- •1. Зародження філософської думки у Стародавній Індії.
- •2. Основні філософські школи Стародавнього Китаю.
- •3. Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •4. Антична філософія: космоцентризм.
- •5. „Лінія Платона” і „лінія Демокрита” в філософії античності.
- •6. „Наївний матеріалізм” філософів мілетської школи.
- •7. Стихійна діалектика (Геракліт)
- •8. Етика Сократа.
- •9. Ідеальна держава Платона
- •10. Аристотель як систематизатор античної філософії і логіки.
- •11. Етика стоїків.
- •12. Основні риси філософії Середньовіччя.
- •13. Апологетика: примат віри.
- •14. Патристика: віра для розуміння.
- •15. Схоластика: проблема універсалій(номіналізм та реалізм)
- •16. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- •17. Основні риси філософії Відродження.
- •18.Діалектика доби відродження(м.Кузанський).
- •19. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження.
- •20. Філософія Реформації ( м. Лютер, ж. Кальвін)
- •21. Натурфілософія доби Відродження.
- •22. Основні риси філософії Нового часу.
- •23. Емпірична філософія ф.Бекона.
- •24. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р.Декарта.
- •25. Соціально – філософська концепція т. Гоббса.
- •26. Натуралістичний пантеїзм б. Спінози.
- •28. Британське просвітництво (Дж. Локк).
- •29. Французьке просвітництво (ж.-ж. Руссо, Волбтер).
- •30, Німецьке просвітництво.
- •31. Агностицизм філософії і. Канта
- •32. Етичні погляди і. Канта. "Категоричний імператив".
- •33. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- •34. Філософська система і метод Гегеля
- •35. Філософія історії г.Гегеля.
- •36. Громадянське суспільство і правова держава у філософії г.Гегеля.
- •37. Позитивізм і неопозитивізм
- •38. Філософія ірраціоналізму.
- •39. Філософія життя (Ніцше, Шопенгауер)
- •40. Прагматизм
- •41. Філософія марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм).
- •42. Екзистенціалізм
- •43. Фрейдизм.
- •44. Психоаналіз та неофрейдизм.
- •45. Герменевтика
- •46. Релігійна філософія. Неотомізм.
- •47. Філософська антропологія.
- •48. Дискурс постмодерну: головні риси.
- •49. Філософія Київської Русі
- •50. Українська філософська думка доби відродження
- •51. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку української філософії.
- •52. Філософські погляди г.Сковороди.
- •53. Університетська філософія в Україні хviii ст. – поч. Хіх ст. (м. Костомаров, п. Куліш)
- •54. "Філософія серця" п.Юркевича.
- •55. Філософські ідеї т.Г.Шевченка.
- •56. І.Я.Франко про українську національну ідею.
- •57. Філософські погляди в.І.Вернадського.
- •58. Консерватизм соціально-філософських поглядів в.Липинського.
- •59. Соціально-філософські погляди д.Донцова.
- •60. „Філософія переживання” л.Українки.
- •61. Філософія як світогляд.
- •62. Історичні типи світогляду.
- •63. Проблема визначення предмету філософії.
- •64. Система філософії та її структурні складові.
- •65. Основні функції філософії.
- •66. Поняття буття, проблеми його філософського осмислення.
- •67. Поняття матерії.
- •68. Рух, основні його форми і властивості
- •69. Простір і час, основні характеристики.
- •70. Свідомость, як вища форма відображення дійсності
- •71. Вихідні принципи гносеології.
- •72. Чуттєве пізнання та його форми.
- •73. Істина як процес.
- •74.Критерії істини
- •75. Інтуїція, її різновиди.
- •76. Моральні регулятиви пізнання.
- •77. Форми і методи наукового пізнання
- •80. Методи пізнання, що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівні.
- •81. Основні поняття і завдання праксеології
- •82. Поняття природи, його філософське осмислення.
- •83. Взаємодія природи і суспільства.
- •84. Форма буття людини
- •85. Сутність людини, сенс її життя.
- •86. Проблема свободи і відповідальності людини
- •87. Філософська антропологія
- •88. Людина, як індивід, індивідуальність, особа та особистість.
- •89. Історичні типи взаємовідношень людини і суспільства.
- •90. Основні підходи до розуміння суспільства.
