Тема: Ентомози овець

Питання:

1. Мелофагоз овець.

1. Мелофагоз овець

захворювання, яке викликається овечою кровососкою - melofagus ovinus і характеризується дерматитами, розчосами, частковою втратою руна та виснаженням.

Морфологія: безкрила комаха, тіло вкрите волосками, жовто-бурого кольору, 4-7мм. Невелика голова щільно прилягає до грудей. На голові фасеткові очі. Рот колюче-сисного типу. На 3-х парах кінцівок серповидні кігтики. Черевце широке, сплюснуте.

Біологія: через 7-9 днів після запліднення в яйцеводах самок вилуплюється личинка, росте і живиться виділенням статевих залоз. Зрілі личинки самка прикріплює до секретом до прикореневої частини волосу. Через 4-6 год хітиновий покрив твердне і перетворюється личинка в лялечку (3-4 тижні). Після виходу з лялечки 5-10 днів статево-зрілі. Живуть самки 7-8 міс і народжують 20-30 личинок.

Епізоотологія: найбільше комах зимою. Зараження відбувається при контакті. Розмножується в місцях багатих шерстю.

Патогенез: проколюють шкіру - механічна, викликають неспокій, сверблячку, розчоси, дерматити. Є переносниами рикетсій, бруцил.

Симптоми: тварини неспокійні, труться об предмети, іноді гризуть уражені місця, алопеції, крововиливи, дерматити. Руно забруднене паразитами. Вівці худнуть. Знижується вовняна продуктивність.

Діагноз: клінічні ознаки та огляд руна.

Заходи боротьби: новоприбулих тварин карантинувати. Поражених тварин обприскують 0,004% ем ціодрину, 0,03% ем неоцідолу, 1% креолін - купати 2р з інтервалом 2-30 днів. Дусти хлорофосу і гексахлорану 200-400г/гол.

Тема: Комахи – переносники збудників заразних хвороб

Питання:

1. Зоофільні мухи

2. Гнус (ґедзі, мокреці, мошки, комари.). Симуліотоксикоз

1. З О О Ф І Л Ь Н І М У Х И

Зоофільні мухи - зоотропні комахи, більшість яких є паразитичними організмами (гематофаги, збудники міазів) або переносниками збудників інва­зійних та інфекційних хвороб.

Мухи належать до ряду Dірtеrа, підряду Вгасhусеrа. Для ветеринарної медицини найбільше значення мають родини Мusсіdае (справжні мухи), Саlliрhоrіdае (сині та зелені мухи), Sаrсорhаgіdае (сірі м'ясні й вольфартові мухи), Glоssinіdае (мухи цеце) та ін.

Морфологія. Мухи бувають великі - до 14 мм, середні - до 9 мм, дріб­ні - до 3 мм завдовжки, сірого, чорного, зеленого, коричневого кольорів та рябі. Кутикула вкрита волосками й щетинками, до яких легко прилипають часточки різного субстрату. На голові є пара фасеткових очей, а в деяких ви­дів на тім’ї - троє простих очей. Хоботок у кровосисних мух колючо-сисного типу, твердий, різко виступає спереду голови. На нижній губі розміщені зубні пластинки, завдяки яким муха прорізає шкіру тварини. Кров'ю живляться самці й самки. У некровосисних мух хоботок лижучого типу, товстий, м'який, у спокої втягнутий у голову. Він має хітинізовані псевдотрахеї, які впадають у ротовий отвір. Завдяки їм мухи проціджують їжу. Крім того, вони можуть за­ковтувати тверді часточки, які зшкрібають своїми зубами, розміщеними біля ротового отвору.

Родина Мusсidae. Мухи цієї родини дрібні, темно-сірі. Належать до кіль­кох родів: Мusса, Мusсіnа, Fаnnіа (хоботок лижучого типу); Stоmохys, Наеmаtоbіа, Liреrоsіа (хоботок колючо-сисного типу).

Мusса dотеstіса (хатня муха) - сіро-бурого кольору, черевце світле. Міс­цями виплоду цих мух є побутові відходи, вологі концентровані корми, гній, фекалії тварин і людей. Личинки можуть бути збудниками міазів. Для вете­ринарної медицини мають значення: М. аutumnalis (керівниця), М. lаrvіраrа (живородна), М. аmiса (сибірська). Вони є переносниками збудників телязіозу великої рогатої худоби.

Stотохуs саlсіtrаns (осіння жигалка) - подібна до хатньої мухи, але хобо­ток різко виступає вперед, щупальця короткі. Посередині лоба помітна чер­воно-бура смужка.

