- •1. Зародження філософської думки у Стародавній Індії.
- •2. Основні філософські школи Стародавнього Китаю.
- •3. Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •4. Антична філософія: космоцентризм.
- •5. „Лінія Платона” і „лінія Демокрита” в філософії античності.
- •6. „Наївний матеріалізм” філософів мілетської школи.
- •7. Стихійна діалектика (Геракліт)
- •8. Етика Сократа.
- •9. Ідеальна держава Платона
- •10. Аристотель як систематизатор античної філософії і логіки.
- •11. Етика стоїків.
- •12. Основні риси філософії Середньовіччя.
- •13. Апологетика: примат віри.
- •14. Патристика: віра для розуміння.
- •15. Схоластика: проблема універсалій(номіналізм та реалізм)
- •16. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- •17. Основні риси філософії Відродження.
- •18.Діалектика доби відродження(м.Кузанський).
- •19. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження.
- •20. Філософія Реформації ( м. Лютер, ж. Кальвін)
- •21. Натурфілософія доби Відродження.
- •22. Основні риси філософії Нового часу.
- •23. Емпірична філософія ф.Бекона.
- •24. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р.Декарта.
- •25. Соціально – філософська концепція т. Гоббса.
- •26. Натуралістичний пантеїзм б. Спінози.
- •28. Британське просвітництво (Дж. Локк).
- •29. Французьке просвітництво (ж.-ж. Руссо, Волбтер).
- •30, Німецьке просвітництво.
- •31. Агностицизм філософії і. Канта
- •32. Етичні погляди і. Канта. "Категоричний імператив".
- •33. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- •34. Філософська система і метод Гегеля
- •35. Філософія історії г.Гегеля.
- •36. Громадянське суспільство і правова держава у філософії г.Гегеля.
- •37. Позитивізм і неопозитивізм
- •38. Філософія ірраціоналізму.
- •39. Філософія життя (Ніцше, Шопенгауер)
- •40. Прагматизм
- •41. Філософія марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм).
- •42. Екзистенціалізм
- •43. Фрейдизм.
- •44. Психоаналіз та неофрейдизм.
- •45. Герменевтика
- •46. Релігійна філософія. Неотомізм.
- •47. Філософська антропологія.
- •48. Дискурс постмодерну: головні риси.
- •49. Філософія Київської Русі
- •50. Українська філософська думка доби відродження
- •51. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку української філософії.
- •52. Філософські погляди г.Сковороди.
- •53. Університетська філософія в Україні хviii ст. – поч. Хіх ст. (м. Костомаров, п. Куліш)
- •54. "Філософія серця" п.Юркевича.
- •55. Філософські ідеї т.Г.Шевченка.
- •56. І.Я.Франко про українську національну ідею.
- •57. Філософські погляди в.І.Вернадського.
- •58. Консерватизм соціально-філософських поглядів в.Липинського.
- •59. Соціально-філософські погляди д.Донцова.
- •60. „Філософія переживання” л.Українки.
- •61. Філософія як світогляд.
- •62. Історичні типи світогляду.
- •63. Проблема визначення предмету філософії.
- •64. Система філософії та її структурні складові.
- •65. Основні функції філософії.
- •66. Поняття буття, проблеми його філософського осмислення.
- •67. Поняття матерії.
- •68. Рух, основні його форми і властивості
- •69. Простір і час, основні характеристики.
- •70. Свідомость, як вища форма відображення дійсності
- •71. Вихідні принципи гносеології.
- •72. Чуттєве пізнання та його форми.
- •73. Істина як процес.
- •74.Критерії істини
- •75. Інтуїція, її різновиди.
- •76. Моральні регулятиви пізнання.
- •77. Форми і методи наукового пізнання
- •80. Методи пізнання, що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівні.
- •81. Основні поняття і завдання праксеології
- •82. Поняття природи, його філософське осмислення.
- •83. Взаємодія природи і суспільства.
- •84. Форма буття людини
- •85. Сутність людини, сенс її життя.
- •86. Проблема свободи і відповідальності людини
- •87. Філософська антропологія
- •88. Людина, як індивід, індивідуальність, особа та особистість.
- •89. Історичні типи взаємовідношень людини і суспільства.
- •90. Основні підходи до розуміння суспільства.
- •91. Суспільство як система, що саморозвивається.
