Тема: Ентомози тварин

Питання:

1. Вольфартіоз тварин

Література:

1. П-03 ст. 305

2. П-98 ст. 197-198

3. П-77 ст. 212-213

Методичні вказівки:

Вивчити морфологічну будову воль фартової мухи та її личинки, звернути увагу на місце відкладення личинок та особливості розвитку мухи, епізоотологічні дані, патогенез, клінічні ознаки, діагностику, лікування і профілактику вольфартіозу.

1. Вольфартіоз

захворювання, яке викликається личинками вольфартової мухи.

Хворіють: переважно вівці, рідше інші тварини.

Морфологія: вольфартова муха величиною 9-13мм, сіра, має 3 темні поздовжні смуги на грудях і шаховий малюнок на черевці. Личинки величиною 1,5-20мм.

Біологія: імаго живиться соками рослин. Після запліднення самка через 10-12 днів відкладає 120-200 личинок по 10-35 штук в рану, подряпини, слизові оболонки, мацеровані ділянки. Личинки розвиваються в ранах 4-6 днів і стають личинками ІІ і ІІІ стадії, вилазять із рани, падають на землю зариваються на 1-18см і утворюється лялечка (9-24 доби) через 2-3 тижні утворюється статево-зріла форма. Весь цикл 3-5 тижнів.

Епізоотологія: реєструється в степовій зоні України. Крім овець хворіють: ВРХ, кози, собаки і інші тварини, зокрема людина. Пік інвазії літом. Сприяють поширенню: травми, кастрації, недоброякісна стрижка.

Патогенез: механічна, токсична, інокуляторна, алергічна, трофічна.

Симптоми: вівці збуджені, чухають та гризуть уражені ділянки, часто лягають, відстають від отари, прогресивно худають. З ран витікає гнійний ексудат, температура підвищена.

Діагноз: по клінічних ознаках: знаходять личинок в ранах. Подібні ці личинки до личинок м’ясних мух, але вони менш патогенні.

Заходи боротьби: весною до появи мух обприскують отари овець 2% емульсією Анометрину (перметрину, стомозану), 0,01% емульсія К-отрину. В період стрижки обробляють рани плівкоутворюючими препаратами: колодій, креол, клей БФ-6, кубатол.

Аерозолі: вольфазол, вольфартол.

Лекція № 37 Тема: Ентомози тварин

1. Сифункулятози тварин

2. Мелофагози: Бовікольози коней та врх

1. С И Ф У Н К У Л Я Т О З И

Хвороби жуйних тварин, спричинюються вошами Haematopinus eurysternus (у ВРХ) родини Наеmаtоріnіdае; Linognathus vituli (у телят), L. оvillus і L. реdаlis (у овець), L. сарrае (у кіз), Місrоthоrасіus саmеlі (у верб­людів) родини Linognathidae і характеризуються свербежем, дерматитами, занепокоєнням, зниженням продуктивності та виснаженням тварин.

Збудники - дрібні безкрилі комахи 1,5 - 5 мм завдовжки, сіро-жовтого кольору. Тіло видовжено-овальне, вкрите волосками й щетинками. Голова вужча за груди. Очі відсутні. Хоботок колючо-сисного типу. Щелепи й губи злиті разом і утворюють смоктальну трубку, всередині якої знаходиться рухливе колюче жало. Груди короткі. До них приєднані три пари лапок, які закінчуються кі­гтиками. Черевце овальне, сегментоване. Задній кінець тіла самок має виїмку, у самців він округлий. Живуть комахи до 1 міс.

Цикл розвитку. Самка відкладає за добу від 1 до 7 яєць (гнид), всього за життя 80 - 100. Вони світло-жовтого кольору, овальної форми, 0,5 - 1,5 мм завдовж­ки. Самка прикріплює їх до прикореневої частини волос­ся матковим секретом. З яєць через 10 - 14 діб у теплий і через 14 - 20 діб у холодний періоди року вилуплюються

личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони тричі линяють. Живляться кров'ю тварин і стають статевозрілими.

Епізоотологічні дані. Сифункулятози поширені всюди. Тварини зара­жаються при контакті з хворими, а також через предмети догляду, станки, клітки, підстилку. Захворювання поширене в усі пори року. Інтенсивне за­раження спостерігають узимку.

Воші є переносниками збудників протозойних, бактеріальних і вірусних інфекцій тварин.

Патогенез. Своїми укусами, повзанням по тілу та виділеннями слинних залоз воші спричинюють у тварин сильний свербіж, запалення шкіри, що призводить до порушення терморегуляції та виснаження.

Клінічні ознаки. У разі інтенсивної інвазії у тварин відмічають сильний свербіж, розчухування шкіри, локальне облисіння, дерматит. Шерсть випа­дає, на шкірі помітні краплі засохлої крові. Спина, боки, черево вкриваються лусками сіро-коричневого кольору. Тварини худнуть, знижується їхня продук­тивність. Молодняк відстає в рості та розвитку і може загинути. Тяжко пере­носять інвазію телята, ягнята й козенята.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки. Під час обстеження на тілі тварин знаходять вошей, їхні личинки та яйця. У ВРХ взимку й навесні комахи локалізуються в ділянці верхньої ча­стини шиї, холки, основи рогів, внутрішньої поверхні стегон; у овець і кіз - на кінцівках, шиї, грудях, спині, череві. Влітку вони розміщуються на ділян­ках шкіри, захищених від прямих сонячних променів.

