Глава 13

2. Права батьків щодо виховання дитини розцінюються як

засіб виконання ними своїх обов'язків щодо неї. Тому права

батьків виведені на друге місце - після обов'язків.

Право на особисте виховання дитини дає можливість мате-

рі, батькові бути нерозлучно з нею. Так, якщо мати, з якою

жила дитина, померла, батько має право забрати її до себе,

оскільки його право лтриматиы дитину біля себе переважає

право на дитину баби чи діда. Переважне право батьків на

особисте виховання дитини означає й те, що лінія батьківсь-

кого виховання має бути головною. З огляду на це, дід, баба,

інші особи мають враховувати, що їхня виховна спрямова-

ність повинна узгоджуватись або хоча би не суперечити тому

вихованню, яке дитині дають батьки.

3. У сучасних умовах виховання дитини лише батьками не-

можливе. Телевізійні, радіопрограми, газети, соціальне ото-

чення впливають на виховання дитини поза волею батьків.

Відповідно до статті 5 Хартії прав сім'ї, сім'я має право адек-

ватно захищатися, особливо зважаючи на її наймолодших

членів, від негативних наслідків та зловживань з боку засобів

масової інформації.

У вихованні дитини вагому участь беруть дитячі садки,

школи. Правові відносини між ними та батьками можуть трак-

туватися як договірні, а це означає, що батьки мають реальну

можливість впливати на процес виховання дитини.

4. За статтею 35 Конституції України кожен має право на

свободу віросповідання.

Релігійне виховання дітей, пропагування серед шкільної

молоді основ християнської моралі (знати які не зашкодить і

нехристиянам) набуває особливого значення.

Сім'я має право відкрито визнавати і пропагувати віру в

Бога, брати разом з дітьми участь у публічному культі Бого-

почитання і у вільно обраних програмах релігійного навчан-

ня, виховувати дітей відповідно до своїх релігійних переко-

нань.

5. Батьки мають право вибору щодо форм і методів вихо-

вання, але кожен прояв свободи має Єрунтуватися на твердо-

му знанні предмета. Брак у батьків педагогічних та психо-

логічних знань є причиною помилок у вихованні дитини,

300

Стаття 152

соціальні наслідки яких важко спрогнозувати. При цьому об-

рані батьками форми та методи виховання не повинні супере-

чити статті 150 цього Кодексу.

Слід окремо звернути увагу на лихослів'я у спілкуванні з

дітьми (і не лише з ними), яке міцно увійшло у життя і часто

є основним методом виховання. Нам слід очистити замулені

джерела української національної традиції, основу якої ста-

новила повага до кожної людини, і насамперед дитини.

Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батьків-

ське виховання

1. Право дитини на належне батьківське виховання за-

безпечується системою державного контролю, що встанов-

лена законом.

2. Дитина має право противитися неналежному вико-

нанню батьками своїх обов'язків щодо неї.

3. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав

та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів

державної влади, органів місцевого самоврядування та

громадських організацій.

4. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав

та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чо-

тирнадцяти років.

1. Наявність матері та батька, спільне проживання з ними -

найкраще середовище для розвитку дитини. Проте в окремих

випадках таке проживання є небезпечним для неї, оскільки

поганий життєвий приклад (пияцтво, дебоші, проституція)

стає на перешкоді права дитини на належне батьківське вихо-

вання.

2. Державний контроль за належним виконанням батька-

ми своїх обов'язків має здійснюватися різними органами. На-

самперед, це обов'язок органів опіки та піклування. Відповід-

но до Правил опіки та піклування, затверджених спільним

наказом Державного комітету України у справах сім'ї та мо-

лоді, Міністерства праці та соціальної політики України,

Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я

України від 26 травня 1999 р. , органи освіти мають виявля-

Офіційний вісник України. - 1999. - № 26. - Ст. 1252.

ЗОЇ

РОЗДІЛ III