- •1. Зародження філософської думки у Стародавній Індії.
- •2. Основні філософські школи Стародавнього Китаю.
- •3. Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •4. Антична філософія: космоцентризм.
- •5. „Лінія Платона” і „лінія Демокрита” в філософії античності.
- •6. „Наївний матеріалізм” філософів мілетської школи.
- •7. Стихійна діалектика (Геракліт)
- •8. Етика Сократа.
- •9. Ідеальна держава Платона
- •10. Аристотель як систематизатор античної філософії і логіки.
- •11. Етика стоїків.
- •12. Основні риси філософії Середньовіччя.
- •13. Апологетика: примат віри.
- •14. Патристика: віра для розуміння.
- •15. Схоластика: проблема універсалій(номіналізм та реалізм)
- •16. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- •17. Основні риси філософії Відродження.
- •18.Діалектика доби відродження(м.Кузанський).
- •19. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження.
- •20. Філософія Реформації ( м. Лютер, ж. Кальвін)
- •21. Натурфілософія доби Відродження.
- •22. Основні риси філософії Нового часу.
- •23. Емпірична філософія ф.Бекона.
- •24. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р.Декарта.
- •25. Соціально – філософська концепція т. Гоббса.
- •26. Натуралістичний пантеїзм б. Спінози.
- •28. Британське просвітництво (Дж. Локк).
- •29. Французьке просвітництво (ж.-ж. Руссо, Волбтер).
- •30, Німецьке просвітництво.
- •31. Агностицизм філософії і. Канта
- •32. Етичні погляди і. Канта. "Категоричний імператив".
- •33. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- •34. Філософська система і метод Гегеля
- •35. Філософія історії г.Гегеля.
- •36. Громадянське суспільство і правова держава у філософії г.Гегеля.
- •37. Позитивізм і неопозитивізм
- •38. Філософія ірраціоналізму.
- •39. Філософія життя (Ніцше, Шопенгауер)
- •40. Прагматизм
- •41. Філософія марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм).
- •42. Екзистенціалізм
- •43. Фрейдизм.
- •44. Психоаналіз та неофрейдизм.
- •45. Герменевтика
- •46. Релігійна філософія. Неотомізм.
- •47. Філософська антропологія.
- •48. Дискурс постмодерну: головні риси.
- •49. Філософія Київської Русі
- •50. Українська філософська думка доби відродження
- •51. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку української філософії.
- •52. Філософські погляди г.Сковороди.
- •53. Університетська філософія в Україні хviii ст. – поч. Хіх ст. (м. Костомаров, п. Куліш)
- •54. "Філософія серця" п.Юркевича.
- •55. Філософські ідеї т.Г.Шевченка.
- •56. І.Я.Франко про українську національну ідею.
- •57. Філософські погляди в.І.Вернадського.
- •58. Консерватизм соціально-філософських поглядів в.Липинського.
- •59. Соціально-філософські погляди д.Донцова.
- •60. „Філософія переживання” л.Українки.
- •61. Філософія як світогляд.
- •62. Історичні типи світогляду.
- •63. Проблема визначення предмету філософії.
- •64. Система філософії та її структурні складові.
- •65. Основні функції філософії.
- •66. Поняття буття, проблеми його філософського осмислення.
- •67. Поняття матерії.
- •68. Рух, основні його форми і властивості
- •69. Простір і час, основні характеристики.
- •70. Свідомость, як вища форма відображення дійсності
- •71. Вихідні принципи гносеології.
- •72. Чуттєве пізнання та його форми.
- •73. Істина як процес.
- •74.Критерії істини
- •75. Інтуїція, її різновиди.
- •76. Моральні регулятиви пізнання.
- •77. Форми і методи наукового пізнання
- •80. Методи пізнання, що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівні.
- •81. Основні поняття і завдання праксеології
- •82. Поняття природи, його філософське осмислення.
- •83. Взаємодія природи і суспільства.
- •84. Форма буття людини
- •85. Сутність людини, сенс її життя.