Наетаtobiа stітиlаns (коров'яча жигалка) - коричневого кольору, 5 - 6 мм завдовжки. Хоботок і щупальця однакової довжини.

Н. аtrіраlріs (коняча жигалка) - проміжний хазяїн збудника парафіляріозу коней. Нападає на тварин на пасовищі.

Н. tіtilапs (південна коров'яча жигалка) - жовто-бурого кольору, до 3,5 мм завдовжки.

Родина Саlliphoridае. Мухи цієї родини великі. Тіло їх вкрите волоска­ми. Самки відкладають яйця в рани, трупи, свіже м'ясо, малосолону рибу. Личинки цих мух є причиною міазів тварин. Для ветеринарної медицини мають значення Саlliрhоrа еrуthrосерhаlа (синя м'ясна муха) - голова чер­вона, щоки жовті. Літає за температури 9 °С і вище.

Рrоtорhormia terranovae (весняна м'ясна муха) - синя із зеленим відтін­ком. Очі червоні, голова, вусики й лапки чорні. Літає рано навесні, коли ще повністю не розтанув сніг.

Lисіlіа sеrісаtа (зелена овеча муха) - 7-10 мм завдовжки.

Родина Sаrсорhаgіdае. Мухи сірі, великі, з широкими прозорими кри­лами. На грудях мають чорні видовжені смужки. Ветеринарне значення ма­ють Sаrсорhаgа саrnаrіа (сіра м'ясна муха), завдовжки до 10 - 14 мм, має п'ять темних видовжених смуг, а також Wоhlfartia magnifica (вольфартова муха). Ці мухи відкладають личинок. Вони є причиною міазів тварин.

Мухи є переносниками збудників сибірки, туберкульозу, бруцельозу, бе­шихи свиней, чуми птахів, паратифу, еймеріозу тварин.

Цикл розвитку. Мухи розвиваються за типом повного перетворення: одні відкладають яйця, інші народжують личинок. Самки можуть відкладати яй­ця (до 100 штук) упродовж свого життя. Живуть вони 1 - 1,5 міс. Яйця оваль­ні, білі, до 1 мм завдовжки. Через 8-15 год з'являються черв'якоподібні ли­чинки, які мають псевдоцефал, три грудних і десять черевних сегментів. На задньому кінці розміщені дихальця. Личинки бояться світла, тому живуть у субстраті на глибині 10 - 20 см за температури 30 - 40° і вологості 46 - 80 %. Живляться органічними рештками. Стадія личинки триває до 3 діб. За цей час вони тричі линяють і переходять у стадію передлялечки, переповзають у субстрат з температурою 20 - 25°С, вологістю 20 - 40 % і перетворюються на лялечку. Фаза лялечки за температури 20°С триває 5 діб. Потім з'являються комахи, які спочатку повзають, а через кілька годин починають літати. Три­валість розвитку мух залежить від температури. При 25°С загальний цикл розвитку завершується за 2 - 3 тижні. Зимують мухи в стадії личинки, ляле­чки, імаго.

Родина Glossіnіdае. Мухи цеце (Тsеtsе flies) по­ширені в тропічній Африці, завдають значних збитків тваринництву багатьох кра­їн. Вони є перенос-никами збудників трипаносомозів тварин і людей.

Рід Glossina об’єднує три групи видів (fusca, palpalis i morsitans). Всього описано 22 види мух цеце. Мухи групи fusca (G. fusca, G. nigrofusса, G. mediсоrum, G. tаbаnifоrmis, G. sеvеrіnі, G. nаshі та ін.) поширені у лісовій зоні з високою вологістю. Група мух раlраlіs (G. раlраlіs, G. tасhіnоіdеs, G. fusсіреs, G. са1іgіnеа, G. раllісеrа) трапля­ються поблизу річок, озер, струм­ків, боліт. Живляться вони на різ­них тваринах, особливо на репти­ліях. Мухи групи тоrsіtапз (G.mоrsitаns, G. раllіdiреs, G. lоngipаlріs, G. аusteni, G. swуnnеrtоnі) живуть у саванах.

Морфологія. Мухи мають роз­мір 6-14 мм, добре розвинений хоботок. Ротовий апарат представ­лений твердою жолобковою ниж­ньою та видовженою верхньою гу­бами. Всередині них захований гострий язик, або гіпофаринкс. Щелепові щупальця довгі й широкі. Крила мають жилки, на яких можна розпізнати маленьку сокирку. Черевце світло або темно-коричневе з плямистим малюнком. Груди зеленувато-пісочного ко­льору з ледь помітними смугами та плямами.

