоловіка про свою вагітність і необхідність гос-

піталізації для збереження дитини. Імітація вагітності їй

вдалася. Через деякий час С. повернулася додому з дитиною.

А ще через певний проміжок часу обман було викрито.

V

4. Відповідно до презумпції батьківства чоловіка, саме він

є батьком дитини, народженої його дружиною. У зв'язку з

цим дружина не має обов'язку доводити, хто є батьком її

дитини. Ця презумпція заснована на повазі до дружини як

жінки і є законодавчим відбитком моральності її поведінки у

шлюбі як морально-етичного стандарту.

Презумпція батьківства чоловіка (шлюбного батьківства)

поширюється на три групи дітей:

1) тих, які були зачаті і народжені у шлюбі;

2) тих, які були зачаті до шлюбу, але народжені у шлюбі;

3) тих, які були зачаті у шлюбі, але народжені після його

припинення або визнання недійсним.

Презумпція шлюбного батьківства стосовно третьої групи

дітей діє протягом 10 місяців з моменту смерті батька, ро-

зірвання шлюбу або визнання його недійсним. Десять міся-

ців, тобто 280 днів - це той граничний термін, протягом яко-

го дитина може бути живою у лоні матері. У кодексах бага-

тьох держав в інтересах дитини додано до цього числа ще 20

або 22 дні. Тому в них презумпція батьківства діє протягом

300 або 302 днів.

251

РОЗДІЛ III