- •1. Зародження філософської думки у Стародавній Індії.
- •2. Основні філософські школи Стародавнього Китаю.
- •3. Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •4. Антична філософія: космоцентризм.
- •5. „Лінія Платона” і „лінія Демокрита” в філософії античності.
- •6. „Наївний матеріалізм” філософів мілетської школи.
- •7. Стихійна діалектика (Геракліт)
- •8. Етика Сократа.
- •9. Ідеальна держава Платона
- •10. Аристотель як систематизатор античної філософії і логіки.
- •11. Етика стоїків.
- •12. Основні риси філософії Середньовіччя.
- •13. Апологетика: примат віри.
- •14. Патристика: віра для розуміння.
- •15. Схоластика: проблема універсалій(номіналізм та реалізм)
- •16. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- •17. Основні риси філософії Відродження.
- •18.Діалектика доби відродження(м.Кузанський).
- •19. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження.
- •20. Філософія Реформації ( м. Лютер, ж. Кальвін)
- •21. Натурфілософія доби Відродження.
- •22. Основні риси філософії Нового часу.
- •23. Емпірична філософія ф.Бекона.
- •24. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р.Декарта.
- •25. Соціально – філософська концепція т. Гоббса.
- •26. Натуралістичний пантеїзм б. Спінози.
- •28. Британське просвітництво (Дж. Локк).
- •29. Французьке просвітництво (ж.-ж. Руссо, Волбтер).
- •30, Німецьке просвітництво.
- •31. Агностицизм філософії і. Канта
- •32. Етичні погляди і. Канта. "Категоричний імператив".
- •33. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- •34. Філософська система і метод Гегеля
- •35. Філософія історії г.Гегеля.
- •36. Громадянське суспільство і правова держава у філософії г.Гегеля.
- •37. Позитивізм і неопозитивізм
- •38. Філософія ірраціоналізму.
- •39. Філософія життя (Ніцше, Шопенгауер)
- •40. Прагматизм
- •41. Філософія марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм).
- •42. Екзистенціалізм
- •43. Фрейдизм.
- •44. Психоаналіз та неофрейдизм.
- •45. Герменевтика
- •46. Релігійна філософія. Неотомізм.
- •47. Філософська антропологія.
- •48. Дискурс постмодерну: головні риси.
- •49. Філософія Київської Русі
- •50. Українська філософська думка доби відродження
- •51. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку української філософії.
- •52. Філософські погляди г.Сковороди.
- •53. Університетська філософія в Україні хviii ст. – поч. Хіх ст. (м. Костомаров, п. Куліш)
- •54. "Філософія серця" п.Юркевича.
- •55. Філософські ідеї т.Г.Шевченка.
- •56. І.Я.Франко про українську національну ідею.
- •57. Філософські погляди в.І.Вернадського.
- •58. Консерватизм соціально-філософських поглядів в.Липинського.
- •59. Соціально-філософські погляди д.Донцова.
- •60. „Філософія переживання” л.Українки.
- •61. Філософія як світогляд.
- •62. Історичні типи світогляду.
- •63. Проблема визначення предмету філософії.
- •64. Система філософії та її структурні складові.
- •65. Основні функції філософії.
- •66. Поняття буття, проблеми його філософського осмислення.
- •67. Поняття матерії.
- •68. Рух, основні його форми і властивості
- •69. Простір і час, основні характеристики.
- •70. Свідомость, як вища форма відображення дійсності
- •71. Вихідні принципи гносеології.
- •72. Чуттєве пізнання та його форми.
- •73. Істина як процес.
- •74.Критерії істини
- •75. Інтуїція, її різновиди.
- •76. Моральні регулятиви пізнання.
- •77. Форми і методи наукового пізнання
- •80. Методи пізнання, що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівні.
- •81. Основні поняття і завдання праксеології
- •82. Поняття природи, його філософське осмислення.
- •83. Взаємодія природи і суспільства.
- •84. Форма буття людини
- •85. Сутність людини, сенс її життя.
- •86. Проблема свободи і відповідальності людини
- •87. Філософська антропологія
- •88. Людина, як індивід, індивідуальність, особа та особистість.
- •89. Історичні типи взаємовідношень людини і суспільства.
- •90. Основні підходи до розуміння суспільства.
- •91. Суспільство як система, що саморозвивається.
- •92. Роль народонаселення і природних умов в роз-ку суспільства
- •93. Формаційна теорія суспільного розвитку (к.Маркс)
- •94. Цивілізаційні моделі розвитку суспільства
- •95. Сутність духовного життя суспільства,суспільна свідомість.