Цикл розвитку. Більшість самок мух запліднюються один раз, однак де­які види й кілька разів. Самці копулюють до 13 разів, з перервою від 2 діб до 2 тижнів. Мухи виношують личинок у піхві й народжують їх зрілими й уже готовими до лялькування. Одна самка відкладає 10 - 20 личинок у темних місцях (під корінням дерев, у ґрунті). Личинки швидко зариваються в землю на глибину до 6 см, через кілька годин вкриваються твердою оболонкою тем­но-коричневого або чорного кольору і перетворюються на лялечку. Фаза ля­лечки триває від 20 діб до 1,5 міс. Імаго вилітає у вечірні години за темпера­тури 14 - 34 °С, а при 40 °С - вранці. Живуть мухи 6-9 міс. Живляться впродовж 30 с - 1,5 хв і заковтують від 65 до 150 мг крові. Повторно мухи на­падають на тварин для кровоссання через 3 доби.

Важливу роль у розвитку мух цеце відіграють температура, вологість, рос­линність і наявність тварин для живлення. Велика кількість їх спостерігаєть­ся в період дощів, найменша - у сухий сезон року. Активність мух найвища за температури 20 - 24 °С з 6 до 19 години, деякі види нападають уночі. Лі­тають мухи цеце з характерним звуком, низько над землею. Під дією прямих сонячних променів та високої температури повітря вони гинуть.

Техніка відбору мух. Мух виловлюють на тілі тварин, у приміщеннях, ви­гульних дворах, біля гноївок за допомогою ентомологічного сачка або хімічної пробірки. У приміщеннях застосовують різноманітні мухоловки, які склада­ються з каркаса прямокутної чи круглої форми, обтягнутого металевою сіт­кою. Дно мухоловки має форму конуса з отвором на вершині. На її дно вмі­щують будь-яку солодку приманку. Спійманих мух морять, наколюють на ен­томологічні шпильки і досліджують.

Профілактика та заходи боротьби. У приміщеннях і на території фер­ми здійснюють профілактичні та знищувальні заходи.

Профілактичні заходи спрямовані на запобігання виплоду мух, поширен­ню їх у приміщеннях і на території ферм та житлових будинків. Територію ферм, будівель, складів тримають у чистоті. Прибирають гній, трупи, залиш­ки кормів, м'ясо, рибу. Влітку вікна, двері завішують антимоскітними сітка­ми, марлею, мішковиною.

Для знищення біотопів мух застосовують різні інсектицидні препарати. Ефективними є хлорне вапно (1 кг/м²), яким посипають вигрібні ями, туале­ти, залишки кормів; 10%-ва водна емульсія креоліну, ксилонафту, нафталізолу (для рідкого субстрату - 1-2, для твердого - 3-5 л/м²). Для дезінсек­ції застосовують розчини, емульсії та аерозолі інсектицидів: диброму, неоцидолу, ціодрину, неостомазану, пропоксуру, аеролу-2, інсектолу, аміачної во­ди, які розпилюють за допомогою засобів механізації (гідропульти, ДУК, ЛСД). Навесні та восени обробку проводять один раз на два тижні, влітку - через кожні 5-7 днів. У приміщеннях розвішують клейкі стрічки, ставлять солодкі приманки. Тварин обприскують розчинами та емульсіями інсектици­дів: бутоксу, ектоміну, ектопору, себацилу, турингіну. Кількість обробок залежить від чисельності мух: перші проводять з інтервалом 3-5 днів, на­ступні - через 6-7, 10-14 днів. Проти мух-жигалок застосовують 3 - 5%-ві дусти диброму, ціодрину, пропоксуру. Їх наносять тваринам на голову, шию, спину, боки. Проти мух-корівниць використовують 2 - 3%-ві мазі неоцидолу, тролену, які втирають біля очей, ніздрів. Тваринам надягають також різно­манітні стрічки на шию, хвіст, кінцівки, а також бирки у вуха, які заздалегідь обробляють інсектицидами та репелентами тривалої дії. Застосування таких методів боротьби підвищує продуктивність тварин на 15 - 20 %.

Для знищення мух цеце застосовують інсектициди: тіодан, перметрин, бутокс (декаметрин), циперметрин, фентіон, піретрум. Препарати розпи­люють за допомогою авіації або наземних засобів механізації 3-5 разів з ін­тервалом 2-3 тижні. Під час роботи з інсектицидами дотримуються техніки безпеки.

Для знищення мух цеце успішно розробляють і впроваджують біологічні методи боротьби: специфічні бактерії та віруси; стерилізацію самців мух за допомогою опромінення цезієм-137 і кобальтом-60.