- •86. Проблема свободи і відповідальності людини
- •87. Філософська антропологія
- •88. Людина, як індивід, індивідуальність, особа та особистість.
- •89. Історичні типи взаємовідношень людини і суспільства.
- •90. Основні підходи до розуміння суспільства.
- •91. Суспільство як система, що саморозвивається.
- •92. Роль народонаселення і природних умов в роз-ку суспільства
- •93. Формаційна теорія суспільного розвитку (к.Маркс)
- •94. Цивілізаційні моделі розвитку суспільства
- •95. Сутність духовного життя суспільства,суспільна свідомість.
- •96. Поняття суспільної свідомості, її структура
- •97. Роль матеріального виробництва в житті суспільства.
- •98. Політична свідомість.
- •99. Поняття і види правосвідомості
- •100. Економіка і мораль.
- •101. Екологічна свідомість.
- •102. Методологія
- •103. Плюралізм філософських методологій.
- •104. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо)
- •105. Парадигма ,стиль мислення , наукова картина світу.
- •106. Основні принципи діалектики
- •107. Діалектика і її альтернативи
- •108. Категорії діалектики
- •109. Закон єдності і боротьби протилежності.
- •110. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні
- •111. Проблема єдності світу.
- •112. Сучасні методи дослідження економічної теорії
- •113. Сутність духовного життя суспільства.
- •114. Культура як специфічна соціальна реальність.
- •115. Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •116. Класифікація цінностей
- •117. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
- •118. Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
- •119. Сутність історчичного процесу.
- •120. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •121. Поняття релігія.
- •122. Проблема походження релігії.
- •123. Основні елементи та структура релігії
- •124. Функції релігії.
- •125. Предмет релігієзнавство, його місце в системі філософського знання
- •126. Проблема класифікації релігій.
- •127. Ранні релігійні вірування.
- •128. Релігія Стародавнього Єгипту.
- •129. Релігія Стародавніх греків.
- •130. Релігія стародавніх римлян.
- •131. Ведичні релігії Стародавньої Індії
- •132. Джайнізм.
- •133. Конфуціанство.
- •134. Даосизм
- •135. Релігійні уявлення стародавніх слов’ян. Язичництво стародавніх слов’ян.
- •137.Зороастризм.
- •138. Буддизм.
- •139. Історичні передумови виникнення
- •140. Ісус Христос -- центральна постать християнства
- •141. Біблія (Святе Письмо) як головне джерело християнського віровчення.
- •142. Православ’я, його догматика.
- •143.Католицизм, його догматика.
- •144. Реформація та виникнення протестантизму.
- •145.Уніатська (греко-католицька) церква
- •146. Іслам, його догматика та особливості сучасного етапу розвитку.
- •147. Свобода совісті у сучасній Україні
- •148. Свобода совісті й толерантність.
- •150. Екуменізм в сучасному світі.
- •151. Предмет логіки, логічна культура мислення
- •152. Основні історичні етапи розвитку логіки.
- •153. Аристотель як фундатор формальної логіки
- •154. Логічна структура поняття (зміст та обсяг).
- •155. Правило оберненого співвідношення між змістом і обсягом поняття
- •156.Правила визначення понять
- •157.Операція доповнення поняття
- •160. Правила поділу понять.
- •161. Відношення між поняттями
- •162. Прості судження та їх види
- •163. Атрибутивні судження, їх класифікація
- •164.Правила логічного квадрату.
- •165.Складні судження, їх види.
- •166.Види суджень за якістю та кількістю.
- •167. Модальні судження
- •168.Основні закони логіки
- •179.Умовиводи, їх види
- •170. Безпосередні умовиводи (бу)
- •171. Простий категоричний силогізм
- •172. Фігури категоричного силогізму, правила фігур.
- •173. Полісилогізми
- •174. Індуктивні умовиводи, їх види.
- •175. Аналогія, її різновиди.
- •176. Логічна характеристика доведення.
- •177. Види і різновиди доказів (доведення).
- •178. Правила доведення.
- •179. Спростування.
- •180. Дискусія і полеміка.
35. Філософія історії г.Гегеля.
