90. Поняття і види інвестицій

Термін "інвестиція" походить від латинського "invest"- "вкладати". Відповідно до Закону України  «Про інвестиційну діяльність» інвестиції розглядаються як вкладення капіталу (майнових та інтелектуальних цінностей) в об'єкти підприємницького та іншого видів діяльності з метою його подальшого збільшення, отримання соціального, економічного та ін. ефекту. Джерелом приросту капіталу і головним мотивом інвестування є одержуваний інвестором прибуток (доход).

Стаття 1. Інвестиції

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

За об'єктами вкладання коштів (майна) розрізняють інвестиції реальні й фінансові. Реальні інвестиції – це вкладання коштів (майна) у реальні активи -   матеріальні й нематеріальні. Вкладання коштів у різні фінансові активи, насамперед цінні папери або інші інструменти фінансового ринку розглядають як  фінансові  інвестиції. Інвестиції в нематеріальні активи,  пов'язані з науково-технічним прогресом (патенти, ліцензії, ноу-хау, пакети програм, сукупність науково-технічних знань і практичного досвіду; прав використання землі, води, ресурсів, споруд і ін. майнових прав), відносять до  інновацій.

Поняття "капітальні вкладення" трактується більш вузько, ніж "інвестиції".  У відповідності до своєї назви капітальні вкладення являють собою вкладення тільки в основний капітал, тоді як вкладення у інші види економічних ресурсів, такі як інформаційні ресурси, цінні папери, духовний потенціал, матеріальні запаси іменувати капітальними вкладеннями не прийнято або це робиться з застереженнями. Вони складаються із витрат на реконструкцію, розширення, технічне переоснащення діючих та спорудження нових підприємств, заміни основних фондів, що вибули, новими.

Загальний обсяг інвестування , що спрямоване на нове будівництво, реконструкцію або розширення, придбання товарно-матеріальних засобів виробництва за розрахунковий період називають -  валовими інвестиціями.

На відміну від них, чисті інвестиції – це сума валових інвестицій зменшена на величину амортизаційних відрахувань.

За характером участі в інвестуванні розрізняють  прямі й непрямі інвестиції. Пряме інвестуваннявиконують інвестори, які безпосередньо беруть участь у виборі об'єктів інвестування та вкладанні в них коштів (майна, активів). Непрямі інвестиції здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники.

За періодом інвестування -  короткострокові інвестиції здійснюються на період до одного року( короткострокові депо­зитні вклади, придбання короткострокових ощадних сертифікатів тощо).Довгострокові інвестиції проводяться на період понад рік (до 2 , від 2 до 3;  від 3 до 5; понад 5 років.)

За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції при­ватні, державні, іноземні й спільні.Приватніздійснюються фізичними особами, а також юридичними особами з приватним капіталом, державні — державними й місцевими органа­ми влади, державними (казенними) підприємствами з бюджетних і позабюджетних фондів, власних і позичкових коштів,іноземні — фізичними та юридичними особами іноземних держав, спільні — суб'єктами цієї держави та іноземних держав.

За регіональною ознакою розрізняють внутрішні й іноземні інвестиції. До них належить також придбання різних фінансових інструментів інших держав — акцій закордонних компаній, облігацій тощо.

У теорії  розглядають також інші ознаки в класифікації інвестицій.

91. Категорія інвестицій (та похідних від неї понять – інвестування, інвестиційна діяльність, інвестиційні операції, інвестор, об’єкти інвестування, інвестиційний дохід та ін.) мають міжгалузевий характер, проте всі вони пов’язані зі сферою господарювання.

Відносини, що виникають з приводу та в процесі здійснення інвестування (реалізації інвестицій), умовно можна називати інвестиційними відносинами[22, с.27].

Інвестиційні правовідносини є різновидом правовідносин взагалі і мають свої особливості, обумовлені специфікою інвестиційної діяльності, зокрема відносинами власності, оскільки передбачають володіння, користування та розпорядження інвестиціями і отриманим у результаті цього прибутком.

