Глава 13

чись лправаы матері (батька) офіційно відмовитися від дитини,

подавши про це заяву безпосередньо після народження дитини.

Якось жінка привела до РАГСу свою неповнолітню внучку

і під супровід слів лу нашій родині байстрят не було, нема і не

будеы - подала заяву юної матері про відмову від дитини.

Був випадок, коли батьки відмовилися від дитини, оскіль-

ки, маючи трьох дочок, бажали сина, але народилася знову

дівчинка.

Відмовлялися іноді від дитини тому, що мають маленьку

квартиру. Дуже довго довелося службовій особі переконувати

самотню сорокарічну жінку не відмовлятися від дитини, яку

вона народила без шлюбу.

Іноді у заяві про відмову від дитини жінки просять переда-

ти її *у добрі рукиы або зазначають, що лніколи, нікому, жод-

них претензій в майбутньому пред'являти не будутьы.

Аморальність відмови від дитини очевидна, незалежно від

того, якою обставиною вона зумовлена.

Стосовно правової основи заяв про відмову від дитини, то

слід відзначити, що закону, який надавав би право відмови-

тися від дитини, не було і не могло бути. Хоча органи ЗАГСу

приймали такі заяви віддавна.

Правило частини третьої статті 155 СК цінне тим, що гума-

нізує людські відносини, утверджує Шевченкове лнічого кра-

щого немає, як тая мати молодаяы, конкретизує конституцій-

ний принцип державної охорони дитинства.

З набранням чинності Сімейного кодексу прийняття заяв

про відмову від дитини буде остаточно припинено. Однак про-

блеми, які зумовлювали подання таких відмов, можуть бути

якнайшвидше подолані лише завдяки комплексним заходам -

економічним, соціальним, виховним.

4. Поняття лухилення від виконання обов'язкуы нетотож-

не поняттю лневиконання обов'язкуы.

Мати, батько вважатимуться такими, що ухиляються від

виконання своїх батьківських обов'язків, якщо вони за ста-

ном свого психічного здоров'я усвідомлюють значення своїх

дій та можуть керувати ними, а також якщо вони мають юри-

дичну і фактичну можливість до вчинення відповідних дій,

які становлять зміст батьківського обов'язку.

308

Стаття 156

Батько, який перебуває під арештом або позбавлений волі

за вироком суду, не має юридичної можливості для виконан-

ня багатьох дій, які є його юридичним обов'язком. Важкохво-

ра мати може бути позбавлена фактичної можливості вихову-

вати і утримувати дитину. У зв'язку з цим підставою для від-

повідальності батьків є лише їх ухилення від виконання бать-

ківських обов'язків, що включає наявність вини.

5. Батьки зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану їхньою

дитиною. Отже, вони несуть цивільну відповідальність за те,

що не брали участі у її вихованні та догляді за нею, тобто за

свою протиправну поведінку, яка викликала заподіяння шко-

ди іншій особі.

Батьки можуть бути покарані за вироком суду за цілу низку

злочинів, вчинених проти життя, здоров'я, гідності дитини.

6. Відповідно до Сімейного кодексу України до батьків, які

ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, пе-

редбачено застосування таких правових санкцій, які можуть

вважатися юридичною відповідальністю, а саме:

1) передача дитини другому з батьків або іншій особі (стат-

тя 161 СК);

2) позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК);

3) відібрання дитини без позбавлення батьківських прав

(стаття 170 СК);

4) позбавлення права давати згоду на усиновлення дитини

(стаття 219 СК);

5) відшкодування матеріальної та моральної шкоди (стат-

ті 157, 162 СК);

6) стягнення неустойки (стаття 196 СК).

Стаття 156. Права та обов'язки неповнолітніх батьків

1. Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки

щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійсню-

вати самостійно.

2. Неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти ро-

ків, мають право на звернення до суду за захистом прав та

інтересів своєї дитини.

309

РОЗДІЛ III