- •91. Суспільство як система, що саморозвивається.
- •92. Роль народонаселення і природних умов в роз-ку суспільства
- •93. Формаційна теорія суспільного розвитку (к.Маркс)
- •94. Цивілізаційні моделі розвитку суспільства
- •95. Сутність духовного життя суспільства,суспільна свідомість.
- •96. Поняття суспільної свідомості, її структура
- •97. Роль матеріального виробництва в житті суспільства.
- •98. Політична свідомість.
- •99. Поняття і види правосвідомості
- •100. Економіка і мораль.
- •101. Екологічна свідомість.
- •102. Методологія
- •103. Плюралізм філософських методологій.
- •104. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо)
- •105. Парадигма ,стиль мислення , наукова картина світу.
- •106. Основні принципи діалектики
- •107. Діалектика і її альтернативи
- •108. Категорії діалектики
- •109. Закон єдності і боротьби протилежності.
- •110. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні
- •111. Проблема єдності світу.
- •112. Сучасні методи дослідження економічної теорії
- •113. Сутність духовного життя суспільства.
- •114. Культура як специфічна соціальна реальність.
- •115. Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •116. Класифікація цінностей
- •117. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
- •118. Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
- •119. Сутність історчичного процесу.
- •120. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •121. Поняття релігія.
- •122. Проблема походження релігії.
- •123. Основні елементи та структура релігії
- •124. Функції релігії.
- •125. Предмет релігієзнавство, його місце в системі філософського знання
- •126. Проблема класифікації релігій.
- •127. Ранні релігійні вірування.
- •128. Релігія Стародавнього Єгипту.
- •129. Релігія Стародавніх греків.
- •130. Релігія стародавніх римлян.
- •131. Ведичні релігії Стародавньої Індії
- •132. Джайнізм.
- •133. Конфуціанство.
- •134. Даосизм
- •135. Релігійні уявлення стародавніх слов’ян. Язичництво стародавніх слов’ян.
- •137.Зороастризм.
- •138. Буддизм.
- •139. Історичні передумови виникнення
- •140. Ісус Христос -- центральна постать християнства
- •141. Біблія (Святе Письмо) як головне джерело християнського віровчення.
- •142. Православ’я, його догматика.
- •143.Католицизм, його догматика.
- •144. Реформація та виникнення протестантизму.
- •145.Уніатська (греко-католицька) церква
- •146. Іслам, його догматика та особливості сучасного етапу розвитку.
- •147. Свобода совісті у сучасній Україні
- •148. Свобода совісті й толерантність.
- •150. Екуменізм в сучасному світі.
- •151. Предмет логіки, логічна культура мислення
- •152. Основні історичні етапи розвитку логіки.
- •153. Аристотель як фундатор формальної логіки
- •154. Логічна структура поняття (зміст та обсяг).
- •155. Правило оберненого співвідношення між змістом і обсягом поняття
- •156.Правила визначення понять
- •157.Операція доповнення поняття
- •160. Правила поділу понять.
- •161. Відношення між поняттями
- •162. Прості судження та їх види
- •163. Атрибутивні судження, їх класифікація
- •164.Правила логічного квадрату.
- •165.Складні судження, їх види.
- •166.Види суджень за якістю та кількістю.
- •167. Модальні судження
- •168.Основні закони логіки
- •179.Умовиводи, їх види
- •170. Безпосередні умовиводи (бу)
- •171. Простий категоричний силогізм
- •172. Фігури категоричного силогізму, правила фігур.
- •173. Полісилогізми
- •174. Індуктивні умовиводи, їх види.
- •175. Аналогія, її різновиди.
- •176. Логічна характеристика доведення.
- •177. Види і різновиди доказів (доведення).
- •178. Правила доведення.
- •179. Спростування.
- •180. Дискусія і полеміка.
171. Простий категоричний силогізм
Уперше систематичний розгляд теорії висновку дає Арістотель в «Аналітиках», вона отримала назву «силогістика».
Категоричним силогізмом називають дедуктивний умовивід, який складається із двох засновків і висновку, представлених судженнями виду: ASP, ESP, ISP, OSP.
Іншими словами, простий категоричний силогізм -- це такий дедуктивний умовивід, в якому висновок здійснюється із двох категоричних суджень на основі співвідношення дескриптивних термінів.
