Морфологія збудників

Зараз виділено трихінел декілька видів:

1. Трихінела спіраліс (спіраліс) - розповсюджена серед свиней, щурів і передається від свиней до людини через м’ясо.

2. Трихінела спіраліс (натіва) - у диких м’ясоїдних і морських ссавців.

3. Трихінела спіраліс (нельсоні) - у диких м’ясоїдних (собачих і кошачих) і всеїдних.

4. Трихінела псеудоспіраліс - у птиці і рідше у ссавців і не утворює капсули в мускулах тварини.

Самці величиною 1,4 - 1,6 мм. не мають спікул.

Самки 3 - 4 мм. живородящі, вульва в передній частині, тіло волосовидне, на передньому кінці звужене і потовщене на задньому. Кутикула має тонку поперечну посмугованість. Личинки трихінел локалізуються в м’язах, звер­нуті в спіраль з 3,5 поворотами, утворюють витянутий еліпс.

Життевий цикл.

Після запліднення самки в тонкому кишечнику на 4-8 день починається народження личинок. Для цього самка занурюється переднім кінцем в слизову кишечника в ліберкюнові залози і народжує в середньому 1500 личинок. Дорослі трихінели живуть до 28 дн. Личинки попадають в кров і лім­фу і заносяться в різні органи і лише личинки, які попадають в м’язи продовжують свій розвиток де вони через 16 - 17 дн. набувають S подібну форму, а через 21 день спіралевидну, тобто через 17 дн. личинка стає інвазійною.

Найкраще місце локалізації личинок трихінел: ніжки діафрагми, язика, стравоходу, міжреберні. Через 3-4 тиж­ні навкруги личинки формується капсула лимоновидної фор­ми (у вовків кругла) і через 3-4 міс. капсула стає двохшаровою і розвиток личинки припиняється. Є дані, що в м’язах людини інкапсульовані личинки можуть залишатись інвазійними протягом 20-27 років і більше.

Петрифікація або звапнування личинок починається від 3-16 міс. після зараження, або в середньому через 6 міс. починається звапнування і може бути від 14 до 40 років, але в більшості випадків процес закінчується через 15 - 18 міс. Самці гинуть після запліднення самок швидко, а самки гинуть після народження личинок.

Після попадання зараженого м’яса трихінельозом до тварин і людей, капсула розщеплюється і личинка звільняється та досягає статевої зрілості в товщі кишечної стінки на 2 / 3 день після зараження.

Епізоотологічні дані

Трихінельоз це природно - вогнищеве захворювання, основне джерело зараження - це свині і дикі тварини. Зараз розширились дані про трихінельоз диких тварин і перевищує 100 видів. Сюди можна віднести: річкового бобра, гірського лева, виверу, кольорову кішку. В нашій країні: червона і червоно - сіра полівки, гімалайський ведмідь, кабани, борсуки.

Так в журналі "Охота и охотничье хозяйство" за 1998 р. описаний випадок зараження людей м’ясом ведмедя, якого вбив мисливець і не дав м’ясо та дослідження згідно правил, а роздав м’ясо знайомим, частину м’яса закоптив і також роздав знайомим. Цей випадок був в Сахалінській обл. після чого в лікарню поступило 97 чоловік з озна­ками трихінельозу, але поставити діагноз на початку бу­ло важко, так, як люди не признавалися, що їли м’ясо ведмедя. І тільки після того, як попав в лікарню сам мисливець було встановлено зараження людей від одного ведмедя. На щастя ведмідь мав малу студінь зараження трихінелами.

Свинина, як основне джерело зараження людей відійшло на задній план в багатьох країнах.

Новим в епідеміології трихінельозу являється зміна сезону захворювання людей. Основний сезон - це масовий забій свиней - тобто зима і початок весни (грудень-березень), а в районах з розвиненою охотою осінньо - зи­мовий (жовтень – грудень). В індустріальних центрах - вес­няно - літній період (березень – червень). Трихінельоз прояв­ляється у вигляді спалахів, часто сімейного характеру. Джерелом зараження являються частіше : тушки і трупи щурів, котів, собак, вовків, лисиць, відходи бойні, кухонні відхо­ди, трупи і тушки хутрових звірів, відходи при обробці шкіри.