У разі виявлення яєць їх слід перевірити на життєздатність. Живі гниди світлі, повні, блискучі, при розчавлюванні чути характерний тріск, чого не­має у мертвих.

Лікування. Для знищення на тілі тварин вошей та їхніх гнид застосову­ють різні препарати у формі емульсій, розчинів, аерозолів, дустів (севін, ціодрин, мило К, бутокс-50, неоцидол, ектопор, дибром, оксалан, себацил, байтикол). Дійних корів і кіз обробляють сумінаком, ектоміном, 3 - 5%-ю мас­ляною емульсією чи дустом колоїдної сірки. Ефективні підшкірні ін'єкції макроциклічних лактонів. Обробку тварин повторюють у теплу пору року через 8 - 12, холодну - 12-16 днів.

Профілактика та заходи боротьби. Проводять клінічний огляд всіх тварин. У разі виявлення хворих усю групу тварин, а також приміщення об­робляють інсектицидними препаратами. Проводять механічне очищення і дезінсекцію приміщення. Годівниці, напувалки обшпарюють окропом. Тва­рин чистять і переводять на пасовищне утримання.

2. Б О В І К О Л Ь О З

Хвороба жуйних тварин, спричинюється волосоїдами Bovicola bovis (ВРХ), В. ovis (у овець), В. сарrае (у кіз) родини Тrichodectidae і хара­ктеризується свербежем, дермати-тами, облисінням, виснаженням тварин.

Збудники — дрібні безкрилі комахи 1,5 - 5 мм завдов­жки, їхнє тіло сплющене в дорсовентральному напрямку, жовтого або світло-коричневого кольору. Голова ширша за груди. Хоботок гризучого типу, складається з верхньої та нижньої губ, верхніх і нижніх щелеп, краї яких мають дрі­бні зубчики. Очі слабко розвинені. Груди тричленисті, до них кріпляться три пари лапок. Кінці лапок закінчуються одним або двома кігтиками. Черевце видовжено-овальне, сегментоване, вкрите волосками й щетинками, які розмі­щені рядами або зонами, характерними для кожного виду. Задній кінець тіла у самок має виїмку, в самців округлий. Комахи живляться волоссям, пір'ям, клітинами епідермі­су, виділенням сальних залоз.

Цикл розвитку. Самки відкладають 20 - 60 яєць (гнид), кріплять їх мат­ковим секретом до прикореневої частини волосся, шкіри. Яйця білі, блискучі, овальні, 0,3 - 1,5 мм завдовжки. З яєць вилуплюються личинки, подібні до дорослих ектопаразитів. Личинки двічі линяють і стають статевозрілими. За­гальний цикл розвитку триває 2-4 тижні. У зовнішньому середовищі можуть жити до 5 діб.

Епізоотологічні дані. Джерелом інвазії є хворі тварини. Молодняк за­ражається від дорослих тварин. Поширенню захворювання сприяють незадо­вільні умови утримання (брудні й вологі приміщення), неповноцінна годівля. Кількість паразитів збільшується взимку та навесні, влітку значно зменшу­ється.

Патогенез. Волосоїди своїм повзанням на тілі та виділеннями слинних залоз спричинюють сильний свербіж, запалення шкіри, ушкоджують воло­сяний покрив і призводять до порушення терморегуляції та виснаження тварин.

Клінічні ознаки. Тварини виявляють занепокоєння. З часом випадає во­лосся, в овець звалюється вовна, частіше з боків і на грудях. Ягнята, розчуху­ючи зубами сверблячі місця, заковтують вовну, що сприяє утворенню безоа-рів. У тварин розвивається гіперкератоз. Вони швидко худнуть, виснажують­ся, знижується їх продуктивність.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки та вияв­ляють під час обстеження тварин волосоїдів. У ВРХ вони локалізуються поблизу рогів і вух, у ділянці підгруддя, внутрішньої поверхні стегон і кореня хвоста. Для полегшення виявлення збудника застосовують їх термотропізм. Для цього тварину на 10-15 хв. піддають дії прямого сонячно­го світла або прогрівають волосся електролампою. Волосоїди виповзають на оголену ділянку шкіри і стають помітними.

Інвазію диференціюють від вошивості, саркоптозу, псороптозу, трихофітії. Лікування. Тварин обприскують розчинами, емульсіями та суспензіями інсектицидних препаратів: ціодрину, севіну, неостомазану, диброму, неоци-долу, К-отрину, оксамату тощо. Застосовують аерозолі: акродекс, дермато-золь, інсектол, перол з розрахунку 40-60 мл на тварину. Обробку повторю­ють у теплу пору року через 8-12, у холодну — 12-16 днів.

Профілактика та заходи боротьби. Здійснюють механічне очищення та дезінсекцію приміщення. Годівниці, напувалки обшпарюють окропом. Тва­рин, що надходять у господарство, оглядають і карантинують. У разі вияв­лення хворих усю групу, а також приміщення обробляють інсектицидними препаратами.