- •96. Поняття суспільної свідомості, її структура
- •97. Роль матеріального виробництва в житті суспільства.
- •98. Політична свідомість.
- •99. Поняття і види правосвідомості
- •100. Економіка і мораль.
- •101. Екологічна свідомість.
- •102. Методологія
- •103. Плюралізм філософських методологій.
- •104. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо)
- •105. Парадигма ,стиль мислення , наукова картина світу.
- •106. Основні принципи діалектики
- •107. Діалектика і її альтернативи
- •108. Категорії діалектики
- •109. Закон єдності і боротьби протилежності.
- •110. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні
- •111. Проблема єдності світу.
- •112. Сучасні методи дослідження економічної теорії
- •113. Сутність духовного життя суспільства.
- •114. Культура як специфічна соціальна реальність.
- •115. Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •116. Класифікація цінностей
- •117. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
- •118. Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
- •119. Сутність історчичного процесу.
- •120. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •121. Поняття релігія.
- •122. Проблема походження релігії.
- •123. Основні елементи та структура релігії
- •124. Функції релігії.
- •125. Предмет релігієзнавство, його місце в системі філософського знання
- •126. Проблема класифікації релігій.
- •127. Ранні релігійні вірування.
- •128. Релігія Стародавнього Єгипту.
- •129. Релігія Стародавніх греків.
- •130. Релігія стародавніх римлян.
- •131. Ведичні релігії Стародавньої Індії
- •132. Джайнізм.
- •133. Конфуціанство.
- •134. Даосизм
- •135. Релігійні уявлення стародавніх слов’ян. Язичництво стародавніх слов’ян.
- •137.Зороастризм.
- •138. Буддизм.
- •139. Історичні передумови виникнення
- •140. Ісус Христос -- центральна постать християнства
- •141. Біблія (Святе Письмо) як головне джерело християнського віровчення.
- •142. Православ’я, його догматика.
- •143.Католицизм, його догматика.
- •144. Реформація та виникнення протестантизму.
- •145.Уніатська (греко-католицька) церква
- •146. Іслам, його догматика та особливості сучасного етапу розвитку.
- •147. Свобода совісті у сучасній Україні
- •148. Свобода совісті й толерантність.
- •150. Екуменізм в сучасному світі.
- •151. Предмет логіки, логічна культура мислення
- •152. Основні історичні етапи розвитку логіки.
- •153. Аристотель як фундатор формальної логіки
- •154. Логічна структура поняття (зміст та обсяг).
- •155. Правило оберненого співвідношення між змістом і обсягом поняття
- •156.Правила визначення понять
- •157.Операція доповнення поняття
- •160. Правила поділу понять.
- •161. Відношення між поняттями
- •162. Прості судження та їх види
- •163. Атрибутивні судження, їх класифікація
- •164.Правила логічного квадрату.
- •165.Складні судження, їх види.
- •166.Види суджень за якістю та кількістю.
- •167. Модальні судження
- •168.Основні закони логіки
- •179.Умовиводи, їх види
- •170. Безпосередні умовиводи (бу)
- •171. Простий категоричний силогізм
- •172. Фігури категоричного силогізму, правила фігур.
- •173. Полісилогізми
- •174. Індуктивні умовиводи, їх види.
- •175. Аналогія, її різновиди.
- •176. Логічна характеристика доведення.
- •177. Види і різновиди доказів (доведення).
- •178. Правила доведення.
- •179. Спростування.
- •180. Дискусія і полеміка.
117. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
Особистісні цінності складають внутрішній стрижень особистості, який можна інтерпретувати як ціннісну етичну орієнтацію. Остання забезпечує цілісно-суб'єктивне розуміння окремих актів поведінки людини та сприяє побудові прогнозу її поведінки у більш широкому полі ситуацій.
Ціннісні орієнтації конкретної особистості формуються і функціонують на основі системи цінностей, виробленої суспільством, нерозривно і тісно пов'язані з цим утворенням.
У суспільній та індивідуальній свідомості цінності виконують функцію життєвого орієнтира, моральної основи для вибору діяльності і субординації цілей. Отже, аналізуючи ціннісні орієнтації, можна робити висновки про те, яке місце та позицію займає особистість у соціальній структурі суспільства, які соціальні ролі виконує чи хоче виконувати.