1. На початку ХІХ ст. філософія історії втрачає своє домінуюче становище в розвитку суспільного знання.
Історія – вища сфера порівняно з природою де абсолютний розум (дух) само пізнає себе.
2. Ще один яскравий представник філософії історії – німецький філософ Георг Вільгем Гегель (1770-1831 рр.).
Основні принципи філософії історії він виклав в однойменній праці „Філософія історії (1837 р.)” Гегель розглядає історію як „прогрес духу і усвідомленні свободи” де свобода є свободою духу мислення й інтелектуальною свободою особистості.
Люди вважають, що в їх житті та діяльності існує випадковість, насправді, абсолютний дух детермінує. У цілому ж філософія історії Гегеля на відміну від вищерозглянутих концепцій не містить соціологічного аналізу історії суспільних явищ стоїть осторонь теорій суспільного прогресу. Віко Кондорсе, Гердера, які предметом дослідження брали суспільство і людину, а не абсолют, а в своїх узагальненнях виходили із соціально-культурних факторів.
У ХVІІ ст. з'являється нова наука, названа класичною політичною економією.
За Гегелем всесвітня історія – це прогрес в усвідомленні свободи, тому лише історія тих народів, які у свій час виступали ступенями усвідомлення духу свободи становить епоху всесвітньої історії.
36. Громадянське суспільство і правова держава у філософії г.Гегеля.
Практичне втілення в суспільному житті ідей правової державності пов'язане з творчістю Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля (1770—1831). Державно-правові вчення мислителя викладено в головній його праці «Філософія права».
Якщо у Канта правові закони і правова держава є лише необхідність, в Гегеля вони є дійсністю, тобто практичною реалізованістю розуму в певних формах буденного існування людей.
Не погоджуючись з Ж. Ж. Руссо, Гегель вважав, що людина не народжується від природи вільною, що вона здобуває свободу як духовна істота. Розумне призначення людини він вбачав у тому, щоб вона жила в державі. Індивід настільки моральний та істинний, наскільки він є членом держави. Право, за Гегелем, — це дійсна свобода. Держава — теж право в його найбільш абстрактному розумінні, а саме: права особистості, сім'ї та суспільства.
Його філософська теорія базується на тому, що в основі соціальної дійсності лежить «світовий розум», «абсолютна ідея» чи «світовий дух», що проявляються в мисленні чи самопізнанні. У філософії духу він розрізняв три основні науки: про суб'єктивне, об'єктивне та абсолютне. Вчення про державу і право Гегель трактував як складову філософії, а державу і право розглядав крізь призму самої ідеї та напрямків її реалізації. Питання конструкції, сутності, змісту і конкретного застосування державно-правових явищ він відносив до предмета юриспруденції. Право мислитель визначав як наявне буття свободи, певний ступінь розвитку свободи; поняття права формулював з позицій ідеалізму, стверджуючи, що право виявляє себе спершу в історичному, моральному, релігійному значенні, а вже потім — у дійсності.
Свободу, за Гегелем, закладено в конструкцію абстрактного права, що має кілька ступенів: а) рух від абстрактного до конкретного; б) судження про неправди (ненавмисна, обдурювання, злочин); в) змішування абстрактного права і моралі, що приводить до об'єктивізації свободи через сім'ю, громадянське суспільство і державу.
Абстрактне право філософ формулював так: «Будь особистістю і поважай інших як особистостей!» Конкретне право проявляється у формальній свободі, передовсім у свободі приватної власності. Отже, Гегель
1) вихваляв державу як найрозвиненішу дійсну свободу;
2) належний поділ влади в державі вважав гарантією свободи особистості;
3) критикував деспотизм, вважаючи, що «... стан беззаконня, в якому особлива воля як така, чи то воля монарха, чи народу (охлократії), має силу закону, чи, точніше, заступає закон»;
4) визначив свою конструкцію правової держави як таку, що однозначно спрямована проти свавілля, безправ'я та проти всіх неправових форм застосування сили, як і з боку приватних осіб, так і з боку держави.