- •92. Роль народонаселення і природних умов в роз-ку суспільства
- •93. Формаційна теорія суспільного розвитку (к.Маркс)
- •94. Цивілізаційні моделі розвитку суспільства
- •95. Сутність духовного життя суспільства,суспільна свідомість.
- •96. Поняття суспільної свідомості, її структура
- •97. Роль матеріального виробництва в житті суспільства.
- •98. Політична свідомість.
- •99. Поняття і види правосвідомості
- •100. Економіка і мораль.
- •101. Екологічна свідомість.
- •102. Методологія
- •103. Плюралізм філософських методологій.
- •104. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо)
- •105. Парадигма ,стиль мислення , наукова картина світу.
- •106. Основні принципи діалектики
- •107. Діалектика і її альтернативи
- •108. Категорії діалектики
- •109. Закон єдності і боротьби протилежності.
- •110. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні
- •111. Проблема єдності світу.
- •112. Сучасні методи дослідження економічної теорії
- •113. Сутність духовного життя суспільства.
- •114. Культура як специфічна соціальна реальність.
- •115. Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •116. Класифікація цінностей
- •117. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
- •118. Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
- •119. Сутність історчичного процесу.
- •120. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •121. Поняття релігія.
- •122. Проблема походження релігії.
- •123. Основні елементи та структура релігії
- •124. Функції релігії.
- •125. Предмет релігієзнавство, його місце в системі філософського знання
- •126. Проблема класифікації релігій.
- •127. Ранні релігійні вірування.
- •128. Релігія Стародавнього Єгипту.
- •129. Релігія Стародавніх греків.
- •130. Релігія стародавніх римлян.
- •131. Ведичні релігії Стародавньої Індії
- •132. Джайнізм.
- •133. Конфуціанство.
- •134. Даосизм
- •135. Релігійні уявлення стародавніх слов’ян. Язичництво стародавніх слов’ян.
- •137.Зороастризм.
- •138. Буддизм.
- •139. Історичні передумови виникнення
- •140. Ісус Христос -- центральна постать християнства
- •141. Біблія (Святе Письмо) як головне джерело християнського віровчення.
- •142. Православ’я, його догматика.
- •143.Католицизм, його догматика.
- •144. Реформація та виникнення протестантизму.
- •145.Уніатська (греко-католицька) церква
- •146. Іслам, його догматика та особливості сучасного етапу розвитку.
- •147. Свобода совісті у сучасній Україні
- •148. Свобода совісті й толерантність.
- •150. Екуменізм в сучасному світі.
- •151. Предмет логіки, логічна культура мислення
- •152. Основні історичні етапи розвитку логіки.
- •153. Аристотель як фундатор формальної логіки
- •154. Логічна структура поняття (зміст та обсяг).
- •155. Правило оберненого співвідношення між змістом і обсягом поняття
- •156.Правила визначення понять
- •157.Операція доповнення поняття
- •160. Правила поділу понять.
- •161. Відношення між поняттями
- •162. Прості судження та їх види
- •163. Атрибутивні судження, їх класифікація
- •164.Правила логічного квадрату.
- •165.Складні судження, їх види.
- •166.Види суджень за якістю та кількістю.
- •167. Модальні судження
- •168.Основні закони логіки
- •179.Умовиводи, їх види
- •170. Безпосередні умовиводи (бу)
- •171. Простий категоричний силогізм
- •172. Фігури категоричного силогізму, правила фігур.
- •173. Полісилогізми
- •174. Індуктивні умовиводи, їх види.
- •175. Аналогія, її різновиди.
- •176. Логічна характеристика доведення.
- •177. Види і різновиди доказів (доведення).
- •178. Правила доведення.
- •179. Спростування.
- •180. Дискусія і полеміка.
137.Зороастризм.
У X—VII ст. до н. є. на території Давнього Ірану виникла одна з найцікавіших релігійних систем — зороастризм . Засновником цієї релігії називають пророка Заратуштру (VII—VI ст. до н. є.).
Основою віровчення зороастризму є концепція про постійну боротьбу двох протилежних сил (богів), які є водночас першопричиною світу й уособлюють добро та зло, світло та темряву, життя й смерть. Добро, світло, життя пов'язані з богом Ахурамаздою. Усе, що втілює зло, темряву й смерть, пов'язане з богом Анхра-Майнью (Ариман). Ці боги добровільно поєднали себе з добром і злом.
