- •3.Поняття, ознаки та учасники господарських правовідносин.
- •4.Господарські правовідносини: види та класифікація.
- •4.Система господарського права як навчальна дисципліна.
- •6.Методи господарсько-правового регулювання.
- •7.Поняття, ознаки та види суб’єктів господарювання.
- •8.Права та обов’язки суб’єкта господарювання.
- •9.Утворення та припинення суб’єкта господарювання.
- •10.Установчі документи суб’єктів господарювання – юридичних осіб.
- •11.Форми та методи державного керівництва економікою
- •12. Загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання
- •13. Порядок розрахунків з кредиторами у разі ліквідації суб’єкта господарювання
- •15.Порядок проведення державної реєстрації юридичної особи
- •16.Порядок проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця.
- •18.Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності юридичної
- •19.Поняття ліцензії та види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню
- •20.Порядок отримання ліцензії суб’єктом господарювання
- •21.Підстави та порядок переоформлення та анулювання ліцензії.
- •22.Види підприємницької діяльності, які підлягають патентуванню.
- •23. Поняття та порядок придбання торгового патенту.
- •24.Порядок та строки сплати торгового патенту.
- •25.Порядок та строки сплати торгового патенту з діяльності у сфері розваг.
- •26. Пільговий торговий патент.
- •27. Поняття стандартизації, сертифікації та управління якістю продукції.
- •28. Категорії стандартів. Ст. 4. Декрет кму « Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.93р.
- •Ст. 6. Галузеві стандарти, стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок
- •Ст.7. Технічні умови і стандарти підприємств - містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготівником) і споживачем (замовником) продукції.
- •Ст. 8. Відповідальність за розроблення і затвердження нормативних документів
- •29. Контроль і нагляд за якістю продукції.
- •30. Захист прав споживачів
- •31. Поняття, види, організаційно-правові форми та категорії підприємств.
- •32. Поняття, ознаки та види об’єднання підприємства
- •34. Органи управління об’єднань підприємств
- •35.Асоційовані підприємства та холдингові компанії.
- •36. Поняття та види господарських товариств
- •37. Товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю
- •38. Повне товариство та командитні товариства
- •39. Поняття та порядок створення акціонерних товариств
- •40. Органи управління акціонерних товариств.
- •41. Органи управління акціонерних товариств
- •42. Повноваження і функції загальних зборів акціонерних товариств
- •43. Функції,компетенції правління і спостережної ради акціонерних товариств.
- •44. Провадження у справах про банкрутство
- •45. Процедура банкрутства боржника з ініціативи органу дпс
- •46.Санація боржника. Розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань при санації
- •47 Списання безнадійного податкового боргу при санації
- •48. Мирова угода,прощення ,списання ,розстрочення,відстрочення податкової заборгованості при укладанні мирової угоди.
- •49. Черговість задоволення претензій кредиторів
- •50.Припинення справи про банкрутство
- •50.Припинення справи про банкрутство
- •51. Поняття та суб’єкти банкрутства
- •52.Поняття, види та підстави виникнення господарських зобов’язань
- •55. Класифікація та система та господарських договорів.
- •56.Форма та зміст господарського договору
- •58.Порядок проведення відкритих торгів
- •59. Порядок проведення закупівлі в одного учасника
- •60.Порядок проведення двоступеневих торгів
- •61 Порядок внесення змін та розірвання договору.
- •62 Функції господарського договору
- •63 Поняття, ознаки та функції господарсько-правової відповідальності
- •64 Види господарсько-правових санкцій.
- •65 Умови й порядок відшкодування збитків
- •66 Оперативно-господарські санкції, їх види.
- •67 Адміністративно-господарські санкції
- •68 Поняття та види недобросовісної конкуренції.
- •69 Монопольне становище на ринку та зловживання ним.
- •70 Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання.
- •71. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •72. Дискримінація суб'єктів господарювання
- •73. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •82. Виникнення, застосування і пріоритет іпотеки
- •Стаття 19. Внесення змін і доповнень до іпотечного договору
- •Стаття 20. Заставна
- •Стаття 21. Форма і зміст заставної
- •Стаття 22. Умови реалізації прав та виконання обов’язків, що випливають із заставної
- •84. Реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах
- •85.Поняття, ознаки та суб’єкти комерційного посередництва
- •86. Поняття та цілі приватизації зу: Про приватизацію державного майна
- •87. Об*єкти приватизації та поділ їх на групи.