Під інвестиційними правовідносинами слід розуміти врегульовані нормами інвестиційного права суспільні відносини, що виникають унаслідок здійснення інвестиційної діяльності (реалізації інвестицій), а також унаслідок державного впливу на учасників цих відносин, які пов’язані взаємними правами та обов’язками. Ці правовідносини являють собою зв'язок між суб’єктами, змістом якого є суб’єктивні права та обов’язки[

Регулювання інвестиційних відносин здійснюється за допомо­гою методів, притаманних господарському праву, що пов'язано з організаційно-майновим характером цих відносин, поєднанням у них публічних та приватних інтересів, а відтак — необхідністю комплексного регулювання цих відносин із застосуванням різних методів з метою забезпечення збалансованого врахування різних категорій публічних (загальнодержавного, регіональних, місцевих) та приватних інтересів (інвесторів, виконавців, посередників, фінан­сових установ тощо). Методи правового регулювання інвестиційних відносин:- метод автономних рішень (надає можливість прийняття суб'єктами інвестування самостійно, але в межах закону юридичне значущих рішень і обов'язок усіх інших суб'єктів не перешкоджати прийняттю і виконанню цих рішень);- метод владних приписів (передбачає право прийняття юри­дичне значущих рішень органом господарського керівництва, вла­сником майна, юрисдикційним органом і обов'язок суб'єктів гос­подарювання виконати ці рішення);- метод координації або узгодження (забезпечує прийняття юридичне значущих рішень за згодою сторін, шляхом компромісу, як це має місце при укладенні інвестиційних договорів);- метод рекомендацій (полягає у наданні учасникам інвесту­вання пропозицій щодо їх певної - зазвичай ефективної, бажаної для суспільства - поведінки (порядку дій) у сфері інвестування без покладення на них обов'язку щодо виконання рекомендацій).

Отже, має місце поєднання приватно-правових (автономних рі­шень, координації, рекомендацій) та публічно-правових (владних приписів) методів правового регулювання. Перші забезпечують захист приватних інтересів інвесторів (право на самостійність здійснення інвестиційної діяльності, вільне - але в межах закону - використання інвестицій і вільний вибір контрагентів, розпоря­дження результатами інвестування на власний розсуд тощо), а дру­гі - захист суспільних інтересів у процесі здійснення такої діяльності (законодавче закріплена необхідність дотримання технічних, раді­аційних, екологічних, санітарно-гігієнічних, містобудівних, архі­тектурних та інших вимог під час реалізації інвестицій).

92. Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Як вже зазначалося вище інвестиції — це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в ре¬зультаті якої створюється прибуток (доход) або дося¬гається соціальний ефект.

Виходячи із характеру інвестицій, суб'єктного складу інвесторів та джерел інвестування в законодавстві Ук¬раїни, визначаються різні види інвестицій.

За характером цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, інвестиції поділяються на:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устат¬кування та інші матеріальні цінності);

• майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знаць, оформлених у вигляді технічної докумен¬тації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для ор¬ганізації того чи іншого виду виробництва, але не запа¬тентованих (ноу-хау);

• права користування землею, водою, ресурсами, бу¬динками, спорудами, обладнанням, а також іншими май¬новими правами;

• інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у вигляді капітальних вкладень.

За суб'єктним складом інвесторів інвестиції поділя¬ються на:

• інвестиції, здійснювані громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними ор¬ганізаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

• державні інвестиції, здійснювані органами влади і управління України, Автономної Республіки Крим, місце¬вих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

• іноземні інвестиції, здійснювані іноземними грома¬дянами, юридичними особами та державами;

• спільні інвестиції, здійснювані громадянами та юри¬дичними особами України, іноземних держав.

За джерелами фінансування інвестиційної діяльності інвестиції поділяються на такі, що здійснюються за рахунок:

• власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощад¬ження громадян, юридичних осіб тощо);

• позичкових фінансових коштів інвестора (облігацій¬ні позики, банківські та бюджетні кредити);

• залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески грома¬дян і юридичних осіб);

• бюджетних інвестиційних асигнувань;

• безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

Виходячи з того, що інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконува¬ти функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності, можна виділити наступні форми інвестиційної діяльності:

• створення юридичних осіб для ведення інвестицій¬ної діяльності;

• ведення спільної інвестиційної діяльності без ство¬рення юридичної особи на підставі договору про спільну діяльність;

• придбання, не заборонене законами України, неру¬хомого чи рухомого майна шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, об¬лігацій та інших цінних паперів;

• придбання майнових прав;

• інші форми, не заборонені законами України. Однією із форм інвестиційної діяльності е інноваційна діяльність. Інноваційна діяльність здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

• випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

• прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

• реалізацію довгострокових науково-технічних про¬грам з великими строками окупності витрат;

93. Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи Укра­їни та іноземних держав, а також держави.

Інвестори — суб'єкти інвестиційної діяльності, які прий­мають рішення про вкладення власних, позичкових і за­лучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, креди­торів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замов­лень або на підставі доручення інвестора.

Об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні па­пери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і ви­користання яких не відповідає вимогам санітарно-гігіє­нічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також по­рушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і дер­жави, що охороняються законом.