Відповідно до вчення зороастризму перший період розвитку життя на землі отримав назву ера Творіння. Після нього настає другий етап, який називається ера Змішування. Цей етап віддзеркалює наступ сил зла (злого духу) на матеріальний світ. Тимчасова перемога Зла в цій боротьбі породжує моральні вади й духовну озлобленість.
Заратуштра пророкує, що в майбутньому знову переможе добро, з'являться позитивні божества, світ стане досконалим, гармонійним, позбавленим насильства. Прогнозований період отримав назву ера Поділу.
Однією з головних ідей зороастризму є ідея про добру людину, яка своєю активністю може сприяти якнайшвидшій перемозі добра. А людина, яка стане на бік зла, буде покарана. Щоб добро перемогло, людина повинна вести високоморальне життя. Для зороастризму такі категорії моралі, як чесність, вірність, ставали конкретними релігійними цінностями.
Особливістю культу зороастризму була п'ятикратна молитва, якій передувало обов'язкове очищення тіла (перед молитвою віруючий обов'язково повинен помитися, одягнути чистий одяг тощо). Послідовники зороастризму відзначали релігійні свята, наприклад, свято Середини літа, свято Середини весни. На них збиралися бідні й багаті. Це були дні примирення й злагоди.
Ще однією особливістю культу зороастризму було вшановування вогню, який віруючі сприймали як «силу, що очищує». Тому надзвичайно важливим було свято Поклоніння вогню (святкування Нового року).
Великого значення в зороастризмі набули храмові комплекси. Ранній зороастризм обмежувався поклонінням богу високо в горах у спеціально відведених для цього місцях, але вже в VII ст. до н. є. стали споруджувати зороастрійські храми.
Згодом зороастризм став панівною релігією в інших країнах. Однак з часу завоювання арабами Ірану ця релігія втратила свої позиції. У VІІ – Х ст.. зороастризм поширився на території Індії. Сьогодні послідовники цієї релігії зазвичай є прихильниками парсизму. Загалом зороастризм справив неабиякий вплив на інші релігійні системи світу, наприклад, на іудаїзм, християнство.
138. Буддизм.
Буддизм – найдавніша з трьох світових релігій. Ця релігійна система зародилася в Індії у VІст. До н.е. в її північній частині – у рабовласницькій державі Магадана. Панівною тогочасною релігією був брахманізм – культ привілейованих каст і класів. Однак з розвитком суспільства чисельність нижчих каст зростала, що зумовлювало потребу мати рівні можливості в подоланні страждання в матеріальному світі, активізувало пошуки нової релігійної системи, яка відбивала б інтереси найширших вестів населення Давньої Індії. Буддизм виявився привабливим у суспільстві, де панувала кастова структура, позаяк він оголосив рівність людини в нещасті й у такий спосіб зрівняв усіх людей. Засновником буддизму вважають реальну історичну особу Сіддхартху Гаутаму Будду Шак’ямуні. Першу проповідь Будда проголосив у парку Ришіпатана біля Ванараси для п’ятьох колишніх товаришів-аскетів. У подальшому Будда сорок років ходив долиною Гангу, проповідуючи своє вчення. Основним текстом буддизму є Трипі така(«Три кошики закону»), складена учнями Будди й записана в 80-х роках до н.е. Вона складається з 3 частин: «Віная-пітака», «Сутта-пітака», «Абхідхарма-пітака». Основи буддистського віровчення викладено Буддою в першій бенарській проповіді. Насамперед це вчення про «Чотири шляхетні істини» та «Шляхетний восьми степеневий шлях» який веде до подолання зла й страждання у світі. Шлях до пізнання істини, який пропонує Будда, називається середнім. Він дійсно ніби знаходиться посередині між водійською релігією, традиціями брахманізму та вчення, яке пропонують матеріалісти. Серединний шлях. Обраний Буддою, пролягає між протилежними позиціями – добром і злом.. Однією з найважливіших ідей буддизму є ідея Калачакри; вона орієнтує на те, що людина й всесвіт перебувають у єдності. Містична частина калачакри відображує наявність астрологічних знань, що відповідають на питання про еволюцію світу й людини в ньому. Світ є нескінченним поєднанням дхарм, елементарних частин, які є результатом вибуху життєвої енергії. Психологічно страждання людини є постійним переживанням неспокійного буття. Страждання, а разом з ним задоволення, визнають результат нових перероджень. Якщо