Цінність виступає важливою характеристикою психологічної структури особистості і визначає:
1) спрямованість суб'єкта на реалізацію певних відношень, які відповідають певній цінності, спрямованість на певну діяльність;
2) зміст уявлення про своє «Я», що відповідає спрямованості;
3) виділення у свідомості певного предметно-діяльнісного змісту і його провідну роль у формуванні самосвідомості особистості.
У зв'язку з тим, що цінність визначає особливості інших компонентів психологічної структури особистості, її розглядають в ролі центрального компонента психологічної структури особистості.
На сучасному етапі під структурою особистості розуміємо єдність, взаємозв'язок та цілісність її елементів, які об'єднуються у чотири підструктури:
1) біологічно обумовлена структура темпераменту;
2) властиві для індивіда особливості форм психічного відображення – відчуттів, сприймання; емоцій і почуттів; мислення, памяті, волі;
3) досвід особистості (знання, вміння, навички);
4) спрямованість особистості (інтереси, прагнення, ідеали, світогляд, переконання, ставлення до себе та інших). До останньої з цих підструктур належать ціннісні орієнтації.
Ціннісні орієнтації є важливим компонентом структури особистості, в них ніби резюмується весь життєвий досвід, накопичений особистістю в її індивідуальному розвитку. Це той компонент структури особистості, який являє собою певну вісь свідомості, навколо якої обертаються помисли і почуття людини і з точки зору якої вирішується багато життєвих питань. Таке розуміння ціннісних орієнтацій дає змогу пояснити та емпірично вивчати спрямованість діяльності особистості в будь-який момент її життя.
118. Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
У сучасну добу проблема прогнозування явищ і подій, передбачення соціальних наслідків прийнятих рішень набуває характеру нової глобальної проблеми "суспільство і катастрофа, руйнування, потрясіння", "суспільство і його дестабілізація", що безпосередньо зачіпає основи існування сучасного суспільства. І центральний вузол цієї нової глобальної проблеми "суспільство — катастрофа" в діалектиці непередбачуваного і непередбаченого.
Актуальність проблеми прогнозування в наш час зумовлена такими чинниками.
1. Ускладнились процеси розвитку суспільного життя в умовах НТР.
2. Значно розширились обсяг і масштаби прогностичної діяльності, кількісна і якісна багатоманітність об'єктів прогнозування.
3. Зросла соціальна, економічна, екологічна, інформаційна цінність прогнозів. Ставши надбанням суб'єктів управління і планування, прогнози активно впливають на сьогодення, допомагають запобігати або зводити до мінімуму небажані наслідки розвитку тих чи інших процесів у майбутньому.
Прогнозування є окремим видом передбачення. Однак соціальне прогнозування, поширюючись на окрему сферу суспільного розвитку, має відносну самостійність і автономність щодо інших видів, типів і методів наукового передбачення.
Розрізняють різні види соціального прогнозування.
За проблемно-цільовим критерієм соціальне прогнозування поділяється на пошукове й нормативне.
Пошукове соціальне прогнозування полягає у визначенні імовірнісного стану об'єкта управління в майбутньому на основі аналізу особливостей його розвитку в минулому.
Нормативне прогнозування — це визначення засобів для досягнення бажаного стану об'єкта чи заданої мети.
За критерієм часу соціальне прогнозування поділяється на оперативне, короткотермінове і довготермінове.
Соціальне прогнозування використовує такий специфічний метод, як експертне опитування.
Соціальне експертне опитування належить до якісних методів соціального прогнозування. Воно ґрунтується на логічному аналізі об'єктів управління, проводиться за загальними принципами, має на меті виявлення довготермінових проблем і визначення способів їх розв'язання.
Для характеристики об'єкта управління соціологами використовується експертиза, яка здійснюється відповідно до досвіду експерта, знань особливостей функціонування і розвитку досліджуваного об'єкта. Інформація при цьому збирається шляхом проведення безпосередніх, з допомогою преси чи поштового зв’язку спеціалізованих експертних опитувань населення.
Для прогнозування соціального прогресу па десятки років наперед ученими використовуються досконаліші науково-організаційні методи отримання експертних оцінок. Серед них, зокрема, є дуже популярним «метод Дельфі». Він передбачає складну процедуру отримання і математичного опрацювання відповідей.
Соціальне прогнозування ґрунтується на вивченні об'єктивних закономірностей науково-технічного і соціального прогресу та моделюванні варіантів майбутнього розвитку з метою формування, обґрунтування й оптимізації перспективних рішень.