29 Визначення потреби в технологічному оснащенні

Потреба підприємства в оснащенні розраховується на підставі обсягу основного виробництва, номенклатури оснащення по технологічній документації і норм витрати оснащення.Розрахунок потреби по кожному виду оснащення для виробництва, що діє, і виробництва нової продукції виконується окремо.Витрата ріжучого інструменту на програму визначається виходячи з норм витрати і кількості оброблюваних деталей по формуламв великосерійному і масовому виробництвах

де Ng- - кількість деталей, що обробляються даним інструментом; Нр - норма витрати ріжучого інструменту на 100; 1000; 10000 деталей, шт.; N - кількість оброблюваних деталей, на яку визначається норма витрати (100,1000, 10000);

• у дрібносерійному і одиничному виробництвах

де tn – час роботи устаткування, що витрачається на обробку даної групи деталей, ч; Нр? – норма витрати ріжучого інструменту на 100, 1000 годин роботи устаткування; tr- час роботи устаткування, на яке розраховується норма витрати, ч (100,1000).

• у серійному і масовому виробництвах норму витрати ріжучого інструменту розраховують по формулі

де tm - машинний час роботи даного інструменту при обробці даної деталі, мін.; Ті - термін служби інструменту до повного зносу, ч; Ку - коефіцієнт випадкового спаду, рівний 0,05-0,1.

Потреба в універсальному, мерительном і слюсарно-монтажному інструменті визначається дослідно-експериментальною дорогою на базі середнього терміну служби, в штампах і абразивному інструменті - аналогічно ріжучому інструменту.

30 Запаси інструментального господарства

Інструментальне господарство на підприємстві створюється з метою забезпечення виробництва технологічним оснащенням /инструментами, пристосуваннями, штампами, моделями, прес-формами і іншими уст­ройствами і механизмами/, а також для її зберігання, експлуатації і ремонту. ІНСТРУМЕНТАЛЬНЕ ХОЗЯЙТВО ПІДПРИЄМСТВА - це сукупність спе­циальных підрозділів /цехов, відділів, бюро і др./, зайнятих проек­тированием, придбанням, виготовленням, ремонтом і восстановлени­ем інструменту і технологічного оснащення, а також їх обліком, хране­нием і видачею в цехи і на робочі місця, Склад, характер і структура інструментального господарства залежать від типа і потужності виробництва, номенклатури і складності применяе­мого інструменту і оснащення. Загальні запаси технологічного оснащення (загальнозаводський оборотний фонд) регулюється по системі "МАКСИМУМ - МІНІМУМ", єство якої полягає в тому, що запаси інструменту постійно підтримуються на рівні, що забезпечує безперебійне постачання цехів шляхом своєчасної періодичної подачі замовлень на виготовлення або придбання оснащення. При цьому встановлюється мінімальний Імін і максимальний Імах запаси оснащення. Мінімальний запас має характер страхового і витрачається у випадках, не передбачених нормальним ходом виробничого процесу.

Мінімальний запас (страховий) визначається

Імін = Рс Тc.п., де Тс.п. - тривалість періоду термінового постачання (виготовлення) черговій партії оснащення, сут.; Рс - середньодобова витрата оснащення, шт.;

Максимальний запас визначається

Імах = Рс Тп + Імін

де Тп - тривалість періоду постачання черговій партії на склад, сут.

Для підтримки запасу оснащення на мінімальному рівні визначається запас, відповідний точці замовлення (Іт.з.), тобто рівень запасу, при якому необхідно подати заявку. ТОЧКА ЗАМОВЛЕННЯ має бути вище (Імін) на таку кількість оснащення, за час витрати якого можна виготовити або поставити партію оснащення. ЗАПАС, ВІДПОВІДНИЙ ТОЧЦІ ЗАМОВЛЕННЯ визначається

Іт.з. = Імін + РсТз де Тз - час виконання замовлення.