- •88. Етапи приватизації державного майна
- •90. Поняття і види інвестицій
- •§ 3. Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів інвестиційної діяльності. Припинення інвестиційної діяльності
- •101. Поняття та види кредиту.
- •102.Порядок відкриття рахунків в установах банків структурними підрозділами юр.Осіб
- •103. Характеристика лізингового кредиту.
- •104.Характеристика іпотечної кредиту
- •105. Поняття функції та види цін
- •106. Характеристика та порядок встановлення вільних цін
- •107.Характеристика фіксованих і регульованих цін та порядок їх встановлення
- •108. Правові засади встановлення та використання комунальних цін
- •109.Порядок встановлення оптових та роздрібних цін
- •110, Відповідальність за порушення законодавства про ціни та
- •111. Поняття, принципи та учасники страхової діяльності.
- •112. Державний нагляд за страховою діяльністю.
- •113. Поняття комерційної концесії.
- •114. Порядок укладання договору комерційної концесії.
- •115. Припинення договору комерційної концесії.
- •116. Концесійна діяльність.
- •117. Поняття, види та принципи зовнішньоекономічної діяльності.
- •118. Характеристика суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності їх права та обов’язки.
- •119. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •120. Ліцензування та квотування зовнішньоекономічної діяльності.
- •121. Відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності
- •122. Поняття та види вільних економічних зон
- •125.Правове регулювання прав суб’єктів
50.Припинення справи про банкрутство
Припинення провадження у справі про банкрутство
1. Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:
1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб’єктів підприє-мницької діяльності;
2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реор-ганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;
3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;
4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом;
5) затверджено мирову угоду;
6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому стат-тею 32 цього Закону;
7) боржник виконав усі зобов’язання перед кредиторами;
8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.
51. Поняття та суб’єкти банкрутства
Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підприємств регулюється ст.ст. 209–215 Господарського кодексу України і визначається як нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як шляхом застосування визначеної судом ліквідаційної процедури.
Суб’єктами банкрутства закон визнає лише юридичних осіб, причому осіб однієї категорії – суб’єктів підприємництва, неспроможних протягом трьох місяців виконати свої зобов’язання перед кредиторами або перед бюджетом. Таким чином, йдеться насамперед про підприємства всіх форм власності й видів, визначених ст. 63 Господарського кодексу України, а також про господарські об’єднання згідно із ст. 3 цього кодексу, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність. Зазначені суб’єкти поіменовані Законом “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” боржниками або банкрутами.
Суб’єктом процедури банкрутства є:
Боржники. Боржником відповідний суб’єкт вважається на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, банкрутом – після того, як господарський суд прийме постанову про визнання боржника банкрутом.
Кредитори. Ними можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, що мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника. До кола кредиторів не входять ті суб’єкти, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою.
Якщо до одного боржника мають майнові вимоги два або більше кредиторів, останні повинні діяти у справах про банкрутство як збори кредиторів. Збори можуть створювати комітет кредиторів. Коли кредиторів більше десяти, створення такого комітету є обов’язковим. Повноваження цього органу визначають збори. Ці органи – збори, комітет – необхідні для участі у провадженні у справах про банкрутство з боку кредиторів з тим, щоб діяли не окремі численні кредитори, а один спільний, об’єднаний кредитор.
52.Поняття, види та підстави виникнення господарських зобов’язань
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають з таких підстав:
-господарські договори;
-прийняття нормативно-правових актів, які встановлюють певні обов'язки для суб'єктів господарювання;
-створення об'єктів інтелектуальної власності;
-заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.
Основними видами господарських зобов’язань вважаються майново-господарські зобов’язання та організаційно-господарські зобов’язання (ч. 2 ст. 173 ГК). Крім того, у ГК сформульовано поняття соціально-комунальних зобов’язань (ст. 177 ГК), публічних зобов’язань (ст. 178 ГК), а також господарсько-договірних зобов’язань (ст. 179 ГК)
Відповідно до ст. 175 ГК майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Згідно зі ст. 176 ГК організаційно-господарськими визнаються господарські зобов’язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень, на підставі яких зобов’язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Одним з видів організаційно-господарських зобов’язань є соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання. Згідно зі ст. 177 ГК суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.