Наприклад:
1.Будь-який умовивід (М) породжує нове знання (Р).
2.Оскільки категоричний силогізм (S) належить до класу умовиводів (М), то
Отже, він (S) породжує нове знання (Р).
Аналізуючи наведений приклад категоричного силогізму, стає очевидним, що він за структурою складається із трьох термінів: S, М, Р.
Термін, що входить до висновку як його суб'єкт, називається меншим і позначається буквою S.
Термін, який виконує роль предиката висновку, називається більшим і позначається буквою Р.
Більший і менший терміни називаються крайніми.
Термін, що входить в обидва засновки, але відсутній у висновку, називається середнім і позначається буквою М.
Відповідно до назви термінів засновок, до якого входить більший термін, називається більшим.
Засновок, до якого входить менший термін, називається меншим.
Якщо розглядати структуру силогізму в залежності від розташування трьох термінів, то можливі чотирисхеми:
Ці схеми називають фігурами категоричного силогізму, тобто різновидами категоричного силогізму, які визначаються розташуванням середнього терміна.
Різновиди категоричного силогізму розрізняють за формами засновків і висновку. їх прийнято називати модусами категоричного силогізму.
При побудові категоричного силогізму дотримуються певних правил, які поділяються на:
а) загальні правила категоричного силогізму і
б) спеціальні правила фігур.
До загальних правил категоричного силогізму відносяться такі:
1. У простому категоричному силогізмі повинно бути лише три терміни.
2. Середній термін повинен бути розподіленим хоча б в одному з засновків.
3. Якщо крайній термін розподілений (або не розподілений) у засновку, то він повинен бути розподіленим (або нерозподіленим) у висновку.
4. Якщо один із засновків заперечувальне судження, то і висновок буде заперечувальним судженням.
5. Якщо один із засновків часткове судження, то і висновок буде частковим судженням.
6. Із двох заперечувальних суджень висновок отримати не можливо.
7. Із двох часткових суджень висновок отримати неможливо.
172. Фігури категоричного силогізму, правила фігур.
Силогізм – це дедуктивний умовивід, в якому з категоричних суджень-посилок, зв’язаних загальним терміном-поняттям, виводиться третє судження – висновок (заключення).
Категоричний силогізм – це умовивід з двох категоричних (kategorikos – ясний, безумовний) суджень. Він складається з трьох категоричних суджень, два з яких є посилками, а третій – заключенням (висновком).
Береза (S) - дерево (Р)
Дерево(S) – рослина (Р)
Береза(S) – дерево (Р)
Складові категоричного силогізму називаються:
А. Меншим терміном називається поняття, яке у судженні (S є Р) висновку є Суб’єктом (S)
Б. Більшим терміном – поняття, яке у висновку є Предикатом (Р).
Кожний із меншого і більшого термінів висновку (ці терміни називаються крайніми) входять не лише у висновок, але також порізно в обидві посилки.
Правила термінів категоричного силогізму:
1. В кожному К.С. має бути три терміни: більший, менший і середній.
2. Середній термін повинен бути розподіленим (взятий повністю) хоча б в одній посилці. Для цього він логічно має бути або Суб’єктом в загальному судженні, або Предикатом заперечного судження.
3. Термін, що нерозподілений в посилках, не може біти розподіленим у висновку (заключенні).
Правила посилок категоричного силогізму:
1. З двох часткових посилок неможливо зробити висновок.
2. Якщо одна з посилок часткова (Деякі...), то і висновок буде частковим.
3. Якщо одна з посилок буде від’ємною (“Жоден..., ніхто...”; “... не є..., ...не-Р”, то і висновок буде від’ємним.
Модуси категоричного силогізму:
В посилках простого К.С. середній термін (М) може займати місце Суб’єкта чи Предиката. В залежності від цього існує чотири види, що їх називають модусами, силогізму:
В першій фігурі М виступає Суб’єктом в першій і Предикатом в другій.
В другій фігурі М – Предикат і в першій, і в другій посилках.
В третій фігурі М - Суб’єкт в обох посилках.
В четвертій фігурі М – Предикат в більшій і Суб'єкт в меншій посилках.
Фігурами силогізму називаються форми силогізму, що відрізняються одна від одної розташуванням середнього терміна в засновках. Існує чотири фігури силогізму.