не змінити характер переживань, то людина не зможе вийти з кола перероджень. Позитивні вчинки на рівні повсякденного життя складають карму. Досягненню нірвани заважають ілюзії особи, її сумніви, упередження, тілесні насолоди, ненависть, прив’язаність до землі, гордість, пихатість, невігластво Людина - це комплекс, який поєднує потік життя й смерті. Нірвана – це стан абсолютного спокою, проникнення в сутність речей, ліквідація гріховності й повна незалежність від довколишнього світу. Саме в стані нірвани, абсолютного спокою можна пізнати абсолютну істину. Медитація – розумова дія, спрямована на те, щоб привести психіку в стан поглибленого зосередження. Медитація слугувала головній меті – отриманню просвітлення та нірвани. Найбільшого розвитку медитація набула в буддійській практиці йоги. Людина згідно з ідеями буддизму повинна здійснювати свою Дхарму, яка зазичай пов’язана з виконанням оральних обов’язків. Розвиток буддизму був складний і суперечливий, його положення багато разів переробляли й трансформували відповідно до соціальних умов. Звідси наявність великої кількості різноманітних напрямів та окремих течій буддизму. На початку нашої ери існувало 2 його головних напрями – тхераваду та махаони, а з Vст. Н.е. вони знову поділилися на низку течій. Основна різниця між цими напрямами полягає в тому, що тхераваду провідує «вузький» шлях, а махаона – «широкий» шлях порятунку. Тхераваду стверджує, що досягнути нірвани може лише незначна частина людей – ченці. Махаона – північний буддизм, шлях. Що припускає спасіння мирян, а не тільки ченців, якщо вони дотримуватимуться заповідей буддизму, духовного саморозвитку, молитимуться і не нехтуватимуть допомогою ченців. На початку нашої ери в махаяні зявився новий напрям – ваджраяна, або тантризм. Особливого значення в ньому набуло вшанування гуру(духовного наставника). Специфікою ваджаряни є розроблена система езотеричної практики, що пропонує її адептам оригінальний спосіб отримання нірвани. В основі віровчення ваджаряни лежить ідея людини як мікрокосмосу, та уявлення про чоловічу й жіночу статеву енергетику, трансформація яких згідно з тантризмом приводить до розширення свідомості й просвітлення. Особливою характеристикою ваджаряни є величезна кількість релігійних організацій, в основі яких лежать окремі вчення великих йогів і вчителів мудрості. Ламаїзм є одним з найпоширеніших напрямів буддизму, який сформувався на Тибеті в VІст. Н.е. в результаті проникнення на його територію махаони та тантризму, а також їх поєднання з релігією тибетців бон-то. Ламаїсти вважають, що крім поклоніння загально буддійським цінностями, необхідно зробити їх складовими елементами душі віруючої людини. Шлях до цього лежить у реалізації «трьох практик» - вищої моральності, вищого медитативного зосередження та вищої мудрості. у Китаї буддизм адаптується до місцевих релігійних систем, і розвивається в синтетичній формі з даосизмом, що, зрештою, дає поштовх до виникнення нового релігійного напряму чань-буддизму. Особливості віровчення чань-буддизму відбивають віру в можливість містичного споглядання на основі особливої медитативної практики водночас специфічними рисами чань-буддизму стали певна контрпропозиція щодо офіційних релігійних систем, духовних авторитетів, релігійних догм, театралізованості й штучності життя; гіпертрофована спрямованість на індивідуальну свободу, на над індивідуальне існування в «драматичному» повсякденному житті. Дзен-буддизм бере початок з чань-буддизму в VІІст н.е. Першим провідником дзен-буддизму вважають буддистського монаха Єйсая, який після перебування в Китаї заснував у Японії школу Риндзай. Засадничними положеннями дзен-буддизму є принцип буддизму, але, на відміну від його класичних форм, він оригінально інтерпретує питання про співвідношення «земного» й «божого» світів. Послідовники дзену вважають, що земний і потойбічний світи нероздільні. Для послідовників дзен-буддизму характерним є ігнорування проблем довколишнього світу. Голвним завданням адепта стає індивідуальне злиття з божеством через стан саторі. Нині вчення буддизму знаходить величезну кількість послідовників про що свідчить більш як 400млн буддистів-мирян і 1 млн монахів і монахинь.