Публічним зобов’язанням (ст. 178 ГК) суб’єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов’язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності в нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством
53.Поняття та ознаки господарського договору Однією з підстав виникнення господарських зобов'язань (і найбільш поширеною у сфері економіки) є господарські договори, за допомогою яких опосередковуються зв'язки між суб'єктами господарювання, а також між ними та іншими учасниками господарських відносин.
Термін «господарський договір» широко використовується в законодавстві, юридичній літературі та в господарській практиці. Однак чинне законодавство не містить визначення господарського договору, хоча в Господарському кодексі України йому присвячена ціла глава - 20 «Господарські договори» (статті 179-188).
Термін «господарський договір» використовується в таких значеннях:
а) як угода (правочин), що породжує права та обов'язки учасників господарських відносин;
б) як зобов'язання сторін (учасників господарських відносин), що ґрунтуються на укладеній ними угоді;
в) як правовий документ, в якому фіксується факт угоди та зміст зобов'язання сторін.
Основним є друге значення господарського договору, а перше і третє - відіграють допоміжну (обслуговуючу) роль.
Поняття господарського договору визначається за допомогою його ознак, що дозволяють відокремити його від інших видів договорів (у т. ч. цивільних). Такими ознаками є:
- Особливий суб'єктний склад (зазвичай господарські договори укладаються за участю суб'єктів (суб'єкта) господарювання. Найчастіше сторонами в господарському договорі є суб'єкти господарювання, проте такі договори можуть укладатися і за участю інших учасників господарських відносин - органів/організацій господарського керівництва (при укладенні державних контрактів, зокрема), негосподарських організацій (для задоволення їх господарських потреб в продукції, роботах, послугах суб'єктів господарювання), громадян (для забезпечення здійснення ними спільної діяльності щодо заснування суб'єктів господарювання) як засновників господарських організацій корпоративного типу).
- Спрямованість на забезпечення господарської діяльності учасників договірних відносин - матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, реалізації виробленої ними продукції (робіт, послуг), спільній діяльності щодо створення нового суб'єкта господарювання (господарської організації), спільного інвестування, координації господарської діяльності та ін.
-Тісний зв 'язок з плановим процесом, насамперед, внутрішньофір-мовим плануванням учасників господарських відносин, а також державним (щодо суб'єктів, які функціонують на державній формі власності, підприємств-монополістів), комунальним (щодо підприємств та організацій комунальної форми власності). Ця риса господарських договорів пов'язана з попередньою і віддзеркалює специфіку господарської діяльності - її систематичність, що потребує планування як обов'язкового елемента організації такої діяльності.
-Поєднання в господарському договорі майнових (виготовлення/передача, продукції, її оплата тощо) та організаційних елементів (визначення порядку виконання, приймання виконання, підстав дострокового розірвання договору, порядку розгляду спорів між сторонами договору тощо).
-Обмеження договірної свободи з метою захисту інтересів споживачів (вимоги щодо якості та безпеки товарів, робіт, послуг) та загальногосподарських інтересів (типові договори, заборона застосування методів недобросовісної конкуренції, обов'язковість укладення державних контрактів для окремих категорій суб'єктів господарювання, ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій тощо).
-Можливість відступлення від принципу рівності сторін (державні контракти, договори приєднання, договори, що укладаються в межах рамочних контрактів).
54.Порядок укладання господарських договорів (загальне та. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. 2. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. 3. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. 4. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. 5. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. 6. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). 7. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона-виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. 8. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Загальний порядок укладення господарського договору складається з таких стадій:- проекту договору;- протоколу розбіжностей;- безпосереднього врегулювання розбіжностей;-арбітражного розгляду переддоговірного спору.
На кожній з цих стадій процес укладення договору може бути завершений, якщо сторони дійшли згоди з усіх його істотних умов. У разі недосягнення такої згоди між сторонами процес укладення договору переходить до наступної стадії.